Постанова
Іменем України
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 761/34746/17
провадження № 51-2455км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року у кримінальному провадженні № 42017101070000146 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2020 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 1 500 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500,00 грн.
2. Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, що кваліфіковано як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369-2 КК України.
3. Як встановлено судом, в один із днів на початку червня 2017 року до ОСОБА_8 звернулась представник ТОВ "АРГАМАК" ОСОБА_9 з пропозицією здійснювати в інтересах зазначеного товариства юридичний супровід цивільної справи, яка перебуває на розгляді у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ. У цей же час ОСОБА_8, перебуваючи в офісному приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_3, вирішив отримати від ОСОБА_9 неправомірну вигоду для себе за вплив на суддів зазначеного суду у вказаній цивільній справі.
4. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 15 червня 2017 року, перебуваючи в офісному приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 45-б, оф. 1, повідомив ОСОБА_9, що може вплинути на прийняття судового рішення у цивільній справі на користь ТОВ "АРГАМАК" у випадку передачі йому за здійснення цього впливу грошових коштів у сумі
50 000 доларів США, а в подальшому 26 червня 2017 року у тому ж офісному приміщенні та 10 липня 2017 року в приміщенні кафе "Ель Кафа" за адресою:
м. Київ, площа Перемоги, буд. 3, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, отримав від ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 10 000 доларів США і 20 000 доларів США відповідно як неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення суддями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на користь ТОВ "АРГАМАК", представником якого є ОСОБА_9 .
5. За результатом судового розгляду суд дійшов висновку, що кваліфікуюча ознака інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення "вимагання неправомірної вигоди" не знайшла свого підтвердження і підлягає виключенню із пред`явленого йому обвинувачення та кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 369-2 КК України.
6. Оскарженою ухвалою Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2020 року стосовно ОСОБА_8 скасовано, а кримінальне провадження стосовно нього за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, закрито у зв`язку з не доведенням того, що обвинуваченим був вчинений цей злочин.
7. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що усупереч вимогам статей 214, 218 КПК України досудове слідство у цьому кримінальному провадженні було проведено поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, де був вчинений злочин, тобто не уповноваженими на те особами, які за законом не мали повноважень, у тому числі і на збирання доказів, у зв`язку із чим усі зібрані у цій справі докази є недопустимими.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
8. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в порядку ч. 7 ст. 214 КПК України проведення розслідування у даному кримінальному провадженні було доручено прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 слідчому відділу Подільського УП ГУ НП у м. Києві, відповідне доручення міститься в матеріалах кримінального провадження, а згідно з приписами ч. 2 ст. 218 зазначеного Кодексу слідчий зобов`язаний проводити досудове розслідування доки прокурор не визначить іншу підслідність. Водночас специфікою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 КК України є те, що воно є триваючим, і остаточно визначити його територіальну підслідність можливо виключно на момент його завершення, що не свідчить про неналежність чи недопустимість зібраних у ході його розслідування доказів.
Позиції інших учасників судового провадження
9. На касаційну скаргу прокурора надійшли заперечення з додатковими поясненнями ОСОБА_8 та в його інтересах захисника ОСОБА_7 .
10. У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримала касаційну скаргу і просила її задовольнити.
11. Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просили касаційну скаргу відхилити.
Мотиви Суду
12. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
13. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
14. Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
15. Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
16. Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК України. Крім того, зміст цього судового рішення повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК України.
17. Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка зобов`язана перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження обставин й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Тобто цей суд має перевірити і проаналізувати всі вагомі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі та додатково поданими матеріалами і дати на кожен із них вичерпну відповідь у своєму рішенні, зазначивши мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.
18. Однак у цьому кримінальному провадженні зазначених вимог закону судом апеляційної інстанції дотримано не було.
19. Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що, не погодившись з вироком суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8, сторони обвинувачення і захисту подали апеляційні скарги на нього. Прокурор не погоджувався з висновком місцевого суду про відсутність в діях ОСОБА_8 кваліфікуючої ознаки вимагання неправомірної вигоди та кримінально-правовою оцінкою його дій судом за ч. 2 ст. 369-2 КК і як наслідок вважав призначене йому за цим кримінальним законом покарання у виді штрафу явно несправедливим унаслідок надмірної м`якості, У зв`язку із цим порушував перед апеляційним судом питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку, яким просив засудити його за ч. 3 ст. 369-2 КК і обрати покарання у виді позбавлення волі. Натомість сторона захисту просила обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_8 скасувати, а кримінальне провадження закрити через не встановлення достатніх доказів для доведення його винуватості і вичерпання можливості їх отримати.
20. За результатами апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції прийнято рішення про відхилення апеляційної скарги прокурора, а скарги сторони захисту задоволено, обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_8 скасовано із закриттям кримінального провадження у зв`язку з не доведенням того, що ним було вчинено інкримінований йому злочин. Таке своє рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що усе досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, включаючи і складання обвинувального акта, було проведене слідчими СВ Подільського управління поліції ГУ НП у м. Києві з порушенням правил територіальної підслідності. Наведене дало апеляційному суду підстави стверджувати про те, що досудове слідство було проведено не уповноваженою на те особою, тобто особою, яка за законом не мала повноважень у тому числі й на збирання доказів, у зв`язку із чим усі зібрані у цій справі докази визнані апеляційним судом не допустимими. Колегія суддів апеляційного суду вважала, що вирішення питання про належну процесуальну особу, яка проводить досудове розслідування, є необхідним в контексті вирішення питання про допустимість доказів, які зібрані цією особою у ході проведення досудового розсування. Колегія суддів констатувала, що встановлене порушення вимог кримінального процесуального закону є таким, яке стосується усього проведеного досудового слідства, стосується статусу особи, котра проводила це слідство і визнана не уповноваженою на те особою, а відтак є підстави для визнання усіх зібраних нею доказів не допустимими без дослідження кожного із них.
21. З такими аргументами, викладеними в ухвалі апеляційного суду, не погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції.
Щодо концептуального підходу до визначення допустимості/недопустимості доказів
22. Так, відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
23. Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.