ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 725/4683/20
провадження № 51-6067км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1,суддівОСОБА_2, ОСОБА_3,за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4,прокурораОСОБА_5,розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Чернівці,
Обставини справи
1. Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 01 вересня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн і за статтею 126?1 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. Відповідно до статті 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
2. Суд визнав доведеним, що 04 квітня 2020 року в квартирі АДРЕСА_1 засуджений заподіяв своїй колишній дружині ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень, а 23 березня, 05 квітня та 16 червня 2020 року вчинив над нею психологічне насильство, а саме: нецензурною лайкою принижував її честь та гідність, що призвело до психологічних страждань, емоційної залежності, погіршення якості життя.
3. Чернівецький апеляційний суд, ухвалою від 27 жовтня 2021 року вирок суду першої інстанції в частині засудження за статтею 126-1 КК скасував, і провадження закрив на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК. В решті вирок залишено без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. У касаційній скарзі прокурор на підставах, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржене рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
5. Прокурор вважає, що апеляційним судом під час розгляду справи безпосередньо не допитано свідків та не надано їх показанням належної правової оцінки.
6. Прокурор вважає, що висновок апеляційного суду про недоведеність систематичності вчинення ОСОБА_6 домашнього насильства до моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) є необґрунтованим, і призвів до помилкового висновку про відсутність складу злочину, передбаченого статтею 126-1 КК.
7. Крім того, прокурор вважає, що апеляційний суд надав неналежне правове значення тій обставині, що потерпіла проживає в квартирі засудженого без укладення з ним договору найму.
8. Також прокурор зазначає, що судом першої інстанції не було застосовано положення частини 1 статті 70 КК.
Позиції учасників судового провадження
9. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
10. В судовому засіданні прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.
Оцінка Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.
12. Суд зазначає, що невід`ємною ознакою домашнього насильства, передбаченого диспозицією статті 126-1 КК, є його систематичність, тобто вчинення ряду діянь, кожне з яких в окремості може і не містити ознак цього злочину, але у сукупності призводять до наслідків, визначених диспозицією цієї статті КК.[1]
13. У цій справі сторона обвинувачення доводила вчинення засудженим кількох епізодів домашнього насильства: 23 березня, 05 квітня та 16 червня 2020 року, а також епізоду, пов`язаного зі спричиненням легких тілесних ушкоджень 04 квітня 2020 року[2]. На доведення, серед інших доказів, вона послалась на рішення про притягнення засудженого до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)[3] за деякими з цих епізодів, ухвалені 04 червня 2020 та 10 вересня 2020 року.
14. Апеляційний суд встановив, що станом на 9 квітня 2020 року, коли було розпочате кримінальне провадження у цій справі, засуджений ще не був притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП. На цій підставі апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність у цій справі систематичності вчинення домашнього насильства.
15. Таким чином, підхід апеляційного суду зводиться до того, що кримінальне провадження за статтею 126-1 КК може бути розпочате лише після того, як за попередні епізоди домашнього насильства особа була не менш ніж двічі притягнута до відповідальності за статтею 173-2 КУпАП.
16. Суд не може погодитися з таким підходом.
17. Домашнє насильство майже ніколи не становить собою окремий епізод, а зазвичай охоплює кумулятивне та взаємопов`язане фізичне, психологічне, сексуальне, емоційне, вербальне та фінансове насильство щодо близького члена сім`ї чи партнера, наслідки якого виходять за межі обставин окремого епізоду.[4] Повторення послідовних епізодів насильства в особистих стосунках становить собою особливий контекст і динаміку домашнього насильства[5]. Воно становить собою триваюче правопорушення, що характеризується продовжуваним зразком поведінки[6], в якому кожен окремий інцидент є цеглиною більш загального зразку поведінки[7].
18. Для доведення систематичності домашнього насильства важливими є сам факт і обставини вчинення окремих його епізодів. Правові наслідки, які настали чи не настали для кривдника за цими окремими епізодами, а також час, коли такі наслідки настали, не є обставинами, які можуть впливати на доведеність цих епізодів.
19. Мета адміністративного покарання і інших адміністративних заходів держави полягає в негайному реагуванні на окремий випадок домашнього насильства, який сам по собі не становить кримінального правопорушення, з метою своєчасно та ефективно запобігти подальшій ескалації насильства та захистити жертву.
20. Суд вже зазначав, що домашнє насильство може доводитися будь-якими доказами, допустимими у кримінальному провадженні, і закон не містить вимоги доведення його спеціально визначеними засобами доказування.[8] Серед іншого, суд може прийняти до уваги адміністративні протоколи поліції, обмежувальні приписи, рішення суду в справі про адміністративне правопорушення,[9]які оцінюються ним у сукупності з іншими доказами, наданими сторонами.