ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 703/682/19
провадження № 51-6038км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1,суддівОСОБА_2, ОСОБА_3,за участю: секретаря судового засідання прокурора захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року щодо
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_2
Обставини справи
1. Вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 листопада 2019 року ОСОБА_8 виправдано за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК), у зв`язку з недоведеністю його винуватості.
2. Вироком Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року цей вирок скасовано і ОСОБА_8 засуджено за цим обвинуваченням до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
3. Апеляційний суд визнав доведеним, що 01 жовтня 2018 рокуприблизно о 00:15 поряд із домоволодінням АДРЕСА_1 засуджений умисно завдав ОСОБА_9 невстановлену кількість ударів ногами та руками в голову та тулуб, а також не менше тринадцяти ударів ножем в голову, шию та груди, спричинивши тому смертельних тілесних ушкоджень, детально описаних у вироку.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. Сторона захисту, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскарженийвирок і призначити новий розгляд в апеляційному суді.
5. В скарзі висловлені такі доводи.
6. Висновкиапеляційного суду грунтуються на припущеннях, а покладені в основу вироку докази, зокрема висновки судових експертиз, показання свідків, прямо не свідчать про те, що саме засуджений причетний до вбивства, зокрема:
- не доведено, що сліди крові засудженого потрапили на руків`я ножа під час події;
- не доведено, що знаряддям злочину є знайдений поблизу місця події ніж;
- біологічні сліди засудженого, виявлені у піднігтьовому вмісті рук потерпілого, могли бути залишені в ході більш раннього конфлікту;
- сліди крові на взутті засудженого могли потрапити, коли той виходив з подвір`я після згаданого конфлікту ;
- на тілі засудженого не виявлено ушкоджень, характерних для нанесення ударів;
- не знайдені сліди крові потерпілого на одязі засудженого і не доведено, що речі засудженого пралися перед їх вилученням.
7. Переважна більшість наданих стороною обвинувачення доказів не суперечить версії засудженого, який визнавав конфлікт з потерпілим, під час якого в потерпілого була кровотеча.
8. Апеляційним судом безпідставно залишено поза увагою виявлення на місці події та на ймовірному знарядді злочину слідів невстановлених осіб.
9. Сторона обвинувачення надала Суду письмові заперечення на доводи касаційної скарги.
Позиції учасників касаційного розгляду
10. Захисники підтримали касаційну скаргу.
11. Прокурор просив залишити оскаржене рішення без зміни.
12. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
13. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити.
14. Відповідно до положень статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
15. Касаційний суд зобов`язаний перевірити, чи були дотримані судами першої і апеляційної інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки достатності доказів для висновків суду про винуватість особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину. При вирішенні цього питання суди мають керуватися стандартом доведення (переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК.
16. Згідно зі статтею 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, серед іншого, винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. За статтею 94 КПК оцінка суду має ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у тому числі на оцінці кожного доказу, наданого сторонами кримінального провадження.
17. Сторона обвинувачення має довести обставини, на яких ґрунтується обвинувачення, поза розумним сумнівом. Суд неодноразово висловлювався у своїх постановах[1]щодо змісту стандарту переконання поза розумним сумнівом.
18. У своєму вироку суд зобов`язаний викласти всі встановлені ним обставини, важливі для визначення винуватості чи невинуватості особи у вчиненні злочину, і послатися на докази, якими він обґрунтовує свої висновки, а також мотиви, з яких докази, що спростовують версію обвинувачення, не враховані судом (частина 3 статті 374, частина 2 статті 420 КПК).
19. Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо доведеності винуватості особи вимога мотивованого рішення є найбільш нагальною, тому суд має вказати з достатньою чіткістю на підстави, на яких він грунтує своє рішення[2]. Ця вимога в однаковому ступені стосується як висновку про доведеність, так і висновку про недоведеність винуватості особи.
20. Розумним є сумнів, що грунтується на логіці, знаннях і досвіді і є обгрунтованим з огляду на всі надані суду докази. Дійшовши висновку, що сторона обвинувачення не змогла надати достатніх доказів, щоб подолати розумні сумніви у винуватості особи, суд має вказати ті обставини, на яких грунтується його сумнів, і навести відповідні доводи і пояснення. Таке обгрунтування є гарантією від свавілля у прийнятті рішення.
21. У випадку, якщо апеляційний суд доходить висновку про необгрунтованість виправдання і своїм вироком визнає особу винуватою у вчиненні злочину, він має надати своє пояснення тим обставинам, на які посилався суд першої інстанції в обгрунтування свого сумніву, і детально, з посиланням на обставини справи і докази, пояснити помилковість висновків суду першої інстанції. Якщо суд апеляційної інстанції не надає такого обгрунтування або при обгрунтуванні залишає поза увагою частину встановлених обставин, гарантія від свавільного прийняття рішення, якій слугує вимога мотивованого рішення, не дотримується.
22. У цій справі суд першої інстанції послався на кілька обставин, які ставлять під сумнів причетність засудженого до вбивства:
- короткий час між стверджуваним моментом вбивства і часом, коли засудженого бачили свідки у спокійному стані без жодних ознак, які б свідчили про стверджувані обвинуваченням події;
- відсутність в засудженого будь-яких тілесних ушкоджень, які могли б пояснити походження від нього виявлених обвинуваченням слідів крові;
- відсутність будь-яких слідів крові на одязі засудженого, крім плями на черевикові;
- відсутність доказів того, що ушкодження спричинені представленим суду ножем;
- наявність на місці виявлення тіла потерпілого презервативів зі слідами його крові і сперми, які не вкладаються у версію обвинувачення;
- наявність тілесних ушкоджень, що свідчать про їх виникнення внаслідок більш ранніх подій, ніж ті, що стали підставою для обвинувачення у цій справі; тощо.
23. Ці доводи не можна вважати ані легковажними, ані суто гіпотетичними, тому вони потребували детальної, переконливої і несуперечливої аргументації на їх спростування. Однак апеляційний суд у своїй аргументації або залишив поза увагою деякі встановлені обставини, які дали суду першої інстанції підстави для сумніву, або надав пояснення, які суперечать іншим обставинам справи.