ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 березня 2023 року
м. Київ
справа № 175/4290/20
провадження № 51-3395 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 9 травня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2022 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000749, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився у м. Дніпропетровськ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого у тому ж населеному пункті за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 9 травня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 7 (сім) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 (три) роки.
Строк покарання ухвалено обчислювати з дня затримання ОСОБА_7 для виконання вироку.
У строк відбуття покарання ухвалено зарахувати час перебування ОСОБА_7 під вартою з 07 по 12 жовтня 2020 року включно.
Після набрання вироком законної сили ухвалено повернути заставодавцю заставу, внесену за ОСОБА_7 у розмірі 87880 грн на депозитний рахунок.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь потерпілої ОСОБА_8 17738 грн 50 коп у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 886 грн 92 коп моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ - MK.." на користь потерпілої ОСОБА_8 200000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
У задоволенні позову ОСОБА_8 в іншій частині ухвалено відмовити.
Провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_9 до TOB "КРАЙ - MK.." і ПрАТ "УПСК" про відшкодування моральної шкоди - закрито на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України.
У рахунок відшкодування витрат на залучення експертів стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави:
- 1307 грн 60 коп- за експертизу № 19/104-9/2/1238 від 23.10.2020 року, проведену Дніпропетровським НДЕКЦ МВС України;
- 9152 грн 64 коп - за експертизи № 4348-20 від 20.10.2020 року і № 4414-20 від 30.10.2020 року, проведені Дніпропетровським НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України).
Мікроавтобус "Ford Transit" реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2, - після набрання вироком законної сили ухвалено передати у розпорядження TOB "КРАЙ LIMITED LIABILITY COMPANY KRAJ - MK..".
Арешт на вказаний транспортний засіб, накладений за ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.10.2020 року, - скасовано після набрання вироком законної сили.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2022 року вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2022 року скасований в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 і призначено в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок суду залишений без змін.
Згідно з вироком 06 жовтня 2020 року приблизно о 19.35 год. ОСОБА_7, будучи офіційно працевлаштованим у ТОВ "КРАЙ - MK" (далі Товариство) і керуючи технічно справним вантажним спеціалізованим фургоном ізотермічним-В (далі мікроавтобус) "Ford Transit", реєстраційний номер НОМЕР_3, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить вказаному Товариству, у темний час доби здійснював рух по сухому покриттю крайньої лівої смуги проїзної частини автодороги М-04 "Знам`янка - Луганськ - Ізварине" у м. Підгородне Дніпропетровської області, що має по дві смуги для руху у кожному напрямку з розділювальною смугою та освітлюється зовнішнім електроосвітленням і має необмежену видимість, зі сторони м. Новомосковська у напрямку м. Дніпра, в районі електроопори № 186 водій ОСОБА_7, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, грубо порушуючи вимоги дорожнього знаку 3.29 Правил дорожнього руху України, який діє на даній ділянці вказаної автодороги, слідуючи з перевищенням допустимої швидкості руху зі швидкістю не менш ніж 80,55 км/год, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її зміни, не маючи жодних перешкод технічного та фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, маючи необмежену видимість проїзної частини та її елементів по ходу свого руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та не надав дорогу пішоходам, внаслідок чого здійснив наїзд передньою правою частиною керованого мікроавтобусу "Ford Transit", реєстраційний номер НОМЕР_3, на пішохода ОСОБА_10 та пішохода ОСОБА_11, які в цей час перетинали проїзну частину автодороги по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку його руху, внаслідок чого пішоходам були спричинені тілесні ушкодження:
- ОСОБА_10 - у вигляді сумісної тупої травми тіла з численними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів, що ускладнилась розвитком шоку, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і призвели до настання смерті;
- ОСОБА_11 - у вигляді сумісної тупої травми тіла з численними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів, що ускладнилась розвитком шоку, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення та призвели до настання смерті.
Причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди послужили дії водія ОСОБА_7, який грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 б), 12.3, 12.9б, 18.1 та дорожнього знаку 3.29 ПДР України.
Невиконання ОСОБА_7 вимог пунктів 12.3, 12.9б, 18.1 та дорожнього знаку 3.29 ПДР України знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, що призвела до заподіяння смерті пішоходам ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду змінити в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк від 1 до 3 років.
Вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання захисника про призначення судової автотехнічної експертизи.
Захисник зазначає, що судом не встановлено, чи мав водій мікроавтобуса Форд Транзит ОСОБА_7, якби він рухався з дозволеною швидкістю 40 км/год, технічну можливість зупинити автомобіль після виникнення для нього небезпеки до моменту наїзду на пішоходів ОСОБА_10 і ОСОБА_12 .
На думку захисника, відстань, яка була вказана ОСОБА_7 під час слідчого експерименту 7 жовтня 2020 року не була зазначена слідчим на схемі, що є додатком до протоколу, а в подальшому була вирахувана експертом на підставі недостовірних відомостей. Крім того, в протоколі слідчого експерименту не вказано чи належним був вимірювальний прилад для вимірювання відстані на місцевості.
Захисник зазначає про недостовірність вихідних даних для проведення судової авто-технічної експертизи № 4348-20 від 20 жовтня 2020 року.
Вважає, судом першої інстанції застосовано нерелевантну практику Верховного Суду, викладену в постанові від 26 травня 2020 року в справі № 523/12810/15-к.
На думку захисника, покарання, призначене ОСОБА_7, за своїм розміром і видом є явно несправедливим через суворість.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі просив здійснювати касаційний розгляд за його відсутності.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається засуджений у касаційній скарзі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК. Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, за обставин, викладених у вироку, в апеляційних скаргах не оспорювалися, а тому відповідно до ст. 404 КПК апеляційним судом не переглядалися.
Безпідставними є твердження захисника про недопустимість протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_13 і додатка до нього - схеми з огляду на таке.
Відповідно до ст. 240 КПК з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, до участі в якому можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
Під час судового розгляду зазначені доводи сторони захисту також перевірялися судом першої інстанції і не знайшли об`єктивного підтвердження.
За висновками суду першої інстанції 07 жовтня 2020 року слідчий провів з підозрюваним ОСОБА_14 слідчий експеримент, який зафіксував за допомогою технічних засобів шляхом відеозапису. Під час судового провадження цей відеозапис, як невід`ємна частина протоколу проведення слідчого експерименту, був переглянутий за участю сторін кримінального провадження, і судом установлено, що присутній при вказаній слідчій дії захисник ОСОБА_6 не мав будь-яких зауважень щодо методів і засобів фіксації результатів слідчого експерименту.