ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 129/883/19
провадження № 51-2716 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 14 січня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 6 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020120000406, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Азербайджан, котрий народився в м. Баку Республіки Азербайджан, проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 14 січня 2022 року ОСОБА_6 засудженого за ч. 2 ст. 186 ККдо покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Цим вироком також засуджено ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не переглядаються.
Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин.
Так, 10 липня 2017 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи у м. Гайсин Вінницької області, вступили в попередню злочинну змову з метою заволодіння чужим майном. Знаходячись на вул. Високовича в період часу з 11:40 до 13 год, ОСОБА_7 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, спостерігали за перехожими, в той час як ОСОБА_6 залишався в автомобілі марки "BMW 523", державний номерний знак Латвійської Республіки НОМЕР_1, який йому належить.
Потім приблизно о 13:05 вони під`їхали до будівлі дитячої лікарні, де ОСОБА_6 припаркував вказаний автомобіль на узбіччі 2-го пров. Високовича у м. Гайсин Вінницької області, а ОСОБА_7 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вийшли з авто та стали очікувати на ОСОБА_8 .
Надалі, коли ОСОБА_8 проходила по тротуару, ОСОБА_7, діючи умисно, за попередньою змовою, впритул наблизився до неї та зірвав з її шиї золотий ланцюжок з підвіскою. Після цього, він та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, швидко сіли в автомобіль і разом з ОСОБА_6 зникли з місця події, завдавши своїми діями потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 15 521,04 грн.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 6 червня 2022 року вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 14 січня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо нього та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що місцевий суд необґрунтовано ухвалив обвинувальний вирок, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні належні, допустимі та достовірні докази для доведення його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК. Крім того, ані він, ні його захисник не були повідомлені про дату проголошення вироку, відповідно вони і не були присутні під час його проголошення. Також засуджений зазначає, що він є громадянином Республіки Азербайджан та не володіє українською мовою. Однак як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду його не було забезпечено перекладачем.Вказане, на думку засудженого, не отримало належної оцінки суду апеляційної інстанції, який в порушення вимог ст. 419 КПК всіх доводів апеляційної скарги сторони захисту не перевірив, не дав обґрунтованих відповідей на них та безпідставно залишив вирок щодо ОСОБА_6 без змін. Крім того, звертає увагу на те, що апеляційний суд порушив вимоги кримінального процесуального закону, оскільки перегляд вироку місцевого суду в апеляційному порядку здійснювався за відсутності його та потерпілої, котрі не були належним чином повідомлені про дату та час розгляду кримінального провадження.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 таОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9, в якій порушувалися питання невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, недоведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, апеляційний суд, не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, та навівши мотиви прийнятого рішення, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без змін.
Так, апеляційний суд, переглядаючи вирок, обговорив доводи, наведені у поданій апеляційній скарзі, перевірив обставини, встановлені судом першої інстанції, проаналізував докази, надав їм оцінку на предмет допустимості, а сукупності зібраних доказів - на предмет достатності для підтвердження обвинувачення.
При цьому суд апеляційної інстанції належним чином обґрунтувавши рішення, дійшов правильного висновку, що досліджені судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 94 КПК та покладені в основу вироку докази, а саме: показання потерпілої ОСОБА_8, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, дані протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз та інших письмових документів, речові докази, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, за обставин, вказаних у вироку.
Такий висновок суду апеляційної інстанції достатньо мотивований й ґрунтується на даних, які апеляційний суд належним чином перевірив та змістовно навів в ухвалі.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які би в контексті приписів статей 85, 86, 87 КПК свідчили про необхідність визнання доказів недопустимими або неналежними, суд апеляційної інстанції не встановив.
Одночасно надана ОСОБА_6 власна версія подій була ретельно перевірена апеляційним судом і визнана такою, що не підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому суд апеляційної інстанції переконався у безпідставності тверджень ОСОБА_6, які аналогічні доводам його касаційної скарги, щодо відсутності попередньої змови між ним, ОСОБА_7 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження.
З такими висновками апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції оскільки немає підстав вважати їх сумнівними чи необґрунтованими, так як у суді першої інстанції спростовано твердження ОСОБА_6 про відсутність узгодженості його дій з ОСОБА_7 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, а також про йогонепричетність до скоєного злочину. Натомість навпаки встановлено, що пересуваючись на автомобілі вулицями міста, вони спостерігали за перехожими з метою підшукування об`єкту для нападу. Також ОСОБА_6 весь час перебував за кермом свого автомобіля та право керуванням нікому не передавав.