Постанова
Іменем України
06 березня 2023 року
м. Київ
справа № 753/19393/20
провадження № 61-6136св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Асоціація "Українська національна група членів та користувачів СВІФТ "УКРСВІФТ",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Асоціації "Українська національна група членів та користувачів СВІФТ "УКРСВІФТ" на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 рокуу складі колегії суддів: Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2020 року Асоціація "Українська національна група членів та користувачів СВІФТ "УКРСВІФТ" звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист ділової репутації.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року у задоволенні позову Асоціації "Українська національна група членів та користувачів СВІФТ "УКРСВІФТ" відмовлено.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року стягнуто з Асоціації "Українська національна група членів та користувачів СВІФТ "УКРСВІФТ" на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 23 250,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року апеляційну скаргу Асоціації "Українська національна група членів та користувачів СВІФТ "УКРСВІФТ" задоволено частково. Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року змінено. Зменшено розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача до 20 250,00 грн.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення суду, оскільки апеляційним судом не вирішено питання про судові витрати, пов`язані з розглядом справи.
В поданій заяві про ухвалення додаткового рішення суду представник заявника посилалася на те, що ОСОБА_1 під час судового розгляду справи понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20 500,00 грн, що підтверджується доказами долученими до заяви, а саме: розрахунком витрат на правову допомогу під час розгляду справи в Київському апеляційному суді від 08 червня 2022 року, на підставі договору про надання правничої допомоги від 24 лютого 2020 року № 24/02/20; додатковою угодою від 24 лютого 2022 року № 1 до договору про надання правничої допомоги; додатковою угодою від 30 грудня 2022 року № 3 до договору про надання правничої допомоги; додатковою угодою від 30 грудня 2020 року № 4 до договору про надання правничої допомоги; актом приймання-передачі допомоги від 08 червня 2022 року № 01-08/06/22; звітом про надану правничу професійну допомогу від 08 червня 2022 року; рахунком від 08 червня 2022 року № 080622 на суму 20 500,00 грн.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Стягнуто з Асоціації "Українська національна група членів та користувачів СВІФТ "УКРСВІФТ" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 20 500,00 грн.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що витрати ОСОБА_1 за надану йому професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді складають 20 500,00 грн, що підтверджено договором, актом приймання-передачі допомоги, звітом про надану правничу професійну допомогу та рахунком-фактурою про оплату вказаних послуг адвоката.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
Асоціація "Українська національна група членів та користувачів СВІФТ "УКРСВІФТ" 06 липня 2022 року через систему "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року, в якій просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу заявник обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу, не повідомив позивача про розгляд такого питання та не призначив судове засідання, чим позбавив права позивача надати свої заперечення та пояснення.
Крім того, зазначає, що розмір стягнутих витрат на правову допомогу в апеляційній інстанції є необґрунтовано завищеним, що суперечить принципам розумності, справедливості та пропорційності. Також, звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на підтвердження оплати послуг адвоката.
Крім того, вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів сторін, фактичні обставини справи, не дослідив зібрані у матеріалах справи докази та застосував норму права без урахування правових висновків, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також у касаційній скарзі заявником зазначено клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення.
У серпні 2022 року від представника ОСОБА_1 - Саєнко М. І. надійшов відзив на касаційну скаргу Асоціації "Українська національна група членів та користувачів СВІФТ "УКРСВІФТ", в якому вказує про те,
що додаткова постанова Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року є законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Крім того, у відзиві просить розподілити судові витрати на професійну правничу допомогу та стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 12 500,00 грн.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 06 липня 2022 року касаційну скаргу Асоціації "Українська національна група членів та користувачів СВІФТ "УКРСВІФТ" на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Асоціації "Українська національна група членів та користувачів СВІФТ "УКРСВІФТ" на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 753/19393/20 з Дарницького районного суду міста Києва; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу та відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови.
У серпні 2022 року матеріали справи № 753/19393/20 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, яка регламентує витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. За приписами частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
З матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2022 року до закінчення судових дебатів у справі представник ОСОБА_1 - Саєнко М. І. засобами поштового зв`язку надіслала до Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу Асоціації "Українська національна група членів та користувачів СВІФТ "УКРСВІФТ" з доказами направлення указаного відзиву та доданими до нього документами на адресу позивача у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Саєнко М. І. у відповідності до вимог частини першої статті 134 ЦПК України подала попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які очікувала понести у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді.
Постанова Київським апеляційним судом винесена 08 червня 2022 року.
09 червня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення, оскільки апеляційним судом не вирішено питання про судові витрати, пов`язані з розглядом справи.
До заяви додала наступні докази: розрахунок витрат на правову допомогу під час розгляду справи в апеляційному суді від 08 червня 2022 року, на підставі договору про надання правничої допомоги від 24 лютого 2020 року № 24/02/20; додаткову угоду від 24 лютого 2022 року № 1 до договору про надання правничої допомоги від 24 лютого 2020 року № 24/02/20; додаткову угоду від 30 грудня 2022 року № 3 до договору про надання правничої допомоги від 24 лютого 2020 року № 24/02/20; додаткову угоду від 30 грудня 2020 року № 4 договору про надання правничої допомоги від 24 лютого 2020 року № 24/02/20; акт приймання-передачі допомоги від 08 червня 2022 року № 01-08/06/22; звіт від 08 червня 2022 року, рахунок від 08 червня 2022 року № 080622 на суму 20 500,00 грн.
На підставі викладеного, просила суд стягнути з Асоціації "Українська національна група членів та користувачів СВІФТ "УКРСВІФТ" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу розмірі 20 500,00 грн.
Суд апеляційної інстанції, установивши, що витрати ОСОБА_1 за надану йому професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді складають 20 500, 00 грн, що підтверджується відповідними доказами, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення про стягнення з Асоціації "Українська національна група членів та користувачів СВІФТ "УКРСВІФТ" на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу.
Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме - справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Вказані доводи касаційної скарги суд відхиляє з огляду на таке.
Так, згідно з частиною першою статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частини перша, третя статті 368 ЦПК України).
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини друга, четверта та п`ята статті 128 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Отже, для вручення повісток закон передбачає альтернативні способи комунікації.
У матеріалах справи міститься судова повістка-повідомлення від 20 червня 2022 року, згідно з якою Київський апеляційний суд повідомив про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Асоціації "Українська національна група членів та користувачів СВІФТ "УКРСВІФТ" до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації 29 червня 2022 року о 12 год 00 хв, яка направлена на поштову адресу Асоціації "Українська національна група членів та користувачів СВІФТ "УКРСВІФТ", а також 22 червня 2022 року на електронну адресу представника позивача - Кравця Д. М., яку останній зазначав у своїх процесуальних документах та яка вказана в Єдиному реєстрі адвокатів України.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд виконав обов`язок щодо повідомлення позивача та його представника про дату, час та місце розгляду справи.
Верховний Суд виходить із того, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.