Постанова
Іменем України
07 березня 2023 року
м. Київ
справа № 536/1807/21
провадження № 61-8791св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Сапко Ольга Борисівна,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 червня 2022 року в складі судді Даніліної Ж. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року в складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив визначити йому додатковий строк тривалістю один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є рідним сином ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті вона була власником будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .
За життя матір склала заповіт, згідно з яким все належне їй майно заповіла в рівних частках йому та відповідачу ОСОБА_2 . Про існування вказаного заповіту він дізнався з листа приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської областіСапко О. Б. від 30 серпня 2021 року.
13 вересня 2021 року нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
З урахуванням того, що він був необізнаний про наявність заповіту, а приватним нотаріусом не було здійснено його повідомлення та виклик як спадкоємця за заповітом у встановлені законом строки, наявні підстави для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з безпідставності позовних вимог, оскільки сторони є спадкоємцями першої черги за законом після смерті їх матері ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 навіть у разі необізнаності про наявність заповіту на його користь не був позбавлений можливості у встановлений законом строк реалізувати своє право на подання заяви про прийняття спадщини як спадкоємець першої черги за законом.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року в справі № 6-1320цс17 та у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року в справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року в справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року в справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Він не був обізнаний про наявність заповіту на його користь. Задовго до спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини він разом з відповідачем звертався до приватного нотаріуса, яка з невідомих причин відмовилася займатися їх спадковою справою. Окрім того ОСОБА_2 повідомив про існування заповіту, згідно з яким їх матір усе належне їй майно заповіла тільки йому.
Необізнаність про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Приватний нотаріус не здійснив повідомлення та виклик його як спадкоємця за заповітом для прийняття спадщини у встановлені законом строки.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Кременчуцького районного суду Полтавської області.
07 листопада 2022 року справа № 536/1807/21 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_2 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Також ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотаннями про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Перевіривши вказане клопотання, Верховний Суд не встановив підстав для закриття касаційного провадження.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами