Постанова
Іменем України
06 березня 2023 року
м. Київ
справа № 759/12082/20-ц
провадження № 61-13300св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс", ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року у складі судді Сенька М. Ф., постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі -ПАТ "Дельта Банк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" (далі - ТОВ "Мегаінвест Сервіс"), ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О. О., про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, визнання права власності.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 11 листопада 2011 року між нею та ПАТ "Астра-Банк", правонаступником якого є АТ "Дельта Банк", укладений кредитний договір № 400102031318005, за яким вона отримала кредит у сумі 437 686,00 грн, зі сплатою щомісячно 16,9 % за користування кредитом із остаточною датою його повернення згідно з у графіком у строк до 11 листопада 2026 року.
Одержані у кредит грошові кошти використанні для часткової оплати вартості однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 53,3 кв. м, житловою - 20,8 кв. м, яку вона придбала за договором купівлі-продажу квартири від 11 листопада 2011 року та яку в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором передала в іпотеку ПАТ "Астра-Банк" за заставною вартістю 637 364,00 грн за іпотечним договором від 11 листопада 2011 року.
Протягом строку дії кредитного договору нею своєчасно та у повному обсязі вносилися грошові кошти на погашення строкової заборгованості.
10 червня 2020 року позивач дізналася про те, що 04 лютого 2020 року на підставі протоколу електронного аукціону з продажу активів ПАТ "Дельта Банк" від 27 січня 2020 року № UA-EA-2020-01-03-000093-b між ПАТ "Дельта-Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В. В. та новим кредитором - ТОВ "Мегаінвест Сервіс" укладений договір № 2145/к про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, за яким до ТОВ "Мегаінвест Сервіс" перейшло право вимоги за кредитним договором у розмірі заборгованості 224 446,79 грн, із яких: 223 385,77 грн - заборгованість за тілом кредиту на дату купівлі-продажу прав вимоги (не прострочена) та 1 061,02 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату купівлі-продажу прав вимоги (не прострочена), а також право вимоги за іпотечним договором від 11 листопада 2011 року.
14 лютого 2020 року ТОВ "Мегаінвест Сервіс" звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири ОСОБА_2 .
Вважає, що відчуження квартири відбулося з порушенням умов іпотечного договору, вимог статті 203 ЦК України, статей 12, 33, 35, 38 Закону України "Про іпотеку", підпункту 1.18 пункту 1 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зокрема, у ТОВ "Мегаінвест Сервіс" не виникло право стягнення на предмет іпотеки за відсутності порушень позивачем виконання зобов`язань за кредитним договором, їй не надсилалося письмового повідомлення про звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру, продаж здійснено без її згоди як іпотекодавця за ціною, яка значно нижча за ринкову ціну цієї нерухомості.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14 лютого 2020 року квартири АДРЕСА_1, укладений між ТОВ "Мегаінвест-Сервіс" та ОСОБА_2, посвідчений 14 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О.за реєстровим номером 8; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, індексний номер: 51153049 від 14 лютого 2020 року, 19:24:53, приватний нотаріус Золотих О. О., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ;припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 14 лютого 2020 року, укладеному між ТОВ "Мегаінвест Сервіс" та ОСОБА_2, посвідченого 14 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. за реєстровим номером 8 та на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, індексний номер: 51153049 від 14 лютого 2020 року 19:24:53, приватний нотаріус Золотих О. О., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 14 лютого 2020 року між ТОВ "Мегаінвест Сервіс"" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. за реєстровим № 8. Припинено право власності ОСОБА_2 на квартиру, набуте нею на підставі договору купівлі-продажу (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: 35502659). У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що при посвідченні договору поза увагою нотаріуса залишилося те, що іпотечний договір не містить іпотечного застереження, яке б давало іпотекодержателю право продажу предмета іпотеки від імені іпотекодавця. Таке право іпотекодержателя могло бути реалізовано лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, що закріплено в пункті 5.7 іпотечного договору. Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які підтверджують надіслання іпотекодержателем вимоги ОСОБА_1 про усунення порушення основного зобов`язання за кредитним договором. Ціна спірного договору є заниженою, а оцінка майна, є неналежною.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірний договір вчинено особою, яка не мала на те підстав (повноважень), тобто вчинено всупереч закону, і як наслідок право власності позивачки на квартиру порушене, а отже, цей договір підлягає визнанню недійсним.
Додатковим рішенням цього ж суду від 29 листопада 2022 року вирішено питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Судукасаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 442/4416/16-ц, від 24 червня 2020 року у справі № 459/3382/16-ц, від 02 липня 2020 року у справі № 761/21540/16-ц.
Також, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначає, що апеляційний суд розглянув справу за її відсутності, належним чином не повідомленої про дату, час та місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою статті 401 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.