Постанова
Іменем України
02 березня 2023 року
м. Київ
справа № 607/21703/21
провадження № 61-11873св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2022 року у складі судді Сливки Л. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 листопада 2022 у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Міщій О. Я.,Бершадської Г. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області (далі - Головне управління ДКСУ у Тернопільській області), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Позов мотивований тим, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 607/14261/19 стягнуто на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн для відшкодування (компенсації) моральної шкоди, заподіяної внаслідок дії працівників УПП Департаменту патрульної поліції в Тернопільській області по притягненню до адміністративної відповідальності.
11 січня 2020 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист у справі № 607/14261/19.
23 лютого 2020 року позивачем до Управління ДКСУ у м. Тернополі Тернопільської області подано заяву про стягнення коштів з державного бюджету для відшкодування моральної шкоди. До заяви додано оригінал виконавчого листа, копію постанови суду, реквізити.
У зв`язку з бездіяльністю казначейської служби, 04 квітня 2020 року позивачем направлено скаргу до ДКСУ з проханням вжити заходів щодо безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) ОСОБА_1
07 квітня 2020 року позивачу направлено відповідь на подану скаргу, зі змісту якої вбачається, що заява з виконавчим документом перенаправлена до Головного управління ДКСУ у Тернопільській області і буде виконана в порядку черговості.
Позивач зазначає, що ним не отримано відшкодування, виконавчий документ не виконано, кошти Головним управлінням ДКСУ в Тернопільській області не перераховані.
На думку позивача, внаслідок тривалого невиконання рішення суду та невиплати коштів позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає в моральних та фізичних стражданнях, які внесли негативні зміни у його життя.
Позивач просив стягнути за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 1 000 000,00 грн - відшкодування моральної шкоди, 46,24 грн - 3% річних, 30,00 грн - інфляційні витрати.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 500/124/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДКСУ, Головного управління ДКСУ у Тернопільській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 500/124/21 та ухвалено постанову, якою закрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ДКСУ, Головного управління ДКСУ у Тернопільській області про відшкодування моральної та майнової шкоди.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року справу № 500/124/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ДКСУ, Головного управління ДКСУ у Тернопільській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди передано до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Короткий зміст оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2022 року, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року, позов ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Майка М. Б., до ДКСУ, Головного управління ДКСУ у Тернопільській області про відшкодування моральної та майнової шкоди задоволено частково.
Стягнуто із Державного бюджету України шляхом безспірного списання ДКСУ з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн моральної шкоди.
Стягнуто із Державного бюджету України шляхом безспірного списання ДКСУ з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 46,24 грн - 3% річних за прострочення перерахування коштів та 30,00 грн інфляційних втрат, що в загальному становить 76,24 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Судові витрати по справі у відповідності до статті 141 ЦПК України компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що із матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2022 року казначейство здійснило перерахування коштів на користь позивача ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн за виконавчим листом № 607/14261/19, виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 11 січня 2020 року. Врахувавши тривалий характер порушення (понад три роки), який полягав у невиконанні рішення суду, суд першої інстанції визнав факт заподіяння позивачу моральної шкоди, проте, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, суд зробив висновок, що позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн є завищеними, зазначений розмір не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні. Так, позивачу були спричинені моральні страждання, що безумовно змінило його нормальний життєвий ритм, проте інших доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті, тощо) до суду не надано, а тому керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, суд першої інстанції стягнув із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн моральної шкоди.
Суд першої інстанції, з урахуванням вимог статті 625 ЦК України та правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14 та у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18, стягнув з ДКСУ за рахунок коштів державного бюджету на користь позивача 3% річних у розмірі 46,24 грн та інфляційні втрати у сумі 30,00 грн за тривале невиконання рішення суду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання судового рішення про стягнення з ДКСУ на його користь 2 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд першої інстанції вірно визначив розмір моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн. Встановивши, що ДКСУ прострочено грошове зобов`язання з виплати позивачу присуджених рішенням суду грошових коштів, суд першої інстанції вірно зазначив, що у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року скасувати, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2022 року змінити, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 610/3221/19-ц. У цих постановах Верховний Суд зазначив, що визначення розміру відшкодування шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступеня зниження престижу, репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. Мотивування суду першої та апеляційної інстанції суперечить вищевикладеним висновкам Верховного Суду, дані висновки Верховного Суду не враховані судами. Визначений судом розмір моральної шкоди значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Своєю протиправною бездіяльністю посадові особи Головного управління ДКСУ у Тернопільській області заподіяли позивачу психологічну травму, внаслідок якої був повністю порушений його нормальний уклад життя, соціальні зв`язки.
Позивач звертає увагу на те, що негативні спогади про психотравмуючі події завдають йому постійно нових душевних страждань, а гіркий досвід викликає страх повторення ситуації. Також, позивач відчуває внутрішній дискомфорт, емоційну напругу та розгубленість через неспроможність самостійно подолати наслідки заподіяної психологічної травми. Розмір душевних страждань позивач оцінює у 1 000 000,00 грн. На його думку, зазначена сума враховує усі страждання, які йому довелося пережити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 607/21703/21; витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року касаційну скаргу ДКСУ, яка підписана представником Качор В. В., на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року повернуто.
У січні 2023 року справа № 607/21703/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2023 року відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, поданий ДКСУ, повернуто без розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 08 грудня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 610/3221/16-ц, від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, від 06 липня 2020 року у справі № 522/16531/17, від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18, від 26 червня 2019 року у справі № 757/21050/16-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 761/24136/15-ц та у постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 607/14261/19 стягнуто з держави на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання коштів державного бюджету в сумі 2 000,00 грн для відшкодування (компенсації) моральної шкоди, заподіяної внаслідок дії працівників УПП Департаменту патрульної поліції в Тернопільській області по притягненню до адміністративної відповідальності.
На виконання зазначеної постанови Тернопільського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 11 січня 2020 року видано виконавчий лист у справі № 607/14261/19.
23 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Управління ДКСУ у м. Тернополі Тернопільської області із заявою про перерахування йому моральної шкоди, стягненої за виконавчим листом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області виданого 11 січня 2020 у справі № 607/14261/19.
Управлінням ДКСУ у м. Тернополі Тернопільської області 05 березня 2020 року супровідним листом за № 06-08/332 перенаправлено зазначену заяву ОСОБА_1 із виконавчим документом по справі № 607/14261/19 до Головного управління ДКСУ у Тернопільській області для подальшого виконання.