Постанова
Іменем України
02 березня 2023 року
м. Київ
справа № 638/16291/17
провадження № 61-21478св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Васікова Лариса Євгенівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
13 серпня 2019 року позивач подала до суду уточнену позовну заяву, в якій співвідповідачем зазначила ОСОБА_3, а третьою особою - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Васікову Л. Є.
Позовна заява мотивована тим, що у 2004 році вона познайомилась
з ОСОБА_2 . З 2005 року вони почали проживати однією сім`єю як чоловік та жінка, вести спільне господарство. Реєструвати шлюб вони не планували, тому що довіряли один одному та в цьому не було нагальної потреби.
У період з 2005 року до жовтня 2016 року вони проживали спільно з батьками відповідача - ОСОБА_5 і ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначала, що у 2013 році вони разом з ОСОБА_2 за спільні грошові кошти придбали квартиру АДРЕСА_2, в якій зареєструвались та проживали. Покупцем у договорі купівлі-продажу спірної квартири від 06 липня 2013 року вказаний ОСОБА_2 . У день оформлення права власності на квартиру ОСОБА_2 видав довіреність на її ім`я для ведення справ та вирішення питань щодо цієї квартири.
ОСОБА_1 наголошувала, що за спільні грошові кошти не лише придбана спірна квартира, а також зроблений ремонт та куплені меблі, електронна техніка, що в ній знаходиться. Ремонт у квартирі робив її батько ОСОБА_6, комунальні послуги за спірну квартиру сторони оплачували спільно. Таким чином, сукупність усіх обставин свідчить про спільний побут та проживання ОСОБА_1
і ОСОБА_2 разом.
Із жовтня 2016 року сімейні відносини між сторонами розірвані. 15 жовтня
2016 року відповідач ОСОБА_2 змінив замки від вхідних дверей, у зв`язку з чим вона не могла потрапити до спільного помешкання. Відповідач також не надав доступу до її речей, тому вона зверталася до органів поліції.
Потреба для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу виникла після того, як відповідач намагався зняти її з реєстраційного обліку в спірній квартирі. У подальшому позивач дізналась, що ОСОБА_2 без її згоди відчужив спірну квартиру за договором дарування на користь свого батька ОСОБА_3
ОСОБА_1, з урахуванням остаточного уточнення позовних вимог, просила:
встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з лютого 2005 року до жовтня 2016 року;
визнати квартиру АДРЕСА_2 спільним сумісним майном ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_2 ;
визнати недійсним договір дарування квартири
АДРЕСА_2, який укладений 15 серпня 2016 року між
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 2642.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 і ОСОБА_2 в період з лютого 2005 року до жовтня
2016 року.
Визнано квартиру АДРЕСА_2 спільним сумісним майном ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_2 .
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений 15 серпня 2016 року між ОСОБА_2
і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Л. Є. та зареєстрований в реєстрі за № 2642.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 6 876,25 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач довела свої вимоги належними та допустимими доказами, які свідчать про існування між ОСОБА_2
і ОСОБА_1 у певний період прав і обов`язків подружжя та придбання спірної квартири за їх спільні кошти.
Постановою Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 10 314,40 грн.
Апеляційний суд виходив з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з лютого 2005 року до жовтня 2016 року. Навпаки, відповідно до заочного рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 30 травня 2017 року у справі № 638/1086/17, яке набрало законної сили, до спірної квартири ОСОБА_4 з`являлася періодично, останній раз - у червні 2016 року.
У спірній квартирі її речей немає. Комунальні платежі за ОСОБА_4 сплачував ОСОБА_3 .
В суді апеляційної інстанції відповідачі та їхні представники підтвердили, що вказане судове рішення не скасоване та є чинним. Воно виконане, ОСОБА_4 виселено зі спірної квартири, а будь-яких її речей у спірній квартирі немає.
В суді апеляційної інстанції позивач не спростувала того, що в спірній квартирі вона не проживала з 2013 року. Також пояснила, що 04 жовтня 2016 року вона уклала шлюб із ОСОБА_7, завагітніла, тому судове рішення не оскаржувала.
Зі своїм теперішнім чоловіком вона зустрічалась під час відносин
з ОСОБА_2 . З грудня 2016 року вона та її теперішній чоловік орендують житло. Вказала, що іншого житла, крім спірної квартири, ані вона, ані її теперішній чоловік не мають, тому її позов підлягає задоволенню.
Посилання позивача та її представника на те, що придбання нерухомого майна, побутової техніки, спільний відпочинок сторін у справі свідчать про спільне ведення господарства, наявність взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, є необґрунтованими. Копії туристичних ваучерів на відпочинок протягом восьми днів у Єгипті у 2014 році, видаткова накладна від 28 грудня
2014 року про придбання пральної машинки та інших дрібних побутових предметів без квитанцій не можуть слугувати доказом проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2005 року до жовтня 2016 року.
Суд апеляційної інстанції вважав, що зустрічі позивача з іншим чоловіком, укладення шлюбу з ним та народження дитини від нього не підтверджують усталених відносин сторін.
Апеляційний суд також вказав на неможливість ігнорування заочного рішення суду, яким позивача визнано такою, що втратила право користування спірною квартирою. Це рішення є чинним та вважається належним доказом, який підтверджує не лише факт її не проживання в спірній квартирі, а й факт відсутності відносин між сторонами як чоловіка та жінки, притаманних подружжю.
Копії квитанцій про сплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3, які датовані липнем, вереснем 2016 року не свідчать про те, що вони сплачені за кошти позивача. Крім того, на переконання апеляційного суду, із наданих копій документів не вбачається, що певні предмети придбавалися сторонами за їхні сумісні кошти під час спільного проживання.
Інші пояснення ОСОБА_4 також не підтверджені належними доказами.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснив, що він є батьком ОСОБА_2 та власником спірної квартири. Його син проживає разом з ним в спірній квартирі. Позивач з ними не проживала. Вона знята з реєстрації за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Таким чином, факт ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків у період з 2005 року до жовтня 2016 року не свідчать про те, що між сторонами склалися та тривали протягом цього періоду усталені відносини, які притаманні подружжю.
Посилання позивача та її представника на дозвіл на її реєстрацію в спірній квартирі, тимчасове проживання брата та його дівчини в ній не підтверджують факт існування усталених стосунків між сторонами, а свідчать про людське ставлення відповідача до осіб, які переїхали з тимчасово окупованого Криму, про що вказувала сама позивач у позовній заяві. Крім того, ОСОБА_2 в цій квартирі фактично не проживав, оскільки з 01 жовтня 2009 року до 14 листопада 2016 року працював на посаді начальника промсантехнічного відділу у ДП "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" та за характером роботи неодноразово перебував у відрядженнях як в межах України, так і за кордоном. Це підтверджується довідками підприємства, які надані представником ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції та додані до матеріалів справи за згодою сторін.
Позивач не довела факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу
з відповідачем ОСОБА_2 з 2005 року до жовтня 2016 року, наявність сімейних відносин та усталених стосунків, які притаманні подружжю. Надані копії документів не свідчать про ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету. Спільний відпочинок протягом восьми днів не може бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Проживання позивача у гуртожитку на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, з її слів, з батьками ОСОБА_2, які проти цього заперечували, і цей факт не доведено жодними доказами, а також її проживання в спірній квартирі за довіреністю ОСОБА_2 разом зі своїм братом та його дівчиною не свідчать про проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Аргументи учасників справи
У грудні 2021 року представник ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга, з урахуванням її уточнення від 18 лютого 2022 року, мотивована тим, що:
ОСОБА_4 і ОСОБА_2 у період з 2005 року до жовтня
2016 року проживали однією сім`єю, мали спільний побут. Тому придбана
у вказаний період квартира є спільним сумісним майном, а позивач має право частину цієї квартири. Водночас договір дарування від 15серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 і його батьком ОСОБА_3, є недійсним, оскільки укладений без її згоди;
апеляційний суд не врахував та належним чином не перевірив доводів позивача, безпідставно посилався на тривале проживання ОСОБА_2
у зв`язку із службовими відрядженнями на цей час окремо від позивача, що не може свідчити про те, що сторони не перебували у фактичних сімейних відносинах та не мали спільний бюджет і господарство. Тривале проживання чоловіка та жінки окремо у зв`язку з особливостями їх професійної діяльності не може свідчити про припинення фактичних шлюбних відносин та про їх відсутність. Тому вказані обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову;
наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що сторони у справі проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а існування відносин, які притаманні подружжю, підтверджується складеною ОСОБА_2 довіреністю на ім`я позивача станом на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, реєстрацією ОСОБА_4 у цій квартирі протягом місяця з дня придбання нерухомого майна, спільний відпочинок сторін та придбання майна (побутової техніки) в інтересах сім`ї. Апеляційний суд проігнорував належні, достатні та допустимі докази, які є в матеріалах справи, та зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано їй строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1
в частині посилання на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України визнано неподаною та повернено скаржнику.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 18 квітня 2019 року у справі
№ 552/6659/16-ц, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 11 лютого 2021 року у справі № 158/431/19, від 15 червня 2020 року у справі № 430/1281/14-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/3325/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц.