ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/726/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (далі - Товариство, позивач, скаржник)
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 (головуючий - суддя Матущак О.І., судді Марко Р.І., Скрипчук О.С.)
у справі №914/726/22
за позовом Товариства
до фізичної особи-підприємця Яворського Тараса Михайловича (далі - Підприємець, відповідач)
про стягнення 4 462,10 грн заборгованості.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат і пені.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу, а саме в частині порушення строків оплати вартості послуг.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.07.2022 у справі №914/726/22 (суддя - головуючий Кітаєва С.Б.) позовні вимоги задоволено повністю.
2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі №914/726/22 апеляційну скаргу Підприємця задоволено, рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2022 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
2.3. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2022 у справі №914/726/22 заяву Підприємця про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково та стягнуто з Товариства на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6 000 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі Товариство просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі №914/726/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи осіб, які подали касаційних скарг
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі в новій редакції Товариство із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зі справи неправильно застосував пункт 4 Глави 1 розділу І, пунктів 3, 5 Глави 3 розділу І, а також пункт 2, Глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС) до спірних правовідносин без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №922/1703/20, а саме "з моменту укладення між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, Оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу газу". "Враховуючи те, що споживачем ні заява про остаточне припинення користування природним газом, ні уточнення заявки на величину річної замовленої потужності не подавалась, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про існування у відповідача обов`язку оплати вартості послуг з розподілу природного газу в порядку передбаченому главою 6 розділу VI Кодексу ГРМ", у зв`язку з чим дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для нарахування послуги розподілу природного газу, не зважаючи на чинність договору розподілу природного газу та додатків до нього.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу, строк на подання якого поновлено Судом, з урахуванням правової позиції, викладеної об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 03.12.2018 у справі №904/5995/16, та письмових поясненнях (містять доводи тотожні за змістом доводам викладеним у відзиві), Підприємець заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що Товариством (оператор ГРМ) і Підприємцем (споживач) 01.01.2016 укладено договір розподілу природного газу №09427BIMQRFP016 (далі - Договір), шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) відповідно до умов якого:
- оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені Договором (пункт 2.1);
- облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 5.1);
- оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом встановленим Регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.1);
- тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (пункт 6.2);
- величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (пункт 6.3);
- оплата вартості послуги з розподілу природного газу за Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за Договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ (пункт 6.6).
6.2. Судами першої та апеляційної інстанції вказано, що на підтвердження факту виконання умов Договору позивачем додано до позовної заяви акти наданих послуг на суму 3 940,11 грн за період квітень 2021 року по січень 2022 року, а саме:
за квітень 2021 року від 30.04.2021 №ЛВЯ81042075 на суму 362,85 грн;
за травень 2021 року від 31.05.2021 №ЛВЯ81055962 на суму 362,83 грн;
за червень 2021 року від 30.06.2021 №ЛВЯ81068142 на суму 362,85 грн;
за липень 2021 року від 31.07.2021 №ЛВЯ81080904 на суму 362,85 грн;
за серпень 2021 року від 31.08.2021 №ЛВЯ81093948 на суму 362,83 грн;
за вересень 2021 року від 30.09.2021 №ЛВЯ81105162 на суму 362,85 грн;
за жовтень 2021 року від 31.10.2021 №ЛВЯ81117983 на суму 362,85 грн;
за листопад 2021 року від 30.11.2021 №ЛВЯ81130003 на суму 362,83 грн;
за грудень 2021 року від 31.12.2021 №ЛВЯ81137138 на суму 362,85 грн;
за січень 2022 року від 31.01.2022 №ЛВЯ82006460 на суму 380,64 грн.
6.3. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що зазначені акти позивач надіслав відповідачу 05.10.2021 та 11.02.2022.
6.4. Судом апеляційної інстанції встановлено, що з метою спростування позовних вимог у даній справі, в суді першої інстанції до відзиву на позовну заяву надав суду для приєднання до матеріалів справи копії актів від 29.04.2021 вилучення з експлуатації (держповірка) ПЛГ по об`єкту, який знаходиться за адресою: м. Стрий, вул. Успенська, 40 "Б".
6.5. Суд апеляційної інстанції вказав, що:
- аналізом зазначених актів встановлено, що 29.04.2021 представниками позивача в присутності відповідача демонтовано ПЛГ (лічильник) на об`єкті відповідача, технічну перемичку відрізано від мережі та заварено;
- при цьому, матеріалами справи підтверджується, що з метою укладення договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) відповідачем подано позивачу заяву-приєднання від 16.01.2016 №09427BIMQRFP016, в якій серед іншого вказані персоніфіковані дані споживача за Договором, зокрема, зазначено об`єкт споживача ТЦ "Магнат", який знаходиться за адресою: м. Стрий, вул. Успенська, 40 "Б".
6.6. З метою перевірки та з`ясування зазначених обставин, судовою колегією суду апеляційної інстанції встановлено на підставі пояснень відповідача та його представника, наданих в судовому засіданні, що зазначені акти були складені представниками позивача на підставі поданої заяви відповідача про припинення розподілу газу на вказаному об`єкті. При цьому, лічильник газу було демонтовано, а об`єкт відповідача, який знаходиться за адресою: м. Стрий, вул. Успенська, 40 "Б" було фізично відрізано від ГРМ позивача та заварено. На підтвердження вказаних обставин відповідачем також долучені фото об`єкта відповідача, які оглянуті судовою колегією в сукупності з іншими доказами у справі та встановлено, що такі не суперечать обставинам, зазначеним у вищевказаних актах. Щодо відсутності примірника заяви про припинення розподілу газу відповідач пояснив, що написав таку безпосередньо при поданні позивачу в одному примірнику, а тому не може надати інший примірник такої заяви.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 03.01.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №914/726/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, у порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
7.5. Суд розглянув справу з дотриманням строку, ураховуючи критерій розумності строку та відпустку судді-доповідача.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.7. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.9. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.10. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.11. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.12. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.13. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.14. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та без урахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.02.2021 у справі №922/1703/22.
8.15. Предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості, 3 % річних, інфляційних втрат і пені, які нараховані та заявлені до стягнення у зв`язку з невиконанням відповідачем як споживачем умов Договору в частині оплати послуги з розподілу природного газу.
8.16. Предметом розгляду у справі №922/1703/22 було стягнення заборгованості місячної вартості величини річної замовленої потужності, пені, 3% річних та інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) в частині оплати місячної вартості величини річної замовленої потужності.
8.17. З огляду на викладене, правовідносини у справах №922/1703/22 та №914/726/22 є подібними за підставою, предметом позову (стягнення заборгованості за договором з розподілу природного газу) і нормативно-правовим регулюванням відносин, які виникли між сторонами (Кодекс ГРС), а тому необхідно з`ясувати питання про те, чи застосував суд апеляційної інстанції норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №922/1703/22.
8.18. Слід зазначити, що Товариство послідовно зазначало на необхідність застосування при вирішенні даного спору правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.02.2021 у справі №922/1703/22.
8.19. В силу приписів частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
8.20. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції не навів жодних мотивів, аргументів і міркувань стосовно відсутності/наявності необхідності врахування висновку, викладеного у вищевказаній постанові Верховного Суду.
8.21. Так, у постанові від 18.02.2021 у справі №922/1703/22 Верховний Суд зазначив, зокрема, таке:
- згідно з пунктом 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу;
- формуючи висновок про застосування норми права у спірних правовідносинах Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу;
- відповідно до пункту 4 глави 3 цього розділу договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору;
- згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи;
- пунктом 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРС передбачено, що для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ;
- отже, з моменту укладення між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, Оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу;
- газорозподільна система функціонує за принципом постійної та безперебійної наявності в системі газопостачання природного газу, який переміщується під тиском;
- фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача (пункт 2 глави 5 розділу VI Кодексу ГРС);
- Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою №2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 та Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015, відповідно до яких з 01.01.2020 запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРС виходячи із об`ємів споживання об`єктів споживачів за попередній газовий рік;
- згідно з абзацом шостим пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС, в редакції постанови №2080 від 07.10.2019, газовий рік - це період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року;
- відповідно до положень глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, в редакції постанови №2080 від 07.10.2019, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року;
- річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу;
- отже, починаючи з 01.01.2020 розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються не на підставі визначених обсягів розподіленого (спожитого) природного газу за відповідний розрахунковий місяць, а виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача, яка визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу;
- враховуючи, що у справі встановлено наявність у відповідача обсягів споживання природного газу за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, фізичне підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі у спірному періоді, наявність укладеного між сторонами договору розподілу природного газу, який не припинено, а також враховуючи те, що споживачем ні заява про остаточне припинення користування природним газом, ні уточнені заявки на величину річної замовленої потужності не подавалась, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про існування у відповідача обов`язку оплати вартості послуг з розподілу природного газу в порядку передбаченому главою 6 розділу VI Кодексу ГРС, в редакції постанови №2080 від 07.10.2019.