ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/18611/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Ломаки В. С.
від 26.07.2022
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Алданової С. О., Андрієнка В. В., Буравльова С. І.
від 14.11.2022
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 695 850 665,62 грн,
за участю представників:
від позивача: Жуков А.О.,
від відповідача: Франюк А.В.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", з врахуванням заяв про збільшення позовних вимог, 695 850 665,62 грн, з яких: 693 224 189,83 грн - сума основного боргу з оплати електричної енергії, поставленої за Договором № 0424-0413 протягом серпня 2021 року-січня 2022 року включно; 1 145 398,24 грн - пені, 941 423,22 грн - 3 % річних, 539 654,33 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань з оплати отриманої протягом серпня 2021 року - січня 2022 року на підставі договору про участь у балансуючому ринку (ідентифікатор Договору: № 0424-0413; дата акцептування 27.05.2019) електричної енергії, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 693 224 189,83 грн, а також виникли підстави для стягнення з останнього пені та компенсаційних виплат у вищевказаному розмірі.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у повідомленні від 27.05.2019 року за вих. № 01/18933 Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (яке у подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго") (ОСП) поставило до відома Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" (ППБ) про приєднання останнього (акцептування пропозиції) до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучення до реєстру постачальників послуг з балансування (ідентифікатор договору - № 0424-04013, дата акцептування - 27.05.2019 року).
Згідно з пунктом 1.1 типового договору про участь у балансуючому ринку (далі - Договір) останній є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому.
Відповідно до пункту 1.2 Договору за цим Договором ППБ зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об`єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку.
За умовами пункту 2.1 цієї угоди її загальна вартість складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ППБ та ППБ на користь ОСП протягом дії цього Договору за придбані і продані обсяги електричної енергії на балансуючому ринку відповідно до умов цього Договору.
За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, яка розраховується шляхом ділення загальної вартості балансуючої електричної енергії на загальний обсяг балансуючої електричної енергії.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.
Умовами пункту 4.1 Договору передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів здійснюється відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку.
За підсумками місяця ППБ складає та направляє ОСП у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники підписаного зі своєї сторони акту приймання-передачі наданих послуг балансування, який ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує протягом трьох робочих днів з моменту його отримання від ОСП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що мають бути усунені (пункт 4.2 Договору).
Відповідно до пункту 4.3 Договору ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або ненаправлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України, шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.
Згідно з пунктом 4.4 Договору у випадку порушення строків розрахунків відповідно до Правил ринку та/або цього договору ППБ має право нарахувати пеню в розмірі 0,1 % від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день прострочення) за кожен день такого прострочення у порядку, передбаченому Господарським кодексом України.
Пунктом 5.4 Договору на ОСП покладено обов`язок здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим Договором.
Водночас пунктом 7.1 Договору встановлено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Цей Договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (пункти 9.1, 9.2 Договору).
Судом встановлено, що на виконання умов Договору між уповноваженими представниками сторін було підписано та скріплено їх печатками відповідні акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії від 31.08.2021 року № БР/21/08-0424, від 30.09.2021 року № БР/21/09-0424, від 31.10.2021 року № БР/21/10-0424, від 30.11.2021 року № БР/21/11-0424, від 31.12.2021 року № БР/21/12-0424 та від 31.01.2022 року № БР/22/01-0424, за якими ППБ поставив, а ОСП отримав балансуючу електричну енергію вартістю відповідно 71 129 553,43 грн, 88 457 568,94 грн, 156 767 610,59 грн, 96 962 423,63 грн, 267 536 706,83 грн та 114 631 239,34 грн. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень чи заперечень; підписанням цих актів сторони підтвердили факт купівлі-продажу балансуючої електричної енергії в обсягах і вартостях, зазначених у пунктах 1.1 та 1.2 цих актів, а також підтвердили, що не мають претензій одна до одної стосовно обсягів і вартостей купівлі-продажу балансуючої електричної енергії, зазначених у пунктах 1.1 та 1.2 актів.
Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки балансуючої електричної енергії протягом серпня 2021 року - січня 2022 року свідчить також відсутність з боку ОСП претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції
Господарський суд міста Києва рішенням від 26.07.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022, позов задовольнив частково. Стягнув з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" 435 678 090,19 грн основного боргу, 1 029 136,31 грн пені, 845 865,46 грн 3 % річних, 539 654,33 грн інфляційних втрат, а також 546 694,65 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Провадження у справі в частині позовних вимог Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 198 761 066,99 грн основного боргу закрито, у зв`язку з відсутністю предмета спору.
Рішення мотивовані тим, що заявлена до стягнення сума основного боргу в розмірі 214 093 820,03 грн, нарахована протягом серпня-жовтня 2021 року, не перевищує загального розміру вартості балансуючої електричної енергії, проданої відповідачу за Договором протягом вищевказаного періоду та зазначеної у відповідних актах купівлі-продажу, розмір її є обґрунтованим, підтверджений належними доказами та відповідачем не спростований.
Разом із тим, у пред`явленому позові, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" посилалося на те, що внаслідок неналежного виконання Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" взятих на себе за Договором грошових зобов`язань з оплати отриманої протягом листопада 2021 року - січня 2022 року електричної енергії за відповідачем виникла заборгованість у загальному розмірі 479 130 369,80 грн, яка не повністю відповідає положенням закону, Правилам ринку та Договору.
Суди дійшли висновку про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов`язань з оплати отриманої протягом серпня 2021 року - січня 2022 року електричної енергії за Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" перед Акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" виникла заборгованість в загальній сумі 634 439 157,18 грн, у тому числі: 44 971 194,88 грн за серпень 2021 року; 60 373 277,65 грн за вересень 2021 року; 108 749 347,50 грн за жовтень 2021 року; 71 141 252,65 грн за листопад 2021 року; 256 375 256,69 грн за грудень 2021 року; 92 828 827,81 грн за січень 2022 року.
Відтак, у задоволенні вимог Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" заборгованості за Договором у розмірі 58 785 032,65 грн відмовлено за необґрунтованістю.
Також судами встановлено, що після звернення Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до суду з даним позовом Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" у добровільному порядку перерахувало на користь позивача частину суми заявленого до стягнення основного боргу в розмірі 129 472 742,83 грн. Крім того, частина спірних грошових зобов`язань відповідача перед позивачем по сплаті вартості балансуючої електричної енергії за жовтень 2021 року в сумі 69 288 324,16 грн була припинена 20.07.2022 року шляхом зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог на підставі частини 3 статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України.
У зв`язку з цим провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором у сумі 198 761 066,99 грн було закрито відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 435 678 090,19 грн, підтверджена позивачем належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суди дійшли висновку про законність та обґрунтованість вимог Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу.
Також суди попередніх інстанцій, здійснивши перерахунок нарахованої позивачем суми інфляційних втрат, відповідно до методики наведеної у пункті 38.2 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 року в справі № 910/13071/19, а також 3% річних, дійшли висновку про те, стягненню з відповідача на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" підлягає 3 % річних у розмірі 845 865,46 грн та інфляційні втрати в сумі 539 654,33 грн, тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 95 557,76 грн 3 % річних слід відмовити.
Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що стягненню з відповідача на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" підлягає пеня в розмірі 1 029 136,31 грн, тоді як у задоволенні вимог про стягнення 116 261,93 грн цієї штрафної санкції слід відмовити.
При цьому судами розглянуто заяву відповідача про зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру пені на 99 %. За висновками судів Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" не надало суду належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а тому доводи відповідача про зменшення розміру пені на 99 % визнано необґрунтованими, а відповідне клопотання залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 у справі № 910/18611/21, у якій просило їх скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень скаржником зазначено, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: - статті 625 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, від 24.10.2018 у справі № 910/19576/17, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 30.01.2019 № 922/175/18;
- статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського процесуального кодексу України та статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" щодо обрання належного та ефективного способу захисту прав та інтересів позивача, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 31.01.2018 у справі № 915/14/17, від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц;
- неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення нарахованих пені та 3% річних, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Також зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо пунктів 69, 83 частини першої статті 1, частини п?ятої статті 33, статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", підпунктів 15, 43 пункту 2.3, абзацу 12 пункту 1.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 09.11.2017 № 1388.
Позивач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду судових рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Щодо доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме не врахування висновків Верховного Суду, щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, від 24.10.2018 у справі № 910/19576/17, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 30.01.2019 № 922/175/18.
Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.
У справі, що переглядається, предметом спору є стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату придбаної балансуючої електричної енергії.
За змістом доводів касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами статті 625 ЦК України та висловлює незгоду з судовими рішеннями в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат, стверджуючи про відсутність правових підстав для здійснення таких нарахувань взагалі, у зв`язку з особливостями функціонування поточного рахунку зі спеціальним режимом використання.
У той же час у жодній із наведених скаржником справ судом касаційної інстанції не вирішувалось питання, пов`язане із розрахунками за електричну енергію з використанням рахунку зі спеціальним режимом використання.
Так, у справі, що переглядається, предметом спору є стягнення заборгованості, пені, 3% річних, "інфляційних втрат" та штрафу за несвоєчасну оплату придбаної балансуючої електричної енергії.
Натомість у справі № 910/19094/17 розглядався спір про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, нарахованих на суму боргу, яка стягнута судовим рішенням та утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення. У вказаній справі Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а також про відмову у стягненні пені, оскільки вона не була передбачена умовами договору.
У справі № 910/11249/17 розглядався спір про солідарне стягнення з відповідачів боргу (курсової різниці), інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані на заборгованість за невиконання рішення суду. У цій справі Верховний Суд погодився із правильністю здійсненого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, а тому залишив оскаржувані рішення без змін.
У справі № 910/15714/18 розглядався спір про стягнення інфляційних втрат, 3% річних через порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання за договором про відступлення права вимоги. Постановою від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18 суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні інфляційних втрат скасував та направив справу на новий розгляд у відповідній частині, оскільки суди попередніх інстанцій не з`ясували ряд обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
У справі № 914/1001/19 розглядалися позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань у частині своєчасної оплати наданих послуг за договором на сервісне обслуговування. Верховний Суд у справі № 914/1001/19 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність факту несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг згідно з договором від 30.12.2016 № 02/01/17, а також розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат визнав правильним.
У справі № 910/19576/17 розглядалися позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат через прострочення відповідачем строку оплати послуг перевезення вантажів.
У справі № 905/305/18 спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу.
У справі № 910/5625/18 розглядався спір про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних через порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання за договором про надання послуг процесингового центру. Постановою від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасував та направив справу на новий розгляд, оскільки суди попередніх інстанцій не з`ясували низку обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
У справі № 910/21564/16 спір стосувався стягнення боргу за договором про надання послуг процесингового центру.
У справах № 924/312/18 та № 922/175/18 розглядався спір про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, нарахованих на суму боргу, яка стягнута судовим рішенням та утворилася у зв`язку з неналежним виконанням умов договорів відповідно про закупівлю природного газу та договору комісії.
Тобто правовідносини у всіх наведених скаржником справах очевидно не є подібними зі справою, що переглядається, з огляду на предмет і підстави заявлених позовних вимог, характер спірних правовідносин. Отже, у даній справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норми права, а у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку.
Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Стверджуючи про відсутність правових підстав для здійснення нарахувань 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату придбаної балансуючої електричної енергії взагалі, скаржник посилається також на те, що здійснений позивачем розрахунок є арифметично невірним.
При цьому відповідач не надавав контррозрахунку відповідних нарахувань під час розгляду справи судом першої інстанції, а ґрунтував свою позицію тільки на доводах про неможливість застосування до спірних правовідносин приписів статті 625 ЦК України у зв`язку з особливостями функціонування поточного рахунку зі спеціальним режимом використання.
Доводи касаційної скарги також зводяться до цитування відповідачем правових висновків Верховного Суду щодо особливостей розрахунку заборгованості в частині інфляційних втрат, без зазначення того, у чому саме полягає помилка судів при проведені цього розрахунку.
У той же час судом першої інстанції, з огляду на доводи відповідача щодо необґрунтованості нарахованої позивачем суми інфляційних втрат, здійснено її перерахунок відповідно до пункту 38.2 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 року в справі № 910/13071/19, в якому об`єднана палата визначила методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.