Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
Справа № 2-3887/2009
Провадження № 14-36цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.
розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Львівського міського відділу Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, Львівського міського управління земельних ресурсів про визнання права власності на спадщину
за касаційною скаргою позивачки на ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 липня 2019 року, постановлену суддею Бойко С. М., і постанову цього ж суду від 13 жовтня 2020 року, прийняту колегією суддів у складі Бойко С. М., Ніткевича А. В., Цяцяка Р. П.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. У 1996 році у позивачки помер батько. За її словами, він залишив у спадщину земельну ділянку у Львові, яку позивачка багато років обробляла, але документально набуття права на спадщину не оформила. Заповіт батько не зробив. Аж у 2009 році позивачка звернулася до суду з вимогою про визнання за нею як за єдиною спадкоємницею першої черги права власності на вказану ділянку. Того ж року суд першої інстанції визнав позов обґрунтованим і задовольнив його.
2. Апеляційну скаргу у 2018 році подала міська рада, яка не брала участі у розгляді справи, не знала про цей судовий процес і стверджувала про порушення права власності територіальної громади на земельну ділянку внаслідок визнання такого права за позивачкою. Апеляційний суд поновив міській раді строк на апеляційне оскарження, відкрив апеляційне провадження, скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову.
3. Позивачка оскаржила це рішення у касаційному порядку. Стверджувала, що апеляційний суд порушив принцип юридичної визначеності, бо, поновлюючи строк на апеляційне оскарження, не врахував висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду щодо застосування передбаченого абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції Закону № 4176-VI присічного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції органом місцевого самоврядування.
4. Велика Палата Верховного Суду мала відповісти, зокрема, на питання про те, чи міг апеляційний суд поновити міській раді, яка подала у 2018 році апеляційну скаргу як представник територіальної громади (власника земельної ділянки), що не була залученою до участі у справі, строк на оскарження рішення суду першої інстанції, ухваленого у 2009 році. Вирішила, що відповідь на це питання - позитивна.
(2) Зміст позовної заяви
5. У 2009 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, у якій просила визнати за нею право власності на спадщину, що залишилася після смерті її батька - ОСОБА_2 (далі - батько), а саме на земельну ділянку для будівництва й обслуговування індивідуального житлового будинку площею 484 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка).
6. Мотивувала позов так: після смерті у 1996 році батька залишилася земельна ділянка, але не було заповіту; позивачка є єдиним спадкоємцем першої черги, фактично прийняла спадщину, оскільки обробляла земельну ділянку ще за життя батька та після його смерті, однак спадщину у встановленому законом порядку не оформила.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції та дій для його оскарження
7. 7 серпня 2009 року Личаківський районний суд м. Львова ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив: визнав за позивачкою право власності на земельну ділянку. Мотивував рішення так:
7.1. Відповідно до архівного витягу № Ю36 від 12 серпня 2008 року на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих від 12 червня 1974 року № 64 "Про надання у користування земельних ділянок…114…" (далі - рішення виконавчого комітету) батьку позивачки відвели у користування земельну ділянку.
7.2. Після його смерті позивачка вступила у фактичне володіння земельною ділянкою, яка за життя належала спадкодавцю, й обробляє її. Інші спадкоємці до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не зверталися.
8. 3 вересня 2018 року представник Львівської міської ради (далі - міськрада) ознайомився з матеріалами справи та отримав копію рішення суду першої інстанції.
9. 2 жовтня 2018 року міськрада подала апеляційну скаргу на це рішення. Просила поновити строк на його апеляційне оскарження, скасувати рішення та відмовити у задоволенні позову. Мотивувала цю скаргу тим, що суд вирішив справу про права й обов`язки власника земельної ділянки, не залучивши останнього до участі у справі.
10. У лютому 2019 року міськрада звернулася до суду першої інстанції із заявою про відновлення втраченого судового провадження.
11. 3 липня 2019 року суд першої інстанції постановив ухвалу, згідно з якою відновив втрачене судове провадження.
(4) Зміст судових рішень апеляційного суду
12. 29 липня 2019 року суддя Львівського апеляційного суду постановила ухвалу, згідно з якою поновила міськраді строк на апеляційне оскарження та відкрила апеляційне провадження. Мотивувала ухвалу так:
12.1. Міськрада не брала участі у розгляді справи.
12.2. На стадії відкриття апеляційного провадження неможливо з`ясувати, чи вирішив суд питання про права, свободи, інтереси та/або обов`язки міськради. Підстави для поновлення підтверджені матеріалами справи.
13. 13 жовтня 2020 року Львівський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні клопотання позивачки про закриття апеляційного провадження. Мотивував так:
13.1. Строк на апеляційне оскарження можна поновити, навіть якщо апеляційну скаргу подано зі спливом річного строку з дня складення повного тексту судового рішення.
13.2. Процедура апеляційного оскарження визначається за процесуальними правилами, які діють на момент подання апеляційної скарги, а не на час ухвалення оскарженого рішення (див. постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц і у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 вересня 2020 року у справі № 2-833/10).
13.3. Відсутні підстави для закриття апеляційного провадження, оскільки норми ЦПК України, які були чинними на момент ухвалення оскарженого рішення суду першої інстанції, не встановлювали преклюзивні строки для апеляційного оскарження рішення суду органом місцевого самоврядування, ЦПК України у редакції, чинній на момент подання міськрадою апеляційної скарги та вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, гарантував апелянту як особі, яка не була залучена до участі у справі, на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження рішення суду без обмеження датою їх ухвалення для розгляду та вирішення апеляційної скарги, за умови, що суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки цієї особи.
14. Того ж дня апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову. Мотивував постанову так:
14.1. Позивачка разом із матір`ю у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини після смерті батька подала нотаріусу заяву про відмову від спадщини. Спадщину прийняла сестра позивачки - ОСОБА_3 . Тому позивачка не мала підстав для отримання у власність після смерті батька спадщини, від якої вона відмовилась.
14.2. Предметом спадкування є земельна ділянка, яка не була включена до спадкового майна, що залишилось після смерті батька. Згідно з інформацією, яку надав архівний відділ міськради у листі від 12 вересня 2018 року № 4-110003-192, відсутні відомості щодо рішення виконавчого комітету, за яким батькові земельну ділянку відвели у користування, та яким керувався суд першої інстанції, вважаючи цю ділянку спадковим майном.
14.3. На момент ухвалення рішення суду першої інстанції та подання апеляційної скарги положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не встановлювали преклюзивний річний строк для органів місцевого самоврядування на апеляційне оскарження судового рішення.
14.4. Незалежно від часу відкриття провадження у справі під час здійснення процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення; провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Оскільки міськрада не була залучена до участі у справі, то відповідно до пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України суд може за умови обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження поновити вказаний строк після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
(5) Зміст вимог касаційної скарги
15. 20 листопада 2020 року позивачка подала касаційну скаргу. Просила скасувати постанову апеляційного суду й ухвалу цього суду від 29 липня 2019 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Скаржилася на порушення норм процесуального права.
(6) Зміст ухвали суду касаційної інстанції
16. 24 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивачки на постанову апеляційного суду. Вказав, що підстави для касаційного оскарження, які навела позивачка, визначені у пунктах 1 (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) та 4 (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України) частини другої статті 389 ЦПК України.
17. 11 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував так:
17.1. Необхідно відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 листопада 2020 року у справі № 13/197-10, і конкретизувати висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05.
17.2. Існують різні підходи щодо застосування визначених у ЦПК України та Господарському процесуальному кодексі України (далі - ГПК України) у відповідній редакції строків апеляційного оскарження судових рішень. В одних випадках суди застосовують процесуальні норми, які були чинними на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, в інших - у редакції Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" (далі - Закон № 4176-VI):
17.2.1. За обставинами справи № 2-1678/05 орган місцевого самоврядування у серпні 2016 року оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції від 21 березня 2015 року. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року вказала, що обґрунтованим є застосування апеляційним судом при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, згідно з яким установлений преклюзивний річний строк на апеляційне оскарження судових рішень органом місцевого самоврядування.
17.2.2. За обставинами справи № 908/1141/15-г орган державної влади у вересні 2018 року оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції від 4 березня 2015 року. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21 лютого 2019 року зазначив, що обґрунтованим для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження є застосування апеляційним судом абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, згідно з яким установлений преклюзивний річний строк на апеляційне оскарження судових рішень органом державної влади.
17.2.3. За обставинами справи № 2-2761/09 прокурор у жовтні 2018 року оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції від 26 серпня 2009 року. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 травня 2020 року вказав, що сплив на час подання апеляційної скарги передбаченого абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, строку на апеляційне оскарження судового рішення унеможливлює його поновлення (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року у справі № 2-о-192/2008, від 9 вересня 2020 року у справі № 2-о-72/08, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 2-2761/09).
17.2.4. За обставинами справи № 13/197-10 орган місцевого самоврядування у червні 2020 року оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції від 25 серпня 2010 року. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11 червня 2020 року зазначив, що необґрунтованим є висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі. Мотивував тим, що стаття 93 ГПК України у редакції, чинній на час прийняття рішення суду першої інстанції та подання апеляційної скарги, не передбачала преклюзивного річного строку для органу місцевого самоврядування на апеляційне оскарження. Тому касаційний суд скасував ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження та передав справу на новий розгляд до цього ж суду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
17.3. Відповідно до пункту 13 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
17.4. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції можна було подати протягом десяти днів з дня проголошення рішення; апеляційну скаргу на рішення суду можна було подати протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження; заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишалися без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знаходив підстав для поновлення строку, про що постановляв ухвалу (частини перша, друга статті 294 ЦПК України у редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції).
17.5. Частина перша статті 294 ЦПК України у редакції, що діяла до 14 грудня 2017 року включно, визначала, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення; особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, могли подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
17.6. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 72 ЦПК України у редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції; частина перша статті 126 чинної редакції ЦПК України).
17.7. ЦПК України, зокрема стаття 297, у редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, не встановлював преклюзивний строк для подання прокурором, органом державної влади чи органом місцевого самоврядування апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
17.8. Однак абзац третій частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції Закону № 4176-VI передбачив, що незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскарженого судового рішення. Цей припис набрав чинності 15 січня 2012 року і діяв до 14 грудня 2017 року. Його метою було створення механізму, який мав гарантувати незмінюваність судових рішень, усунення можливостей зловживань правом на поновлення строків для звернення до суду щодо перегляду судових рішень, а також уникнення ситуацій, коли судове рішення переглядається через значний проміжок часу з моменту набрання ним законної сили. Близькі за змістом зміни на підставі Закону № 4176-VI були внесені до частини другої статті 93 ГПК України (щодо повернення апеляційної скарги, поданої прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення).
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи осіб, які подали касаційні скарги
18. Позивачка мотивувала касаційну скаргу так:
18.1. Суди не застосували висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 638/11409/15-ц і від 11 червня 2020 у справі № 2-о-192/2008, а також у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г, щодо застосування строку на апеляційне оскарження.
18.2. Апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки не вирішив питання про правонаступництво одного з відповідачів - ліквідованого Львівського міського управління земельних ресурсів, - не залучив до участі у справі належного відповідача, не повідомив його про судове засідання.
(2) Позиція інших учасників процесу
19. 15 січня 2021 року міськрада подала відзив на касаційну скаргу позивачки, в якому повідомила, що не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, а копію його рішення отримала лише 3 вересня 2018 року. Вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував положення частини другої статті 358 ЦПК України з урахуванням частини третьої статті 3 цього кодексу й обґрунтовано поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, бо такий строк не був преклюзивним за ЦПК України у редакції, чинній на момент прийняття рішення суду першої інстанції та на момент його оскарження.
20. 27 жовтня 2022 року міськрада подала додаткові пояснення, в яких вказала, що земельна ділянка незаконно вибула з комунальної власності без відома власника, без відповідного рішення, без розроблення землевпорядної документації. Міськрада діє не як орган місцевого самоврядування, а як представник власника комунального майна. Тому звернулася до суду від імені територіальної громади за захистом порушеного права на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою. Станом на сьогодні на най розміщений пам`ятник Героям Листопадового Чину.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи касаційним судом
21. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивачки на підставі пунктів 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України. За твердженням позивачки, суди не врахували висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 638/11409/15-ц і від 11 червня 2020 у справі № 2-о-192/2008, а також у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г. Крім того, суди не дослідили належно зібрані у справі докази. Велика Палата Верховного Суду переглядає судові рішення у межах, визначених наведеними підставами.
22. У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього кодексу).
23. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
24. Позивачка оскаржила рішення апеляційного суду тільки у частині застосування ним норм процесуального права. Доводів щодо неправильного застосування норм матеріального права не навела. З огляду на зазначений припис Велика Палата Верховного Суду переглядає у касаційному порядку судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
25. Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина перша статті 395 ЦПК України).
26. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п`ята статті 174 ЦПК України).
27. 24 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової плати Касаційного цивільного суду, відкриваючи касаційне провадження, визначив учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 15 січня 2021 року (т. 2, а. с. 34-35). 15 січня 2021 року міськрада подала відзив на касаційну скаргу(т. 2, а. с. 43-47), а 27 жовтня 2022 року, тобто після настання терміну, який визначив суд, - додаткові пояснення (т. 2, а. с. 134-173).
28. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України).
29. Міськрада не просила дозволу подати додаткові пояснення, а суд за межами строку для подання відзиву на касаційну скаргу не визнавав їх подання необхідним. Тому ці пояснення Велика Палата Верховного Суду залишає без розгляду.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції
(2.1) Чи міг апеляційний суд поновити міській раді, яка подала у 2018 році апеляційну скаргу як представник територіальної громади (власника земельної ділянки), що не була залученою до участі у справі, строк на оскарження рішення суду першої інстанції, ухваленого у 2009 році?
30. Суд апеляційної інстанції поновив міськраді строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження, оскільки рада не брала участі у розгляді справи. У постанові зазначив, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції та подання апеляційної скарги ЦПК України не передбачав преклюзивного річного строку для органу місцевого самоврядування на оскарження рішення. Відмовляючи у постанові у задоволенні клопотання позивачки про закриття апеляційного провадження, вказав, що процедура апеляційного оскарження визначається за процесуальними правилами, які діють на момент подання апеляційної скарги, а не на час ухвалення оскарженого рішення (див. постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц і у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 вересня 2020 року у справі № 2-833/10).
31. Позивачка вважала поновлення строку на апеляційне оскарження безпідставним, бо, на її думку, право на таке оскарження припинилось зі спливом преклюзивного строку, а подальша зміна процесуального закону не означала відновлення можливості для подання апеляційної скарги. Вважала застосовними висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 638/11409/15-ц і від 11 червня 2020 у справі № 2-о-192/2008, а також у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г:
31.1. У справі № 638/11409/15-ц апеляційний суд поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 30 листопада 2015 року про визнання за позивачем у порядку спадкування права власності на об`єкт самочинного будівництва, на який спадкодавець за життя не набув права власності, та відкрив апеляційне провадження за поданою 22 травня 2019 року апеляційною скаргою міської ради, яка не брала участі у справі. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 квітня 2020 року вважав помилковим висновок апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття провадження у справі. Вказав, що на момент набрання законної сили рішенням суду першої інстанції ЦПК України у редакції Закону України № 4176-VI в абзаці третьому частини третьої статті 297 передбачав присічний строк для органу місцевого самоврядування на апеляційне оскарження.
31.2. У справі № 2-о-192/2008 апеляційний суд поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 18 грудня 2008 року про встановлення факту володіння та визнання права власності на нежитлове приміщення і відкрив провадження у справі за поданою 21 грудня 2017 рокуапеляційною скаргою міськради, яка не була залученою до участі у справі. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 червня 2020 року вказав, що суд апеляційної інстанції мав відмовити у відкритті апеляційного провадження, бо на міськраду поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначений абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції Закону № 4176-VI. Зазначив, що ЦПК України у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, не передбачає такої підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, яка була передбачена в абзаці третьому статті 297 ЦПК України у редакції Закону № 4176-VI. Проте, оскільки право міськради на апеляційне оскарження припинилося після спливу одного року з моменту оголошення оскарженого рішення суду першої інстанції, то подальша зміна процесуального закону не відновлює таке право.
31.3. У справі № 908/1141/15-г апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за поданою 22 серпня 2018 року апеляційною скаргою Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Запорізького обласного відділення (філії) (далі - Комітет), який представляв інтереси держави як власника земельної ділянки, що не брав участі у розгляді справи, на рішення суду першої інстанції від 4 березня 2015 року щодо визнання права власності на нерухоме майно, самочинно збудоване на земельній ділянці державної форми власності. ВерховнийСуд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21 лютого 2019 року вказав, що на момент набрання законної сили рішенням суду першої інстанції ГПК України у редакції Закону № 4176-VI у частині другій статті 93 передбачав присічний річний строк для органу державної влади на апеляційне оскарження. Зазначив, що оскільки Комітет подав апеляційну скаргу після спливу такого строку, висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження є правильним.
32. Велика Палата Верховного Суду з наведеним доводом касаційної скарги не погоджується та зауважує, що припис абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції Закону № 4176-VI є незастосовним. Він був відсутнім на час ухвалення рішення суду першої інстанції, а міськрада, яка діє як представник територіальної громади, що не була залученою до участі у справі, подала апеляційну скаргу після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року (далі - Закон № 2147-VIII), який набрав чинності 15 грудня 2017 року. Тоді як відповідний преклюзивний однорічний строк поширюється за умови залучення до участі у справі та належного повідомлення про її розгляд. Крім того, відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц).
33. Так, ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (див. також частину третю статті 3 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний за змістом припис був передбачений у частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII.
34. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний припис є у частині першій статті 118 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII, а також був передбачений у частині першій статті 72 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII.
35. Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, застосовним досудових рішень, ухвалених судами першої інстанції перед набранням чинності цією редакцією кодексу, такі рішення набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу. Аналогічний припис передбачений у підпункті 13 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII.
36. Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294 й абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII.
37. Частина перша та третя статті 294 ЦПК України у редакції, чинній із 1 вересня 2005 року до 2 серпня 2010 року включно, передбачали такі правила: заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення; апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження; заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
38. 3 серпня 2010 року набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI. Згідно з цим законом статтю 294 ЦПК України викладено у новій редакції. Зокрема, у частинах першій і третій статті 294 ЦПК України були передбачені такі правила: апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення; особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення (частина перша; була чинною до 14 грудня 2017 року включно); апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (частина третя; була чинною до 14 січня 2012 року включно).