ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2023 року
м. Київ
справа № 803/1818/16
адміністративне провадження № К/9901/1773/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Дашутіна І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 (головуючий суддя Рибачук А. І., судді: Багрій В. М., Старунський Д. М.) у справі за позовом Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про арешт коштів на рахунках платника податків,
У С Т А Н О В И В :
У грудні 2016 року Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі - позивач, ОДПІ) звернулася до суду з позовом, в якому просила накласти арешт коштів на рахунках ФОП ОСОБА_1 (далі - відповідач, підприємець).
Підставою для звернення до суду з цим позовом контролюючим органом зазначено підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу (ПК) України, оскільки підприємець відмовив посадовим особам контролюючого органу у допуску на проведення перевірки, призначеної згідно з наказом ОДПІ від 14.11.2016 №1244.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 28.02.2017 (суддя Валюх В. М.) у задоволенні позову відмовив з підстав відсутності обставин, передбачених підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України {платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу}.
У ході розгляду справи суд встановив, що підприємець не відмовлявся від проведення документальної перевірки та допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Станом на час виходу працівників контролюючого органу на перевірку підприємець перебував на лікуванні за межами міста. Водночас уповноваженому представнику підприємця під час виходу на перевірку працівники контролюючого органу не пред`явили документи, що слугували підставою для проведення перевірки, та не приступили до проведення перевірки.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.06.2017 постанову суду першої інстанції скасував та позов ОДПІ задовольнив частково. Суд апеляційної інстанції наклав арешт на грошові кошти підприємця на банківських рахунках, крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу до допуску підприємцем посадових осіб ОДПІ для проведення документальної планової виїзної перевірки.
Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що про дату проведення планової виїзної документальної перевірки підприємець був повідомлений належним чином за 10 календарних днів до дня її проведення. Жодних повідомлень про неможливість проведення такої перевірки або її проведення за участю його уповноваженого представника до ОДПІ позивач не надавав. Зважаючи на ці обставини суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність підприємця за місцем проживання та за місцем здійснення підприємницької діяльності у визначений наказом ОДПІ від 14.11.2016 №1244 про проведення планової виїзної документальної перевірки період свідчить про недопуск працівників ОДПІ до проведення такої перевірки та відповідно про обґрунтованість заяви позивача про накладення арешту на майно підприємця.
Підприємець подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. У касаційній скарзі відповідач наголошував про відсутність підстав для застосування арешту коштів на банківських ранках, оскільки факт відмови у допуску посадових осіб контролюючого органу до податкової перевірки не мав місця.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01.08.2017 (провадження №К/800/25845/17) відкрив касаційне провадження у цій справі.
У запереченнях на касаційну скаргу ОДПІ просить касаційну скаргу підприємця залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Спираючись на судову практику Вищого адміністративного суду України (постанова від 18.11.2015 у справі №810/3883/13-а), позивач зазначив, що оскільки підприємець був повідомлений належним чином про дату проведення перевірки, його відсутність за місцем реєстрації та місцем здійснення господарської діяльності у період, коли мала бути проведена перевірка, свідчить про створення перешкод у її проведенні та має розцінюватися як недопуск працівників контролюючого органу до проведення такої перевірки.
Інші доводи ОДПІ зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно з положеннями статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актівʼʼ, яким Кодекс адміністративного судочинства (КАС) України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ʼʼПерехідні положенняʼʼ КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши наведені у скарзі доводи, заперечення позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підприємця підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі наказу від 14.11.2016 №1244 та направлень на проведення планової виїзної документальної перевірки із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (з 28.11.2016), що були вручені платнику за 10 днів до початку проведення перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення (18.11.2016), податкові інспектори здійснили ряд виходів (28.11.2016, 29.11.2016, 06.12.2017, 07.12.2016, 08.12.2016, 09.12.2016) за податковою адресою фізичної особи-підприємця ( АДРЕСА_1 ) та місцем здійснення його господарської діяльності (бар ``Пузатий двір``, АДРЕСА_2 ). У зв`язку з відсутністю суб`єкта перевірки за податковою адресою та місцем здійснення господарської діяльності працівники контролюючого органу склали акти від 28.11.2016 №1208/17-07/3441616710, 29.11.2016 №1211/17-07/3441616710, 06.12.2016 №1268/10/03-13-13-01, 07.12.2016 №1269/10/03-13-13-01, 08.12.2016 №1283/10/03-13-13-01, 09.12.2016 №1286/10/03-13-13-01 про відмову ФОП ОСОБА_1 у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки, призначеної згідно з наказом від 14.11.2016 №1244``Про проведення планової виїзної документальної перевірки`` з 28.11.2016. Саме ці обставини стали підставою для прийняття керівником ОДПІ рішення від 12.12.2016 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - ОСОБА_1 та звернення ОДПІ до суду із цим позовом.
Сторони ці обставини не заперечують.
Ключовим питанням у цій справі є відсутність підприємця за податковою адресою та за місцем здійснення його господарської діяльності на момент проведення документальної планової виїзної перевірки, що контролюючим органом прирівняно до незгоди платника на проведення перевірки, як підстави, передбаченої у підпункті 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, для прийняття керівником контролюючого органу рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків з наступним зверненням контролюючого органу до суду з вимогами про застосування арешту коштів.