ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2023 року
м. Київ
справа №620/2767/19
провадження № К/9901/6402/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 (ухвалене головуючим суддею Ткаченком О.Є.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 (ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Бараненка І.І., Єгорової Н.М.)
у справі № 620/2767/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:
1.1. визнати неправомірними дії щодо відмови в призначенні пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001);
1.2. зобов`язати призначити пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001) в розмірі 90 % суми щомісячного заробітку без обмеження її максимального розміру, з урахуванням довідки про складові заробітної плати прокуратури Чернігівської області з дня звернення, тобто з 18.07.2019, і сплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого призначення.
2. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 21.11.2019, яке Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 03.02.2020 залишив без змін, позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
2.1. Суд визнав неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001 року).
2.2. Одночасно суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001 року) в розмірі 90 % суми щомісячного заробітку без обмеження її максимального розміру, з урахуванням довідки від 17.07.2019 № 18-30 про складові заробітної плати прокуратури Чернігівської області з дня звернення - 18.07.2019.
2.3. У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.
3. Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області з указаними судовими рішеннями не погодилось та звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про неправильне застосування окружним і апеляційним адміністративними судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 й ухвалити нове судове рішення в справі № 620/2767/19 про відмову ОСОБА_1 в позові повністю.
4. Позивач надіслав до Верховного Суду відзив, в якому просить касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а оскаржені відповідачем судові рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Як установили суди першої та апеляційної інстанцій, згідно з відомостями, внесеними до трудової книжки ОСОБА_1, він працював:
- з 31.07.2001 по 08.10.2001 - на посаді слідчого прокуратури Козелецького району Чернігівської області;
- з 09.10.2001 по 12.11.2001 - на посаді помічника прокурора Чернігівського району Чернігівської області;
- з 13.11.2001 по 31.03.2014 - на посаді старшого помічника прокурора Чернігівського району Чернігівської області;
- з 01.04.2004 по 08.11.2004 - на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням природоохоронного законодавства прокуратури Чернігівської області;
- з 09.11.2004 по 21.11.2010 - на посаді прокурора Корюківського району Чернігівської області;
- з 22.11.2010 по 01.03.2011 - на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Чернігівської області;
- з 02.03.2011 по 20.03.2014 - на посаді прокурора м. Чернігова;
- з 21.03.2014 по 20.08.2014 - на вакантній посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Чернігівської області;
- з 21.08.2014 по 29.12.2014 - на посаді Чернігівського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Чернігівської області;
- з 30.12.2014 по 12.01.2015 - на вакантній посаді старшого прокурора відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Чернігівської області;
- з 13.01.2015 по 13.07.2015 - на вакантній посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Чернігівської області;
- з 14.07.2015 по 14.12.2015 - на посаді Прилуцького міжрайонного прокурора Чернігівської області;
- з 15.12.2015 по 07.09.2016 - на посаді керівника Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області;
- з 08.09.2016 по 15.03.2017 - на посаді прокурора прокуратури Чернігівської області з питань організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції;
- з 16.03.2017 по 26.07.2018 - на посаді начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Чернігівської області;
- з 27.07.2018 і до моменту звернення з позовом до суду - на посаді начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Чернігівської області.
6. Додатково суди попередніх інстанцій встановили, що з 01.09.1996 по 30.06.2001 позивач навчався в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого на денній формі навчання.
7. 18.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з пакетом документів для призначення пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".
8. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 08.08.2019 № 1575/03-21 відмовило позивачу в призначенні пенсії через відсутність у нього необхідної вислуги для призначення пенсії, оскільки на момент звернення чинним є Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697, а частина перша статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789 від 05.11.1991 втратила чинність.
На обґрунтування відмови відповідач у згаданому листі також зазначив, що згідно зі статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697 пенсія за вислугу років прокурорським працівникам у період з 01.10.2018 по 30.09.2019 призначається за наявності стажу (вислуги років), що дає право на пенсію - 24 роки, з яких стаж роботи на посадах прокурорів та слідчих має становити не менше 14 років.
9. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позивач має більше 20 років стажу роботи на посадах прокурорів, а положення статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697 "Про прокуратуру", якими був збільшений стаж роботи, що дає позивачу право на пенсію за вислугу років, як порівняти з приписами статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789 "Про прокуратуру" (у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-III "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру"") з 20 років до 23 років 6 місяців, звужують його права у розумінні Конституції України.
11. Водночас суд зазначив, що права позивача на призначення та виплату пенсії підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і що їх можна вважати "майном" у значені цього положення, а тому непризначення та невиплата пенсії є втручанням у право позивача на мирне володіння майном. Суд наголосив на тому, що є підстави стверджувати про наявність у ОСОБА_1 "законних сподівань" на призначення йому пенсії, оскільки наявний стаж роботи позивача на посадах прокурора передбачає право на призначення та виплату пенсії за вислугою років, а положення статті 86 Закону України від 05.11.1991 № 1789 "Про прокуратуру" в редакції Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" фактично звужує право позивача на призначення та виплату позивачу пенсії за вислугою років. На підставі наведеного, суд зробив висновок про наявність підстав для частково задоволення позову ОСОБА_1
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, належно не дослідили те, що для призначення пенсії за вислугу років позивачу відповідно до Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ "Про прокуратуру" немає законних підстав, оскільки останній не має необхідного стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років згідно із вказаним вище законом (24 роки).
13. Також заявник зауважує, що умови щодо стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих та вислуги років, що давала право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" були передбачені частиною першою цієї статті, яка в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668-VІ (набрав чинності 01.10.2011) також передбачала, що у разі звернення з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року прокурори і слідчі мали б право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності вислуги років - 24 роки, з яких стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури мав становити не менше 14 років. На підставі цього скаржник вважає, що всі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області є правомірними, а, натомість, позовні вимоги ОСОБА_1 були безпідставно задоволені, тому вважає, що наявні підстави для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 у справі № 620/2767/19 та ухвалення нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 в позові.
14. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає про те, що правовідносини, які виникли під час вступу ним на службу до правоохоронного органу (в 2001 році) в процесі реалізації гарантій особи на пенсійне забезпечення за Законом України від 05.11.1991 № 1789 "Про прокуратуру" ґрунтуються на принципі юридичної визначеності, згідно з яким особа, що вступила на службу до правоохоронного органу, повинна мати змогу покладатися на зобов`язання взяті державою перед такою особою - отримувати пенсію за вислугу років, за наявності вислуги не менш 20 років.