ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2023 року
м. Київ
Справа № 803/1149/18
Провадження № 11-98апп22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (далі - ГУ ДПС), Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області (далі - Казначейство) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення пені,
УСТАНОВИЛА:
У червні 2018 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: - зобов`язати Луцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ОДПІ), правонаступником якої є ГУ ДПС у Волинській області, внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування сум податку на додану вартість (далі - Реєстр заяв, ПДВ відповідно) за періоди: листопад - грудень 2007 року, квітень - серпень 2008 року, вересень - грудень 2009 року, березень - червень 2010 року в загальному розмірі 3 753 558 грн;
- стягнути з Державного бюджету України пеню за порушення строків відшкодування ПДВ за періоди: листопад - грудень 2007 року, квітень - серпень 2008 року, вересень - грудень 2009 року, березень - червень 2010 року в розмірі 3 588 462,49 грн.
На обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 послався на те, що під час господарської діяльності постачались імпортні товари і, як наслідок виникла бюджетна заборгованість з ПДВ, яку було заявлено до відшкодування. За результатами перевірки податковим органом правомірності заявлених сум бюджетного відшкодування приймались податкові повідомлення-рішення
(далі - ППР) про зменшення суми від`ємного значення ПДВ. За наслідками судових оскаржень спірні ППР скасовані, оскільки встановлено неправомірність зменшення контролюючим органом сум бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі 3 753 558 грн.
Позивач також зазначав, що бюджетне відшкодування до 1 квітня 2017 року здійснювалося за відповідними заявами зі складанням контролюючим органом висновку та наданням його Казначейству. З 1 квітня 2017 року підставами для отримання платником податків належної суми бюджетного відшкодування визначено відображення податковим органом у Реєстрі заяв інформації про узгодження.
На час звернення із цим позовом до суду суми бюджетного відшкодування не були відображені контролюючим органом у жодному з реєстрів, тому оскільки ФОП ОСОБА_1 не було відшкодовано відповідних сум бюджетного відшкодування, він вважав, що має право на нарахування пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) за період з 1 січня 2011 року по 31 травня 2018 року в розмірі 3 588 462,49 грн.
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОДПІ внести до Реєстру заяв необхідні дані щодо відшкодування на користь позивача сум ПДВ за листопад - грудень 2007 року, квітень - серпень 2008 року, вересень - грудень 2009 року, березень - червень 2010 року в загальному розмірі 3 753 558 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нову постанову, якою:
- у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання контролюючого органу внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування на користь ФОП ОСОБА_1 сум ПДВ відмовлено;
- позовну вимогу в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 пені за порушення строків відшкодування сум ПДВ за деклараціями за листопад - грудень 2007 року, квітень - серпень 2008 року, вересень - грудень 2009 року, березень - червень 2010 року за період з 2011 року по 21 червня 2015 року - залишено без розгляду;
- зобов`язано контролюючий орган нарахувати та виплатити позивачу пеню, відповідно до пунктів 200.15, 200.23 статті 200 ПК за період з 22 червня 2015 року по дату завершення 1095 днів від дня виникнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, зазначеного в деклараціях з ПДВ за листопад - грудень 2007 року, квітень - серпень 2008 року, вересень - грудень 2009 року, березень - червень 2010 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду від 6 жовтня 2020 року постанову апеляційного суду від 25 квітня 2019 року скасував у частині зобов`язання ГУ ДПС нарахувати та виплатити ФОП ОСОБА_1 пеню відповідно до пунктів 200.15, 200.23 статті 200 ПК за період з 22 червня 2015 року по дату завершення 1095 днів від дня виникнення бюджетної заборгованості з ПДВ, зазначеного в деклараціях з ПДВ за листопад - грудень 2007 року, квітень серпень 2008 року, вересень - грудень 2009 року, березень - червень 2010 року, та в цій частині справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У решті постанову суду у цій справі залишено без змін.
При цьому, касаційний суд вказав, що судом апеляційної інстанції неправильно обраховано початок перебігу строку, з якого позивач має право звернутися до суду щодо стягнення пені на бюджетну заборгованість невідшкодованих сум ПДВ, а отже, суд апеляційної інстанції фактично не перевірив строк звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами, чим порушив норми процесуального права. Також зауважив, що дата звернення позивача до суду про стягнення пені, а саме 21 червня 2018 року, не є датою, з якою норми ПК пов`язують початок перебігу строку для такого звернення (1095 днів).
Під час нового перегляду Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції від 24 липня 2018 року скасував у частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання ГУ ДПС у Волинській області нарахувати та виплатити ФОП ОСОБА_1 пеню відповідно до пунктів 200.15, 200.23 статті 200 ПК за період з 22 червня 2015 року по дату завершення 1095 днів від дня виникнення бюджетної заборгованості з ПДВ, зазначеного в деклараціях з ПДВ за листопад - грудень 2007 року, квітень - серпень 2008 року, вересень - грудень 2009 року, березень - червень 2010 року та прийняв постанову, якою позовну заяву в цій частині залишив без розгляду.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про стягнення пені на бюджетну заборгованість невідшкодованих сум ПДВ за листопад - грудень 2007 року, квітень - серпень 2008 року, вересень - грудень 2009 року, березень - червень 2010 року з пропуском 1095-денного строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК, а також зазначив, що суд не ставить під сумнів установлені в цій справі фактичні обставини справи, зокрема щодо беззаперечного права позивача на отримання відповідних узгоджених сум бюджетного відшкодування ПДВ за спірні періоди.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на: неправильне застосування судом положень пункту 102.5 статті 102, пунктів 200.15, 200.23 статті 200 ПК без урахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 822/553/17, від 2 лютого 2021 року у справі № 810/1506/17 та від 11 лютого 2021 року у справі № 804/2352/17; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 102.5 статті 102 ПК у подібних правовідносинах; порушення норм процесуального права у зв`язку з безпідставним застосуванням приписів статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), внаслідок чого позовну заяву залишено без розгляду, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Також скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій, викладених Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 14 березня 2019 року у справі № 822/553/17, відповідно до яких пеня нараховується на суму бюджетної заборгованості та не залежить від волевиявлення платника ПДВ, а визначений законодавством строк 1095 днів також свідчить на користь того, що ПК надано можливість захистити своє право на стягнення пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням державою ПДВ протягом цього строку, та вказує на помилковість висновку судів, що позовні вимоги про стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування ПДВ можуть бути пред`явлені в межах строку, визначеного положеннями КАС.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС просить залишити скаргу без задоволення, рішення апеляційного суду без змін, посилаючись на те, що рішення є законним й обґрунтованим. При цьому відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що позовна вимога про стягнення несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Держбюджету має бути заявлена в межах, встановлених пунктом 102.5 статті 102 ПК, тобто протягом 1095 днів.
У відзиві на касаційну скаргу Казначейство також просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення апеляційного суду без змін, посилаючись на те, що рішення є законним й обґрунтованим. Обґрунтування відзиву Казначейства аналогічні мотивам відзиву ГУ ДПС.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 2 серпня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1, а ухвалою від 27 липня 2022 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 КАС.
Зазначене рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду обґрунтоване наявністю виключної правової проблеми для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, яка полягає у з`ясуванні питання щодо початку строку обчислення нарахування пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням державою ПДВ та строку звернення платника податків за захистом своїх прав до адміністративного суду, тобто застосування статей 122, 123 КАС.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 28 вересня 2022 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною пʼятою статті 346 КАС, дослідивши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання сформульованої вище Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду виключної правової проблеми, дійшла таких висновків.
Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, що підтверджується копіями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У межах здійснення підприємницької діяльності протягом різних періодів часу в позивача виникло від`ємне значення ПДВ, яке підлягало бюджетному відшкодуванню. У ході здійснення перевірки правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ, за результатами яких складено відповідні акти перевірки, було винесено ППР щодо зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ.
За наслідками оскарження таких ППР, вимоги позивача про їх скасування були задоволені.
Підтвердженням зазначених обставин є:
- постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року у справі № 2-а-19080/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано ППР № 0004481701/3 від 17 жовтня 2008 року. Суд встановив неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови в бюджетному відшкодуванні ПДВ за листопад 2007 року на суму 201 708 грн;
- постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі № 2а-2420/10/0370, якою визнано протиправним та скасовано ППР № 0004771701/3 від 11 грудня 2009 року. Суд встановив неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови в бюджетному відшкодуванні ПДВ за квітень 2008 року на суму 198 549 грн;
- постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року у справі № 2а-19267/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано ППР № 0004991701/3 від 19 грудня 2008 року. Суд встановив неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови в бюджетному відшкодуванні ПДВ за травень 2008 року на суму 265 256 грн;
- постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у справі № 2а-19268/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано ППР № 0004981701/3 від 19 грудня 2008 року. Суд встановив неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови в бюджетному відшкодуванні ПДВ за червень 2008 року на суму 134 340 грн;
- постанова Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2014 року у справі № 2а-1080/10/0370 якою визнано протиправним та скасовано ППР № 0005631701/3 від 2 квітня 2009 року. Суд встановив неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови в бюджетному відшкодуванні ПДВ за серпень 2008 року на суму 139 580 грн;
- постанова Волинського окружного адміністративного суду від 4 червня 2010 року у справі № 2а-1235/10/0370, якою визнано протиправним та скасовано ППР № 0003911701/3, № 0003941701/3 від 9 квітня 2010 року, № 0003831701/3, № 0003891701/3 від 15 квітня 2010 року, № 00006511701/2 від 17 травня 2010 року, № 00006611701/0 від 16 лютого 2010 року, № 0001381701/2 від 20 травня 2010 року. Суд встановив неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ в загальному розмірі 380 704 грн, а саме: за вересень 2009 року на суму 5 670 грн, за жовтень 2009 року на суму 114 401 грн, за листопад 2009 року на суму 152 513 грн, за грудень 2009 року на суму 108 120 грн;
- постанова Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2014 року у справі № 2а-3463/10/0370, якою визнано протиправним та скасовано ППР № № 0001841701/3, 0001851701/3, 0002581701/3, 0002651701/3, 0003141701/2 від 19 листопада 2010 року. Суд встановив неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови в бюджетному відшкодуванні ПДВ в загальному розмірі 1 853 588 грн, а саме: за березень 2010 року на суму 752 308 грн; за квітень 2010 року на суму 608 657 грн; за травень 2010 року на суму 260 702 грн; за червень 2010 року на суму 231 921 грн;
- постанова Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2013 року у справі № 2а-14540/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано ППР № 0001081701/0, № 0001091701/0 від 22 лютого 2008 року. Суд встановив неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови в бюджетному відшкодуванні ПДВ за листопад 2007 року на суму 126 468 грн;
- постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року у справі № 2а-17847/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано ППР № 0003671701/0 від 1 квітня 2008 року. Суд встановив неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови в бюджетному відшкодуванні ПДВ за грудень 2007 року на суму 215 208 грн;
- постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року у справі № 2а-19356/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано ППР № 0005311701/3 від 22 січня 2009 року. Суд встановив неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови в бюджетному відшкодуванні ПДВ за липень 2008 року на суму 238 157 грн.
Таким чином, вказаними рішеннями судів у період 2012-2014 років встановлено неправомірність рішень контролюючого органу щодо відмови позивачу в бюджетному відшкодуванні та обґрунтованість декларування позивачем ПДВ на загальну суму 3 753 558 грн.
Несвоєчасне повернення сум бюджетного відшкодування з ПДВ обумовило звернення позивача до суду із цим позовом.
Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду 19 січня 2023 року розглянула адміністративну справу № 140/1770/19 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС, Казначейства про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ у розмірі 3 588 462,49 грн та постановила рішення про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав порушення норм процесуального права.
При цьому суд дійшов, зокрема, висновку, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, відповідно до вимог положень частини другої статті 122 КАС.