ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 березня 2023 року
м. Київ
справа № 182/6113/19
провадження № 51-2523 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6 січня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 9 червня 2022 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040340001150, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Костогризове Каховського району Херсонської області, зареєстрований на АДРЕСА_1, проживає на АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6 січня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Прийнято рішення щодо цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 20 квітня 2019 року приблизно о 16:05, керуючи технічно справним автомобілем марки "ВАЗ 21013", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Першотравневій зі сторони вул. Патріотів України у напрямку вул. Електрометалургів в м. Нікополі Дніпропетровської області, під`їжджаючи до регульованого перехрестя з вул. Шевченка, порушив вимоги п. п. 1.3, 8.7.3 е), 8.10 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не переконався, що своїми діями не створить небезпеку чи перешкоду іншим учасникам руху, ігноруючи режим роботи світлофора, продовжив рух прямо на заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки "Опель Кадет", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, який рухався по вул. Шевченка та мав перевагу у русі. У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_8 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 9 червня 2022 року вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6 січня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати і звільнити його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу, а кримінальне провадження щодо нього закрити. Вказує, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що станом на день розгляду кримінального провадження в Дніпровському апеляційному суді минуло 3 роки із дня вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 та просила її задовольнити.
Захисник ОСОБА_9 та засуджений ОСОБА_7 подали письмові поясненняв яких виклали свою позицію щодо доводів касаційної скарги першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6, де серед іншого засуджений просив звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення місцевого та апеляційного судів у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За приписами ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст. 286 КК в касаційній скарзі не оспорюються.
Разом із тим, доводи касаційної скарги прокурора ОСОБА_6 щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме: незастосування відносно ОСОБА_7 положень ст. 49 КК, є обґрунтованими.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
За вимогами п. 2 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минулотри роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Обов`язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності покладено на суд, а не на підозрюваного, обвинуваченого чи захист, які мають право заявити відповідне клопотання.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 6 грудня 2021 року (справа № 521/8873/18, провадження № 51-413 кмо 21), за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частинами 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок відповідно роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.