Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
місто Київ
справа № 487/3769/20
провадження № 61-7928св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вертикаль-Миколаїв",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2021 року, постановлене суддею Карташевою Т. А., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 липня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю, Ямкової О. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у липні 2020 року звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вертикаль-Миколаїв"
(далі - ОСББ "Вертикаль-Миколаїв"), у якому просив зобов`язати ОСББ "Вертикаль-Миколаїв" усунути перешкоди у користуванні загальними приміщеннями будинку АДРЕСА_1 шляхом звільнення нежитлового приміщення санвузла № 4 та демонтажу самостійно встановленого замка.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідно до договору
купівлі-продажу від 12 січня 2013 року йому на праві власності належить частина цокольного поверху літ. Апд, загальною площею 26, 9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Поряд з цим приміщенням знаходиться нежитлове приміщення санвузла № 4. Однак за розпорядженням голови ОСББ "Вертикаль-Миколаїв" на це приміщення встановлено двері з замком, передано його в оренду, у зв`язку з чим доступу до нього у всіх користувачів приміщень цокольного поверху немає. На звернення про надання вільного доступу до спірного приміщення відповідач відмовив та зазначив, що це приміщення є його власністю.
Позивач вважає такі дії відповідача порушенням його права власності та користування приміщеннями загального користування.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечив проти задоволення позову. Вважав, що вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки рішення про передачу спірного приміщення в оренду прийнято загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку відповідно до статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", а позивач має можливість користуватися іншим санвузлом.
Стислий виклад змісту рішень суду першої інстанції
Рішенням від 17 листопада 2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що аналіз змісту Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" свідчить, що ним не передбачено такої правової конструкції, як нікчемність рішення загальних зборів членів ОСББ чи його правління. ОСОБА_1 не заявляв вимог про визнання недійсним рішення органу управління ОСББ "Вертикаль-Миколаїв", а просив усунути перешкоди у користуванні спірним приміщенням шляхом його звільнення та демонтування замка, посилаючись на порушення його права власності та права користування спірним приміщенням. Таким чином, враховуючи те, що рішення загальних зборів ОСББ "Вертикаль-Миколаїв" від 21 грудня 2018 року позивач не оскаржував, незгода з ним не є підставою для усунення перешкод у користуванні спірним приміщенням, є підстави для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Додатковим рішенням від 18 лютого 2022 року Заводський районний суд м. Миколаєва частково задовольнив заяву ОСББ "Вертикаль-Миколаїв" про ухвалення додаткового рішення.
Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Вертикаль-Миколаїв" судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 739, 50 грн.
Стислий виклад змісту рішення суду апеляційної інстанції
Постановою від 13 липня 2022 року Миколаївський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2021 року змінив, виклав його мотивувальну частину у редакції своєї постанови.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виснував, що позивач не довів обґрунтованості позовних вимог, не надав доказів наявності у нього прав на спірне приміщення. За договором купівлі-продажу він приміщення № 4 цокольного поверху не придбавав, договору користування ним до суду не надав. Наведене, на переконання апеляційного суду, свідчить, що у позивача немає підстав вимагати усунення перешкод у користуванні спірним приміщенням.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 11 серпня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 липня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити; вирішити питання про розподіл судових витрат (судового збору та витрат на правничу допомогу).
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень те, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 22 січня 2020 року у справі № 461/4181/18 (провадження № 61-15919св19), відповідно до яких усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, приміщення загального користування (у тому числі допоміжні);
- суди першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень не врахували правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 910/13903/18, у яких ідеться, що у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 зазначено, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.
Заявник зазначив, що оскільки він на підставі договору купівлі-продажу від 12 січня 2013 року придбав частину цокольного поверху літ. Апд, загальною площею 26, 9 кв. м, на АДРЕСА_1, він є співвласником допоміжного приміщення - санвузла № 4, як і інші співвласники квартир та приміщень багатоквартирного будинку, і для доведення цього факту не потрібні додаткові спеціальні правовстановлюючі документи.
Щодо оскарження рішення загальних зборів ОСББ "Вертикаль-Миколаїв", то заявник зазначив, що воно є окремим предметом спору, який розглядає господарський суд. Також наголосив, що на момент розгляду справи не було подано доказів укладення договору оренди спірного приміщення, який би свідчив про порушення прав третьої особи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду відповідач не подавав.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 30 серпня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.
Відкриваючи касаційне провадження у справі, Верховний Суд не встановив підстав для визнання справи малозначною, за змістом закону вона не є такою.
Ухвалою від 31 січня 2023 року призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 10 лютого 2011 року проведено державну реєстрацію ОСББ "Вертикаль-Миколаїв", що діє на підставі статуту (нова редакція), затвердженого рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку "Вертикаль Миколаїв" на АДРЕСА_1 від 20 червня 2016 року.
Відповідно до листа Миколаївської міської ради від 29 квітня 2021 року за інформацією Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25 вересня 2007 року № 2017 нежитловим приміщенням на АДРЕСА_1 надано нову адресу: АДРЕСА_2 . За інформацією Управління комунального майна Миколаївської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів від 09 березня 1992 року № 62 нежитлові приміщення на АДРЕСА_2 у складі житлового будинку АДРЕСА_1 належали до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва. Відповідно до договору купівлі-продажу від 17 грудня 2007 року № 871 зазначені приміщення були відчужені ОСОБА_3 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 12 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, останньому на праві приватної власності належать нежитлові приміщення, загальною площею 26, 9 кв. м, на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-9., що знаходяться в АДРЕСА_2 .
Відповідно до поповерхового плану, складеного станом на 16 грудня 1981 року, що міститься в інвентаризаційній справі № 19512 на будинок АДРЕСА_1, в підвалі будинку знаходиться приміщення АДРЕСА_3, загальною площею 6, 4 кв. м.
ОСББ "Вертикаль-Миколаїв" 22 листопада 2013 року надало позивачу довідку про те, що не заперечує проти відкриття у належному ОСОБА_1 приміщенні перукарні.
Згідно з протоколом загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку ОСББ "Вертикаль-Миколаїв", розташованого на АДРЕСА_1, від 21 грудня 2018 року №9 вирішено "здійснити переобладнання і косметичний ремонт у кімнаті № 4, розташованій в підвальному приміщенні, для здачі цього приміщення в оренду і отримання коштів для використання з метою покращення обслуговування будинку і для поточного ремонту опалювальної системи, а також для зменшення навантаження майбутнього кредиту".
Відповідач обмежив доступ до цього приміщення шляхом встановлення замків на дверях.
13 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ОСББ "Вертикаль-Миколаїв" із заявою, в якій просив забезпечити йому можливість користування санвузлом у приміщенні № 4, припинивши здачу цього приміщення в оренду третім особам.
Листом від 16 липня 2019 року № 22 голова правління ОСББ "Вертикаль-Миколаїв" ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_6, що він має заборгованість зі сплати комунальних послуг, а також заборгованість перед ОСББ. Також зазначила, що здавати приміщення в оренду ОСББ дозволено законом.
Також суд встановив, що на цокольному поверсі будинку АДРЕСА_1 є також інше (не спірне) приміщення - санвузол, доступ до якого ОСОБА_1 ніхто не обмежує, з чим той погоджувався в судовому засіданні.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Під час оцінки доводів касаційної скарги, перевірки законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд керується положеннями Конституції України та ЦК України щодо правового захисту права власності.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Аналогічні положення містяться у статті 319 ЦК України. Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує принцип поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.
Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але, здійснюючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.
Щодо прав співвласників на приміщення загального користування багатоквартирного будинку
За частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Місця загального користування - це загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень (пункт 2 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 року за № 1502/32954).
Верховний Суд у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 22 січня 2020 року у справі № 461/4181/18 (провадження № 61-15919св19) зазначив, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
При вирішенні спору ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень, а саме встановлення того, чи відносяться такі приміщення до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку. При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (постанови Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 року у справі № 906/1169/17).
У постанові Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 914/843/17 зазначено, що "допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. […] З огляду на наведене колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційних скарг, викладені у пунктах 18, 22 цієї постанови та погоджується з висновком суду першої інстанції про визначення статусу спірних приміщень, як допоміжних, оскільки зі встановлених в пунктах 38-45 цієї постанови обставин справи вбачається, що спірні приміщення первинно планувалися як допоміжні, вони не є ізольованими, належать до житлового фонду і не є самостійним об`єктом нерухомого майна".
Відповідно до висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Всі суб`єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, у тому числі з питань улаштування мансард, надбудови поверхів та іншого.