Постанова
Іменем України
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 449/1764/21
провадження № 61-12149св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Іванівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Перемишлянської міської ради Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області в складі судді Борняк Р. О. від 12 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Мікуш О. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В. від 24 жовтня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Іванівського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області про скасування наказу № 140-К від 09 грудня 2021 року, наказ № 8-о від 03 лютого 2022 року, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та поновити на роботі.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він працював на посаді вчителя образотворчого мистецтва Іванівського ЗЗСО з 01 вересня 1989 року. Наказом № 140-к від 09 грудня 2021 року Іванівського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів, його було звільнено із займаної посади вчителя образотворчого мистецтва Іванівського ЗЗСО з 13 грудня 2021 року на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним, яке відбулося на підставі надуманих мотивів директора даного ЗЗСО ОСОБА_2, її упередженого відношення, а також незаконного рішення профспілкового комітету від 08 грудня 2021 року про задоволення подання директора ЗЗСО ОСОБА_2 про його звільнення з посади вчителя образотворчого мистецтва, за систематичні порушення посадових обов`язків та правил внутрішнього трудового розпорядку. Вважає, що рішення профкому від 08 грудня 2021 року було прийнято з грубими порушеннями, які призвели до прийняття його незаконного звільнення. Стверджує, що під час засідання профспілкового комітету Іванівського ЗЗС не вівся протокол такого засідання; голосування членів профкому відбувалося таємним (а не відкритим) голосуванням, яке не було передбачено чинним законодавством України, в присутності заінтересованої в йог звільненні директора ЗЗСО ОСОБА_2, яка постійно чинить психологічний тиск на всіх вчителів ЗЗСО і була присутня під час голосування. На засіданні профкому директором ЗЗСО ОСОБА_2 присутнім було оголошено акти про відсутність позивача на роботі: 28 жовтня 2021 року, 04 листопада 2021 року, 05 листопада 2021 року, 11 листопада 2021 року, з такими актами позивача ніхто не ознайомлював і не надавав для підпису. Інформація, що викладена в зазначених актах не відповідає дійсності. Незаконними діями відповідача, які призвели до його незаконного звільнення, позивачу завдано моральну шкоду, яка виражається в моральних стражданнях, звільнення вплинуло на його психологічний і душевний стан.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 травня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач систематично порушував трудову дисципліну та неналежно виконував покладені на нього трудові обов`язки, а тому стягнення у вигляді звільнення є правомірним.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 травня 2022 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, указав на те, що місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивача було правомірно звільнено з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. Однак, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не дослідив акти, які знаходяться в матеріалах справи, а взяв за основу акти складені за період з березня 2020 року по серпень 2020 року, які не були підставою для звільнення позивача з роботи, а тому в цій частині змінив рішення місцевого суду.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі підставами касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 вказує пункт 1 частини другої статті 389 та пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, та зазначає, що судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 619/392/17, від 11 грудня 2019 року в справі № 334/6163/17, від 19 грудня 2018 року у справі № 700/63/18, від 11 вересня 2019 оку в справі № 461/5027/17, від 23 січня 2019 року в справі № 572/1644/17, від 18 березня 2020 року в справі № 643/12579/17.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У січні 2023 року Іванівський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за вимушений прогул.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 449/1764/21 з Перемишлянського районного суду Львівської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що згідно з наказом № 287 від 31 серпня 1989 року, ОСОБА_1 призначено вчителем трудового навчання і музики в Іванівській загальноосвітній школі.
Наказом № 118-к від 01 листопада 2021 року ОСОБА_1, вчителю музики оголошено догану у зв`язку з невиконанням посадових обов`язків, невиконанням навчальної програми, а саме не проведення згідно з розкладом уроків з учнями 5-9 класів під час дистанційного навчання з 24 вересня 2021 року. Догану позивач не оскаржував.
Актом від 04 листопада 2021 року № 176 встановлено, що ОСОБА_1, вчитель музичного навчання не здійснив жодного запису уроків на платформі HUMAN 03 листопада 2021 року, тобто був відсутнім на роботі.
Актом від 05 листопада 2021 року № 177 встановлено, що 04 листопада 2021 року ОСОБА_1 при створенні уроків вказав лише теми уроків, однак на зв`язок з учнями не вийшов, а відтак не проводив уроків, що свідчить про його відсутність на роботі протягом 3 годин сумарно впродовж робочого дня 04 листопада 2021 року.
Актом № 180 від 11 листопада 2021 року встановлено, що 10 листопада 2021 року вчитель музичного мистецтва при створенні уроків вказав лише теми уроку, на зв`язок з учнями не вийшов, відтак був відсутній на роботі більше трьох годин сумарно впродовж робочого дня.
Актом № 182 від 11 листопада 2021 року встановлено, що вчитель ОСОБА_1 при створенні уроків 11 листопада 2021 року запланував уроки технології у 7, 8 та 9 класах одночасно з 08.00 до 08.45, що не відповідає розкладу уроків, а 5 урок у 5 класі та 6 урок у 6 класі зовсім не створений.
Згідно із протоколом № 3 засідання профкому первинної профспілкової організації від 08 грудня 2021 року та наказу Іванівської ЗЗСО І-ІІ ст. № 140-к від 09 грудня 2021 року, встановив, що профспілковий комітет Іванівської ЗЗСО І-ІІ ст. надав згоду на звільнення ОСОБА_1, вчителя музичного мистецтва, відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України.
Наказом № 140-к від 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 з врахуванням наказу № 8-о від 03 лютого 2022 року "Про внесення змін до наказу від 09 грудня 2021 року № 140-к "Про звільнення з посади ОСОБА_1" звільнено ОСОБА_1, вчителя трудового навчання і музики, 13 грудня 2021 року за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.
Підставами для звільнення стали: наказ Іванівського ЗЗСО І-ІІ ступенів від 01 листопада 2021 року № 118-к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1"; акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 28 жовтня 2021 року № 136; акти про відсутність записів уроків на платформі HUMAN (від 05 листопада 2021 року № 177, від 11 листопада 2021 року № 180, від 11 листопада 2021 року № 182, від 18 листопада 2021року № 189); витяг з протоколу засідання профспілкового комітету Іванівського ЗЗСО І-ІІ ступенів від 08 грудня 2021 року № 3.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.