Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 545/3352/20
провадження № 61-1347св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Яремка В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Воробйової І. А., Олійник А. С., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Гайтота Ірина Миколаївна, на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2021 року у складі судді Потетія А. Г. та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
На обґрунтування позову посилався на таке.
13 листопада 2007 року між ним та Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк", банк), правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк"), а надалі Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), укладений кредитний договір № 1606/117/45-003.
На забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору між ним та АКБ "ТАС-Комерцбанк" укладений іпотечний договір (на купівлю житлової нерухомості), посвідчений 13 листопада 2007 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу (приватним нотаріусом) Москівцем В. А. та зареєстрований у реєстрі за № 4159. За цим іпотечним договором в іпотеку банку було передано житловий будинок з господарськими будівлями, який в цілому складається з житлового будинку літ. "А-1", житловою площею 47,0 кв. м, загальною площею 104,0 кв. м, сараю "Б", погреба літ. "Б1", гаража літ. "Б2", сараю літ. "б", колонки № 1, воріт, хвіртки, огорожі № 2-5 та земельної ділянки площею 0,1603 га, переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5324087703:03:001:0043, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Право вимоги за кредитним договором від 13 листопада 2007 року № 1606/117/45-003 відступлено Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), а надалі - Публічному акціонерному товариству "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк"), правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк" .
Майно належить йому ( ОСОБА_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 13 листопада 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Москівцем В. А. та зареєстрованого у реєстрі за № 4155.
У зв`язку з невиконанням зобов`язання за кредитним договором (як вважав відповідач) 05 грудня 2016 року приватний нотаріус Чуловський В. А. вчинив виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 21185, яким стягнув заборгованість за вказаним кредитним договором.
Водночас нотаріус не повідомив його (як боржника) про те, що до нього звернулися із заявою про вчинення виконавчого напису, внаслідок чого він не міг заперечувати проти незаконно нарахованих сум, а відповідно, нотаріус не мав вчиняти виконавчий напис, оскільки ним не була перевірена безспірність вимог кредитора.
Про спірність заборгованості свідчить також наявність цивільної справи № 554/14716/14-ц про стягнення з нього на користь АТ "Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту у розмірі 17 114,00 дол. США, за відсотками у розмірі 844,55 дол США та пеня у розмірі 417,70 грн.
ПАТ "Альфа-Банк" як кредитор подало до приватного нотаріуса Чуловського В. А. на обґрунтування розміру заборгованості за кредитним договором розрахунок заборгованості, здійснений безпосередньо посадовою особою відповідача за період з 10 травня 2014 року до 07 жовтня 2016 року. Проте за вказаний період часу розмір заборгованості за кредитом не співпадає із сумою, зазначеною у виконавчому написі, та сумою, зазначеною у розрахунку заборгованості, оскільки сума, яка підлягає стягненню за виконавчим написом у зазначений період часу, значно перевищує суму заборгованості за цей період часу.
Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, спростовує безспірність заборгованості та її подвійне стягнення.
З урахуванням викладеного позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 05 грудня 2016 року приватним нотаріусом Чуловським В. А., зареєстрований у реєстрі за № 21185, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 884,87 дол. США та суми платежу, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заборгованість, яка виникла у зв`язку з порушенням позивачем умов кредитного договору від 13 листопада 2007 року № 1606/1107/45-003, щодо якої нотаріусом вчинено оспорюваний виконавчий напис, не може вважатися безспірною і такою, що не потребує додаткового доказування, а тому і не може стягуватися шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису. Проте оскільки до суду позивач звернувся після спливу позовної давності, то у задоволенні позову необхідно відмовити.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що безспірність заборгованості боржника ОСОБА_2 перед банком, яка стягнута з нього на підставі оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса Чуловського В. А. від 05 грудня 2016 року, зареєстрованого у реєстрі за № 21185, не доведена, що є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Водночас позивач звернувся до суду після спливу позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У січня 2022 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Гайтота І. М., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що про існування оскаржуваного виконавчого напису ОСОБА_1 дізнався у вересні 2019 року коли ознайомлювався з матеріалами цивільної справи № 545/1127/19. Тому перебіг позовної давності має відраховуватися з вересня 2019 року і ОСОБА_1 має законне право до вересня 2022 року звернутися до суду з цим позовом.
У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 отримував чи дізнався про оспорюваний виконавчий напис раніше ніж у вересні 2019 року. Тому немає підстав застосовувати до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності.
Крім того, банк та приватний нотаріус не повідомляли позивача про те, що до нього звернулися із заявою про вчинення виконавчого напису, а тому він не міг заперечувати проти незаконно нарахованих сум і відповідно нотаріус не мав вчиняти виконавчий напис.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 26/1210/19, Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16.
У червні 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому АТ "Альфа-Банк" просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що строк пред`явлення оспорюваного виконавчого напису сплив 05 грудня 2019 року. Кредитор вже не зможе пред`явити його до виконання, тому додаткове визнання його таким, що не підлягає виконанню, не матиме для сторін жодних правових наслідків.
Позивач не спростував суму боргу за виконавчим написом. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності. Позивач не довів той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого порушеного права раніше.
У 2019 році позивач двічі звертався з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, що взяли до уваги суди першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2022 року надійшли заперечення на відзив, в яких ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 отримував чи знав про виконавчий напис нотаріуса, вчинений 05 грудня 2016 року, раніше вересня 2019 року. Тому немає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.
Посилання банку на те, що строк пред`явлення до виконання оспорюваного виконавчого напису сплив і кредитор вже не може пред`явити його до виконання, тому додаткове визнання його таким, що не підлягає виконанню, не матиме для сторін жодних правових наслідків, є безпідставним, оскільки, незважаючи на сплив строку пред`явлення вказаного виконавчого напису до виконання, банк використовує його у судових справах та надає як доказ наявності заборгованості у розмірі 22 884,87 дол. США, однак такого боргу ОСОБА_1 перед банком не має.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Гайтота І. М., на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2023 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, що 13 листопада2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1606/1107/45-003, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 73 000,00 дол. США на термін до 13 листопада 2037 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами (а. с. 8-11).
13 листопада 2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1, на забезпечення виконання кредитного зобов`язання у розмірі 73 000,00 дол. США, передав банку в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 104 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 12-14).
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2018 року у справі № 554/14716/14-ц у задоволенні позову ПАТ "Альфа Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та у зустрічному позові ОСОБА_1 до ПАТ "Альфа-Банк" про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору відмовлено за безпідставністю (а. с. 15-18).
На погодившись із зазначеним рішенням, ПАТ "Альфа Банк" подало апеляційну скаргу.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року у справі № 554/14716/14-ц апеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк" задоволено. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову ПАТ "АльфаБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитом у сумі 244 759,76 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 232 851,30 грн, заборгованість за відсотками - 11 490,76 грн, пеня - 417,70 грн.
Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитом у сумі 244 759,76 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 232 851,30 грн, заборгованість за відсотками - 11 490,76 грн, пеня - 417,70 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Альфа-Банк" сплачений судовий збір у розмірі по 2039,67 грн з кожного окремо.
В іншій частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2018 року залишено без змін (а. с. 19-22).
05 грудня 2016 року приватний нотаріус Чуловський В. А. вчинив виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 21185, яким стягнуто зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 13 листопада 2007 року № 1606/1107/45-003, яка складається з 17 114,15 дол. США заборгованості за кредитом та 5 770,72 дол. США заборгованості за відсотками за користування кредитом, а всього - 22 884,87 дол. США (а. с. 7).
Зазначений виконавчий напис до виконання не було пред`явлено.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України "Про нотаріат" та главі 16 розділу ІІ Порядку.
Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.