Постанова
Іменем України
01 березня 2023 року
м. Київ
справа № 285/3873/20
провадження № 61-19809 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача- адвокат Чернецька Олена Анатоліївна,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
представник ОСОБА_2 - адвокат Бєлік Андрій Сергійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бєліка Андрія Сергійовича, на постанову Житомирського апеляційного суду
від 29 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю.,
Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й., касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чернецької Олени Анатоліївни, на додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року
у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 18 січня 2020 року до нього звернулися його знайомі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є подружжям,
й попросили надати їм у борг 42 000,00 доларів США.
У той самий день між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики,
що підтверджується відповідною розпискою, за якою останній отримав
у борг від нього грошові кошти у розмірі 42 000,00 доларів США з метою придбання квартири у місті Києві.
У вказаній розписці ОСОБА_2 підтвердив факт перебування у шлюбі
з ОСОБА_3, мету отримання грошових коштів у борг - придбання для родини квартири у місті Києві, і зобов`язався повернути борг до 01 вересня 2020 року.
У січні 2020 року ОСОБА_3 уклала попередній договір купівлі-продажу квартири з підприємством, про що його повідомив ОСОБА_2 . Тобто передані у борг грошові кошти було використано за призначенням.
Позивач указував, що надані у борг грошові кошти йому повернуто частково. Зокрема, у березні 2020 року ОСОБА_3, дружина позичальника, повернула йому грошові кошти у розмірі 300 доларів США,
що підтверджується відповідною розпискою. З цього часу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконували свої зобов`язання з повернення заборгованості.
Посилався на відповідні норми ЦК України, СК України, судову практику Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду й вказував,
що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як подружжя, є солідарними боржниками
й несуть солідарний обов`язок щодо повернення йому грошових коштів, отриманих у борг у січні 2020 року.
Крім того, орієнтовний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу складає 50 000,00 грн, докази його підтвердження будуть надані
в установлений процесуальним законом спосіб.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно
з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишок боргу у розмірі
41 700,00 доларів США.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 травня 2021 рокуу складі судді Коцюби О. М. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг
у розмірі 41 700,00 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір
по 5 255,00 грн, з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, що підтверджується укладеним
між позивачем та ОСОБА_2 договором позики у формі розписки. Позивач надав ОСОБА_2 в борг 42 000,00 доларів США, які було використано ОСОБА_2 та ОСОБА_3, подружжям, з метою придбання квартири для сім`ї, про що було вказано у розписці від 18 січня 2020 року.
Строк виконання зобов`язання за договором позики настав 01 вересня
2020 року, проте позивачу повернуто лише 300,00 доларів США,
що підтверджується розпискою від 02 березня 2020 року.
Суд першої інстанції, врахувавши відповідні норми СК України та судову практику Верховного Суду України, вказав, що відповідачі на момент укладення договору позики перебували у шлюбі й ОСОБА_2 брав гроші
в борг у ОСОБА_1 для забезпечення потреб сім`ї, тому ОСОБА_2
та ОСОБА_3, подружжя, несуть солідарну відповідальність за вказаним борговим зобов`язанням перед позивачем.
Крім того, надавши відповідну оцінку поданим сторонами доказам, суд першої інстанції зазначив про обізнаність ОСОБА_3 щодо існування грошового зобов`язання перед ОСОБА_1, а також про те, що гроші
взяті в борг для придбання квартири, що вона повернула позивачу
300,00 доларів США в погашення боргу.
Додатковим рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 липня 2021 року заяву представника
ОСОБА_1 - адвоката Чернецької О. А., про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Ухвалено додаткове судове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку
на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу
у розмірі 20 000,00 грн. У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.
Додатковим судовим рішенням суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_2
та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 витрати
на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, зменшивши його
з 50 000,00 грн, виходячи зі складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, часу, витраченого на їх виконання, а також
з урахуванням вимог розумності та справедливості.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 травня 2021 року та додаткове рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 липня 2021 року скасовано, прийнято постанову про часткове задоволення позову
ОСОБА_1 .
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики
від 18 січня 2020 року у розмірі 41 700,00 доларів США, судовий збір
у розмірі 10 510,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу
у розмірі 20 000,00 грн.
У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 15 765,00 грн.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши ті самі норми матеріального права, що й суд першої інстанції, скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, стягнувши на користь позивача борг за договором позики лише
з ОСОБА_2 . Такі висновки апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку поданим сторонами доказам
й зробив помилкові висновки про використання позики в інтересах сім`ї. ОСОБА_3 не несе солідарну відповідальність з ОСОБА_2 за його боргові зобов`язання перед позивачем.
Апеляційний суд урахував, що 20 січня 2020 року ОСОБА_3 унесла на свій поточний рахунок грошові кошти у розмірі 1 070 550,00 грн та у подальшому вона внесла грошові кошти на рахунок приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами "Карпати-Інвест" (далі - ПрАТ "Компанія
з управління активами "Карпати-Інвест"), з яким вона уклала у цей день попередній договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна, також
у гривнях. Проте, позивач не надав доказів того, що ОСОБА_2
або ОСОБА_3 у період із 18 січня 2020 року по 20 січня 2020 року здійснили операції з обміну валюти. Вказаного, на думку апеляційного суду, не доводить факт того, що в договорі позики зазначено про його укладення в інтересах сім`ї. При цьому у матеріалах справи відсутні докази щодо обізнаності ОСОБА_3 про укладення ОСОБА_2 договору позики.
Крім того, ксерокопія розписки від 02 березня 2020 року про погашення ОСОБА_3 частини боргу у розмірі 300,00 доларів США не містить підпису ОСОБА_3 . Тому суд відхилив посилання ОСОБА_1 на дану розписку,
як на доказ того, що ОСОБА_3 використала при придбанні квартири 42 000,00 доларів США, отриманих ОСОБА_2 від нього за договором позики від 18 січня 2020 року.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що роздруківка листування відповідачів у мобільному додатку "Viber" не є належним та допустимим доказом,
так як унеможливлює ідентифікацію осіб, які здійснювали листування,
та наявна технічна можливість зміни такої інформації.
У грудні 2021 року ОСОБА_3 подала до апеляційного суду заяву
про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просила стягнути
з ОСОБА_1 на її користь витрати на професійну правничу допомогу
за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 23 200,00 грн
і за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн,
а всього - 43 200,00 грн.
У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чернецька О. А., подала до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просила стягнути з відповідачів на користь
ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу
у розмірі 25 000,00 грн, а також поновити строк для подання доказів
на підтвердження таких витрат. Крім того, просила скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року у частині вирішення питання про розподіл судових витрат.
Додатковою постановою Житомирського апеляційного суду від 21 грудня
2021 рокуу задоволенні заяви ОСОБА_3 про стягнення витрат
на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції відмовлено.
Залишено без розгляду заяву ОСОБА_3 про стягнення витрат
на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 19 400,00 грн.
Ухвалено додаткову постанову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи
у суді першої інстанції у розмірі 3 800,00 грн.
Залишено без розгляду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чернецької О. А., про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Відмовлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Чернецької О. А.,
у задоволенні заяви про скасування постанови Житомирського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим,
що ОСОБА_3 не заявляла відповідно до вимог процесуального закону про те, що має намір подати докази щодо відшкодування витрат
на професійну правничу допомогу. Тому відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення про стягнення таких витрат за апеляційний розгляд справи у розмірі 20 000,00 грн.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, то суд уважав, що наявні правові підстави для стягнення таких витрат з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3
у розмірі 3 800,00 грн. Заява про відшкодування витрат у розмірі
19 400,00 грн згідно з актом виконаних робіт від 14 червня 2021 року підлягає залишенню без розгляду, оскільки подана з пропуском строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України (до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду
за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона у справі зробила про це відповідну заяву).
Із цих самих підстав залишено без розгляду заяву представника
ОСОБА_1 - адвоката Чернецької О. А., про стягнення витрат
на професійну правничу допомогу за апеляційний розгляд справи у розмірі 25 000,00 грн.
Крім того, нормами ЦПК України не передбачено скасування апеляційним судом своєї постанови з метою перерозподілу судових витрат, а отже, заява представника ОСОБА_1 - адвоката Чернецької О. А., про скасування постанови апеляційного суду у відповідній частині не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх надходження до суду касаційної інстанції
У грудня 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бєлік А. С., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, судові рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 07 грудня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В., судді, які входять до складу колегії: Воробйова І. А., Лідовець Р. А.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Бєліка А. С., після виконання вимог ухвали Верховного Суду від 21 грудня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху. Витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції.
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката
Бєліка А. С., про зупинення виконання оскаржуваної постанови апеляційного суду відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України). Крім того, суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, не надав їм належної правової оцінки. Також указує, що представник ОСОБА_3 - адвокат Демчик Н. О., не мала права представляти її інтереси у Житомирському апеляційному суді, оскільки у неї припинено право на зайняття адвокатською діяльністю (пункт 4
частини другої статті 389 ЦПК України).
У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чернецька О. А., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3
3 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати
на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 25 000,00 грн. В іншій частині оскаржувану додаткову постанову апеляційного суду просить залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою представника
ОСОБА_1 - адвоката Чернецької О. А. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, судом апеляційної інстанції здійснено розподіл судових витрат між сторонами з порушенням вимог процесуального закону, представник ОСОБА_3 - адвокат
Демчик Н. О., не мала права представляти її інтереси у Житомирському апеляційному суді, оскільки припинено її право на зайняття адвокатською діяльністю (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 19 січня 2023 року № 78/0226-23 у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаній з вагітністю та пологами, на підставі службових записок Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи
між суддями від 19 січня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І.,
Коломієць Г. В.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 20 лютого 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді,
які входять до складу колегії: Воробйова І. А., Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Бєліка А. С., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті,
не врахував судову практику Верховного Суду у подібних справах щодо застосування статей 60, 65 СК України, зокрема, у частині згоди другого
з подружжя на укладення договору позики та його укладення в інтересах сім`ї.
У спірних правовідносинах ОСОБА_2 уклав з позивачем договір позики
в інтересах сім`ї, про що дружині було відомо. Кошти, отримані в борг, використано в інтересах сім`ї, а саме для придбання квартири,
яку оформлено на дружину. При цьому ОСОБА_3 повернула позивачу частину боргу у березні 2020 року.
Вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи. Суд апеляційної інстанції безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, не врахував відповідні норми СК України щодо спільності майна подружжя та їх інтересів.
Посилаючись на відповідні норми СК України та судову практику Верховного Суду, вказує, що борги подружжя мають солідарний характер
і повинні повертатися подружжям солідарно.
Крім того, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, неправильно вирішивши питання про розподіл судових витрат, оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково, проте, судові витрати покладено
на ОСОБА_2 в повному обсязі.
Зазначається також про те, що витрати ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді касаційної інстанції складають
15 000,00 грн, докази на підтвердження чого будуть надані у визначений процесуальним законом спосіб (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Чернецької О. А., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив додаткову постанову, якою вирішив питання про розподіл судових витрат, з порушенням норм процесуального права.
Вважає, що наявні правові підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу за заявою представника позивача за апеляційний розгляд справи у розмірі 25 000,00 грн. Відповідна заява була зроблена представником позивача у відзиві на апеляційну скаргу.
При цьому суд апеляційної інстанції у постанові від 29 листопада 2021 року зробив висновок про часткове задоволення позову ОСОБА_1, проте, судові витрати поклав на ОСОБА_2 у повному обсязі. Тому при ухваленні додаткової постанови в апеляційного суду були наявні правові підстави для скасування своєї постанови від 29 листопада 2021 року у частині вирішення питання про розподіл судових витрат і перерозподілу судових витрат, поклавши їх на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Представник ОСОБА_3 - адвокат Демчик Н. О., не мала права представляти її інтереси у Житомирському апеляційному суді, оскільки
її право на зайняття адвокатською діяльністю припинено, що підтверджено відповідним витягом з Єдиного реєстру адвокатів України.
Відзиви на касаційні скарги до суду касаційної інстанції не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 07 серпня 2004 року
(а. с. 6, т. 1).
18 січня 2020 року ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1
42 000,00 доларів США, що в еквіваленті становило 1 011 780,00 грн,
на строк до 01 вересня 2020 року, про що написав розписку, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а. с. 148, т. 3). У розписці зазначено,
що кошти надано в борг з метою придбання квартири в місті Києві для його сім`ї.
20 січня 2020 року ОСОБА_3 внесла на свій поточний рахунок кошти
у сумі 1 070 550,00 грн, що підтверджується квитанцією від 20 січня
2020 року № 4826778 (а. с. 8, т. 1).
20 січня 2020 року між ОСОБА_3 та ПрАТ "Компанія з управління активами "Карпати-Інвест" укладено попередній договір, за яким сторони зобов`язалися в майбутньому укласти договір купівлі-продажу щодо об`єкта нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є. А., зареєстровано в реєстрі за номером 31 (а. с. 10-11, т. 1). ОСОБА_2 надав письмову згоду
на укладення цього договору (а. с. 12, т. 1).
Відповідно до розписки від 02 березня 2020 року, яка підписана
ОСОБА_1, ОСОБА_3 у рахунок погашення боргу за розпискою
від 18 січня 2020 року повернула ОСОБА_1 300,00 доларів США
(а. с. 9, т. 1).
Відповідно до платіжного доручення від 20 січня 2020 року № 4827641, квитанції від 15 квітня 2020 року ОСОБА_3 перерахувала на рахунок
ПрАТ "Компанія з управління активами "Карпати-Інвест" 1 070 000,00 грн
та 49 685,00 грн у якості авансового платежу за попереднім договором
(а. с. 77, 80, т. 1).
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 серпня 2020 року у справі № 285/1982/20 шлюб між
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (а. с .81-82, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої
цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Бєліка А. С., підлягає частковому задоволенню.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Чернецької О. А., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої
або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання
про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,
які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,
частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного
у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції
не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон
або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,
яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги
такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,
який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обовʼязковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду
з прав людини" закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду
з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом
чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобовʼязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)
у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зобовʼязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства,
а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернувся