Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 646/3570/20
провадження № 61-19278св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2020 року у складі судді Янцовської Т. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - ДП "Украерорух") про стягнення матеріальної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що сторони перебували в трудових відносинах з 01 жовтня 1993 року до 18 травня 2020 року. На підставі наказу ДП "Украерорух" від 18 травня 2020 року № 116/о ОСОБА_1 звільнена з роботи у зв`язку з виходом на пенсію на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України), проте відповідач не виконав вимоги трудового законодавства в частині проведення повного розрахунку з працівником у день звільнення, а саме не виплатив матеріальну допомогу на підставі пункту 6.25.2 колективного договору в розмірі 20 посадових окладів.
Неправомірними діями відповідача щодо невиплати належних сум їй спричинено моральну шкоду, розмір якої вона оцінює в 20 000,00 грн.
ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на свою користь 258 300,00 грн матеріальної допомоги, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19 травня 2020 року по день ухвалення рішення суду та 20 000,00 грн моральної шкоди.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ДП "Украерорух" на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу у розмірі 258 300,00 грн, 10 049,43 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 1 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що при звільненні ОСОБА_1 відповідач не виконав вимог пункту 6.25.2 колективного договору, а тому має сплатити матеріальну допомогу, передбачену колективним договором. Також на підставі статті 117 КЗпП України ОСОБА_1 має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 19 травня до 28 жовтня 2020 року у розмірі 100 494,29 грн, проте з огляду на фінансовий стан підприємства суд першої інстанції вважав за необхідне зменшити розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню з ДП "Украерорух" на користь ОСОБА_1, до 10 049,43 грн. Оскільки відповідач порушив трудові права позивачки, з урахуванням обставин справи, засад розумності та справедливості, суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з ДП "Украерорух" на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн моральної шкоди.
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди та розподілу судових витрат скасовано і прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги залишено без задоволення. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при звільненні позивача відповідач не виконав вимог пункту 6.25.2 колективного договору та не виплатив матеріальну допомогу. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення матеріальної допомоги в розмірі 258 300,00 грн в судовому порядку. Проте, відповідно до висновку Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 29 липня 2020 року, з 16 березня 2020 року мала місце істотна зміна обставин, яка з не залежних від відповідача причин унеможливила належне виконання ДП "Украерорух" умов колективного договору в частині своєчасної виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги при звільненні, що свідчать про відсутність вини відповідача в невиконанні умов колективного договору, а тому немає підстав для стягнення з ДП "Украерорух" середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також моральної шкоди.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення в частині вирішенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та в частині розподілу судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 травня 2020 року до 28 жовтня 2020 року включно у сумі 100 049,29 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку до дня ухвалення рішення є необґрунтованими.
Відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що виплата матеріальної допомоги ОСОБА_1 у розмірі 258 300,00 грн за наявності на рахунках коштів (9 573 795,53 грн та 6 909 562,63 EUR) була неможливою внаслідок обставин непереборної сили.
Суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки тому, що у матеріалах справи відсутній будь-який висновок ТПП України.
Крім того, суд першої інстанції, зменшуючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не обгрунтував підстави такого зменшення.
Суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 759/10613/20, від 15 червня 2018 року у справі № 915/531/17, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 913/785/17, від 11 травня 2021 року у справі № 922/2452/20, від 09 листопада 2021 року у справі № 913/20/21.
У грудні 2021 року ДП "Украерорух" надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін. Зазначало, що твердження скаржника не спростовують висновків апеляційного суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 29 листопада 2021 року касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Бурлакову С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано з Червонозаводського районного суду м. Харкова матеріали справи № 646/3570/20; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
У грудні 2021 року матеріали справи № 646/3570/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року справу № 646/3570/20 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року касаційне провадження у справі № 646/3570/20 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 25 січня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року разом із матеріалами справи № 646/3570/20 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 646/3570/20.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено та відповідно до матеріалів справи позивачка ОСОБА_1 працювала на посаді диспетчера центру комутації повідомлень Харківського регіонального структурного підрозділу ДП "Украерорух".
18 травня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з ДП "Украерорух" за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі статті 38 КЗпП України.
За змістом приписів пункту 6.25.2 Колективного договору, укладеного між адміністрацією ДП "Украерорух" та профспілками (у редакції, чинній на час звільнення позивачки з роботи) у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи понад 5 років - по 2 посадові оклади з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів
Згідно з повідомленням Харківського регіонального структурного підрозділу ДП Украерорух" від 18 травня 2020 року № 22.1-12/110/20 посадовий оклад позивачки згідно зі штатним розписом на дату звільнення з посади диспетчера центру комутації повідомлень складає 12 915,00 грн; стаж роботи з 01 жовтня 1993 року до 18 травня 2020 року складає 26 років; згідно з пунктом 6.25.2 колективного договору розмір матеріальної допомоги складає 258 300,00 грн. Матеріальна допомога позивачці не була виплачена у день звільнення у зв`язку зі складним фінансовим станом підприємства та відсутністю наявних коштів ДП "Украерорух".
Наказом ДП "Украерорух" від 16 березня 2020 року № 197 установлено початок простою на підприємстві з 18 березня 2020 року до 31 травня 2020 року.
Протоколом від 18 березня 2020 року № 2 робочої групи з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру (відповідно до пункту 14.1 колективного договору) задекларована вимушена необхідність здійснювати лише обов`язкові виплати, які не пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм (заробітна плата працівників та обов`язкові податки та збори), до 31 травня 2020 включно з можливістю продовження заходу до досягнення стабілізації фінансового стану ДП "Украерорух" за окремим рішенням робочої групи з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру за результатами аналізу подальшого фінансово-економічного стану підприємства.
Наказом ДП "Украерорух" від 27 травня 2020 року № 410 продовжено простій по підприємству з 01 червня 2020 року до 15 липня 2020 року.
Відповідно до довідки ДП "Украерорух" від 10 червня 2020 року № 10/06-3 ОСОБА_1 нараховано виплати, які враховуються для обчислення середнього заробітку у березні: посадовий оклад - 6 864,56 грн, доплата за роботу в нічний час - 340,45 грн, доплата за вислугу років - 3 432,28 грн, індексація - 34,63 грн, виплати, нараховані за 92,75 годин за 12 робочих днів при нормі часу 174,5 годин та 23 робочі дні. У квітні 2020 року відсутні виплати, які враховувалися при обчисленні середнього заробітку, у зв`язку з тим, що з 18 березня 2020 року до 15 липня 2020 року на підприємстві оголошено простій з ініціативи роботодавця.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першою статті 21 КЗпП України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до статті 10 КЗпП України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Аналогічні положення містяться у статті 1 Закону України від 01 липня 1993 року № 3356-XII "Про колективні договори і угоди" (далі - Закон № 3356-XII).
Статтею 5 Закону № 3356-XII, яка регулює співвідношення законодавства і колективного договору, угоди, трудового договору, встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці".
Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Отже, при недотриманні роботодавцем вимог статті 116 КЗпП України для роботодавця настають наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України. Роботодавець не несе відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, у разі відсутності його вини. Відсутність своєї вини повинен довести роботодавець.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.