Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 607/18097/19
провадження № 61-3781св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Воробйової І. А., Гулейкова І. Ю, Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року у складі судді Братасюка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Гірського Б. О., Шевчук Г. М., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Гірського Б. О., Шевчук Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позову посилалася на таке.
Наказом від 19 червня 1995 року № 32 о/с вона була прийнята на роботу до Тернопільського управління магістральних газопроводів ДП "Львівтрансгаз" на посаду бухгалтера.
За період її роботи підприємство неодноразово змінювало назву та підпорядкування, останнє місце роботи на посаді бухгалтера (з дипломом спеціаліста) І категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Тернопільського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних проводів "Прикарпаттрансгаз" АТ "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (далі - Тернопільський промисловий майданчик Тернопільського ЛВУМГ філії "УМГ "Прикарпаттрансгаз" АТ "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України").
Наказом від 02 липня 2019 року № 249-к філії "УМГ "Прикарпаттрансгаз" АТ "Укртрансгаз" її звільнено з роботи з посади бухгалтера І категорії за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Вважає, що наказ про її звільнення з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним, упередженим і таким, що підлягає скасуванню, оскільки в процесі реорганізації та скорочення посад їй не було запропоновано переведення на іншу роботу, що відповідає її кваліфікації; змін в організації виробництва і праці не відбулося; комісією з визначення переважного права працівників на залишення на роботі переважне право було помилково визначене за іншим працівником.
Стверджувала про допущені порушення при переведенні працівників підприємства, що призвело до незаконного звільнення її з роботи.
З урахуванням наведеного позивачка просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ від 02 липня 2019 року № 249-к про її звільнення з роботи з посади бухгалтера та поновити її на роботі;
-стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на роботі.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано наказ філії "УМГ "Прикарпаттрансгаз" АТ "Укртрансгаз" від 02 липня 2019 року № 249-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді бухгалтера І категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Тернопільського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "УМГ "Прикарпаттрансгаз" АТ "Укртрансгаз" з 03 липня 2019 року. Стягнуто з АТ "Укртрансгаз" в особі філії "УМГ "Прикарпаттрансгаз" АТ "Укртрансгаз" на користь ОСОБА_1 164 504,61 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за відрахуванням необхідних податків і зборів, за період з 03 липня 2019 року до 14 травня 2020 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зробив висновок, що при звільненні ОСОБА_1 з посади бухгалтера (з дипломом спеціаліста) І категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Тернопільського ЛВУМГ філії "УМГ "Прикарпаттрансгаз" АТ "Укртрансгаз" відповідач допустив порушення норм трудового законодавства.
Відповідач не довів належними, допустимими і достатніми доказами, в чому полягають зміни в організації виробництва та праці груп первинного бухгалтерського обліку після 01 березня 2019 року.
08 лютого 2019 року т. в. о. президента АТ "Укртрансгаз" видав наказ № 83 "Про оптимізацію структури", який винесено з мотивів оптимізації технічних процесів транспортування газу в діяльності АТ "Укртрансгаз" та впровадження проекту "Відокремлення діяльності з транспортування природного газу".
Суд першої інстанції зробив висновок, що з 01 березня 2019 року філія "УМГ "Прикарпаттрансгаз" не відмовилася від виконання функцій та завдань групи первинного бухгалтерського обліку Тернопільського ЛВУМГ, яка (група первинного обліку) збереглася й діятиме під іншою назвою в межах Тернопільського промислового майданчика тієї ж філії. При цьому вирішено скоротити посаду керівника групи.
Роботодавець порушив переважне право позивачки на залишення на роботі, не дотримався процедури офіційної пропозиції робітнику інших вакантних посад.
Середньоденний заробіток позивачки становить 754,61 грн, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 164 504,61 грн (754,61 грн х 218 днів).
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Укртрансгаз" задоволено частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено, зменшено суму стягнення з АТ "Укртрансгаз" в особі філії "УМГ "Прикарпаттрансгаз" АТ "Укртрансгаз" на користь ОСОБА_1 з 164 504,61 грн до 49 350,84 грн з відрахуванням необхідних податків, зборів за період з 03 липня 2019 року до 14 травня 2020 року. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Поновлено дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що відповідач свідомо перевів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на новостворені посади поза межами процедури переведення у зв`язку із скороченням посад за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, знаючи наперед про те, що з 01 березня 2019 року вступить в дію новий штатний розпис. Також таке переведення було проведено за відсутності процедури визначення переважного права на залишення працівників на роботі, так як тільки 03 квітня 2019 року засідала комісія із визначення переважного права працівників на залишення на роботі. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 має переважне право на залишення на посаді бухгалтера з дипломом спеціаліста І категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Тернопільського ЛВУМГ.
Суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів належними, допустимими і достатніми доказами в чому полягали зміни в організації виробництва та праці груп первинного бухгалтерського обліку після 01 березня 2019 року, які запроваджували на виконання наказу від 08 лютого 2019 року № 83 "Про оптимізацію структури", який винесено з мотивів оптимізації технічних процесів транспортування газу в АТ "Укртрансгаз" та впровадження проєкту "Відокремлення діяльності з транспортування природного газу", яким передбачено оптимізацію технічних процесів транспортування газу, а не проведення скорочення чисельності штату.
Долинське ЛВУМГ і промислові майданчики є структурними підрозділами філії УМГ "Прикарпаттрансгаз", у зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з 01 березня 2019 року, філія УМГ "Прикарпаттрансгаз" не відмовилася від виконання функцій та завдань групи первинного бухгалтерського обліку Тернопільського ЛВУМГ, котра (група первинного обліку) збереглася й діятиме лише під іншою назвою в межах Тернопільського промислового майданчика тієї ж філії.
Матеріалами справи доведено, що згідно зі змінами штатного розпису від 01 березня 2019 року, за місцезнаходженням Тернопільського промислового майданчика філії УМГ "Прикарпаттрансгаз" збережено групи первинного бухгалтерського обліку та посади бухгалтерів І категорії, тобто можливе працевлаштування позивачки на нову роботу.
Тому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо порушення прав ОСОБА_1 при проведенні її звільнення із роботи, оскільки відповідач не дотримався вимог статті 49-2 КЗпП України, не запропонував посади згідно з її кваліфікацією та провів переведення осіб у новостворене підприємство ще до початку процедури реорганізації попередніх установ. У зв`язку з цим рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді бухгалтера І категорії відповідає нормам матеріального права і зібраним доказам.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з довідки про доходи від 15 січня 2020 року № 234 випливає, що останніми двома місяцями роботи ОСОБА_1 були травень 2019 року, заробітна плата за який склала 8 146,50 грн, та червень 2019 року, заробітна плата за який склала 908,80 грн, що становить 9 055,30 грн, які слід поділити на 40 робочих днів з виведенням середньоденного заробітку в розмірі 226,38 грн.
Отже, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що середній заробіток за час вимушеного прогулу склав 49 350,84 грн (226,38 грн х 218 робочих днів вимушеного прогулу за період з 03 липня 2019 року до 14 травня 2020 року) з відрахуванням до бюджету усіх необхідних податків і зборів.
Постановою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року скасовано, справу № 607/18097/19 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив та не дав оцінки доказам, на які посилалося підприємство в апеляційній скарзі як на докази відсутності у позивачки переважного права на залишенні її на роботі, відсутність заохочень, які б застосовувались до ОСОБА_1, не з`ясував у відповідача, якими доказами він підтверджує вказані обставини.
Також суд апеляційної інстанції не встановив та не перевірив конкретні доводи апеляційної скарги, а докази, на які посилалося підприємство, не досліджені.
Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам відповідача, що позивачка неодноразово відмовлялась від запропонованих їй посад, суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не перевірив доводи відповідача, що ОСОБА_1, яка займала посаду бухгалтера І категорії, та ОСОБА_3, яка займала посаду керівника групи первинного обліку, не могли входити до кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, оскільки їхні посади не були аналогічними.
Суд апеляційної інстанції не перевірив доводів відповідача щодо наявності абсолютного права ОСОБА_2 на залишенні на роботі як одинокої матері, яка виховує двох дітей, одна з яких віком до чотирнадцяти років.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року змінено. Зменшено суму стягнення з АТ "Укртрансгаз" в особі філії "УМГ "Прикарпаттрансгаз" АТ "Укртрансгаз" на користь ОСОБА_1 з 164 504,61 грн до 49 350,84 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням необхідних податків та зборів. Мотивувальну частину викладено в редакції зазначеної постанови.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, що призвело до скорочення посади бухгалтера з дипломом спеціаліста І категорії групи первинного обліку.
Відповідач правильно включив до кола осіб, між якими слід перевіряти переважне право на залишення на роботі, лише ОСОБА_1 та ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_2 має не переважне, а абсолютне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а ОСОБА_3 до запровадження змін в організації виробництва і праці займала посаду керівника групи первинного обліку. Тобто, посади, які займали ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не були аналогічними.
Суд першої дійшов правильного висновку щодо однакової кваліфікації ОСОБА_1 та ОСОБА_4, так як в обох другий рівень вищої освіти, обоє є бухгалтерами І категорії з дипломом спеціаліста, в обох однаковий рівень підвищення кваліфікації.
Проте комісія з визначення переважного права на залишення на роботі дійшла необґрунтованого висновку про більш високу продуктивність праці ОСОБА_4 .
Різниця у розмірі премії ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не є суттєвою (8 %), премія ОСОБА_4 не виплачувалась у максимальному розмірі, тому відсутні підстави вважати таку обставину перевагою у якості роботи ОСОБА_4 .
Крім того, відсутність ОСОБА_1 у зв`язку з непрацездатністю була викликана об`єктивними поважними причинами, в той же час тривалість її відпустки є меншою, ніж відпустка ОСОБА_4, тому, оцінюючи в сукупності відсутність на роботі ОСОБА_1 та ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції не вбачав переваг ОСОБА_4 .
Відповідач при визначенні переважного права на залишення працівників на роботі не врахував значний трудовий досвід позивачки, яка за тривалий час роботи на посаді бухгалтера (з 1995 року) у різні періоди виконувала значно ширший обсяг робіт порівняно з ОСОБА_4 . З аналізу посадових інструкцій ОСОБА_1 за період з 2000 року до моменту звільнення випливає, що до її обов`язків входило ведення бухгалтерського обліку за значно ширшим колом різних рахунків порівняно з посадовою інструкцією ОСОБА_4 . Крім того, комісія з визначення переважного права на залишення на роботі не врахувала, що ОСОБА_1 є ветераном праці товариства з 20 червня 2010 року згідно з Положенням про статус "Ветеран праці ПАТ "Укртрансгаз" (для жінок - 15 років) (колективний договір на 2016-2018 роки зі змінами та доповненнями).
Отже, продуктивність праці ОСОБА_1 є вищою від продуктивності праці ОСОБА_4 за такими критеріями, які не враховані комісією з визначення переважного права на залишення на роботі, а саме: значний трудовий досвід та виконання у різні періоди роботи значно ширшого кола обов`язків порівняно з ОСОБА_4, а також наявність у неї статусу ветерана праці, а тому ОСОБА_1 має переважне право перед ОСОБА_4 на залишення на роботі.
З довідки про доходи, виданої ОСОБА_1 15 січня 2020 року № 234 випливає, що останніми двома місяцями роботи були травень 2019 року - 8 146,50 грн та червень 2019 року - 908,80 грн, що становить 9 055,30 грн, які поділено на 40 робочих днів та визначено середньоденний заробіток у розмірі 226,38 грн.
Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 49 350,84 грн з відрахуванням до бюджету усіх необхідних податків і зборів.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року в частині зменшення суми стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 164 504,61 грн до 49 350,84 грн скасувати. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що її середньомісячна заробітна плата відповідно довідки про доходи від 15 січня 2020 року № 234 становила 15 092,20 грн (754,61 * 40 / 12) і їй була виплачена у липні 2019 року вихідна допомога у зв`язку зі скороченням, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100).
Проте суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції шляхом зменшення стягнення суми вихідної допомоги, порушив вимоги абзацу другого пункту 8 Порядку № 100 та зазначив, що середньоденний заробіток становить 226,38 грн.
Судове рішення оскаржується з підстави неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 419цс16, Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 758/2641/17, від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 826/17601/14, від 07 жовтня 2020 року у справі № 826/25472/15, від 07 липня 2020 року у справі № 811/952/15.
Рішення суду апеляційної інстанції оскаржується в частині зменшення суми стягнення з АТ "Укртрансгаз" з 164 504,61 грн до 49 350,84 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням необхідних податків та зборів, тому в іншій частині не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України) за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У червні 2022 року АТ "Укртрансгаз" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що досліджуючи результати роботи комісії з визначення переважного права на залишення на роботі ОСОБА_1 та ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком вказаної комісії про однакову кваліфікацію ОСОБА_1 та ОСОБА_4, дійшов помилкового висновку, що продуктивність праці ОСОБА_1 є вищою від продуктивності праці ОСОБА_4 за такими критеріями, які не враховані комісією з визначення переважного права на залишення на роботі, як значний трудовий досвід та виконання в різні періоди роботи значно ширшого кола обов`язків порівняно з ОСОБА_4, а також наявність у неї статусу ветерана праці, а тому ОСОБА_1 має переважне право перед ОСОБА_4 на залишення на роботі. Зокрема, в першу чергу оцінюється кваліфікація та продуктивність праці таких працівників і лише у випадку рівності цих критеріїв, беруться до уваги інші показники, тобто у випадку нерівності умов продуктивності праці критерій тривалого безперервного стажу на підприємстві не повинен братися до уваги ні комісією з визначення переважного права, ні судом. Отже, наведені висновки свідчать про неправильне застосування норм матеріального права, а саме статті 42 КЗпП України.
Судові рішення оскаржуються з підстави неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 360/2308/20, від 09 липня 2020 року у справі № 809/2894/13-а, від 14 листопада 2018 року у справі № 804/3325/17, від 28 січня 2021 року у справі № 803/63/16, від 27 лютого 2020 року у справі № 620/1941/19.
Відзиви на касаційні скарги не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частинипершої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга АТ "Укртрансгаз" підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 - підлягає залишенню без залишення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Наказом від 19 червня 1995 року № 32 о/с ОСОБА_1 прийнята на роботу в Тернопільське ЛВУМГ ДП "Львівтрансгаз" на посаду бухгалтера.
За період безперервної роботи підприємство неодноразово змінювало назву та підпорядкування, останнє місце роботи ОСОБА_1 - на посаді бухгалтера (з дипломом спеціаліста) І категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Тернопільського ЛВУМГ філії "УМГ "Прикарпаттрансгаз" АТ "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".
Наказом від 02 липня 2019 року № 249-к філії "УМГ "Прикарпаттрансгаз" АТ "Укртрансгаз" ОСОБА_1 звільнено з посади бухгалтера І категорії за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням посади на підставі наказів філії УМГ "Прикарпаттрансгаз" від 05 березня 2019 року № 62 "Про скорочення посад"; від 28 лютого 2019 року № 58 "Про затвердження змін до штатних розписів"; наказ Долинського ЛВУМГ від 06 березня 2019 року № 34-М "Про скорочення штату працівників"; статті 34 Закону України "Про відпустки" та згоди профспілкової організації Тернопільського ЛВУМГ, протокол від 02 липня 2019 року № 23.
04 грудня 2018 року наказом № 833 т.в.о. Президента АТ "Укртрансгаз" затверджено зміни до штатних розписів та введено в дію з 04 грудня 2018 року, у тому числі філії управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" додаток 3 (пункт 1.3), із якого випливає, що у Тернопільському ЛВУМГ (Тернопільський промисловий майданчик) по групі первинного обліку будуть посади керівника групи та три штатні одиниці бухгалтера І категорії з дипломом спеціаліста.
08 лютого 2019 року т.в.о Президента АТ "Укртрансгаз" видав наказ № 83 "Про оптимізацію структури", метою якого є оптимізація діяльності АТ "Укртрансгаз" та впровадження проекту "Відокремлення діяльності з транспортування природного газу", відповідно до рішення АТ "Укртрансгаз" від 18 жовтня 2018 року № 215, об`єднання з 01 березня 2019 року виробничих потужностей щодо транспортування природного газу філії УМГ "Прикарпаттрансгаз", а саме Тернопільського ЛВУМГ з Долинським ЛВУМГ; ліквідація Тернопільського ЛВУМГ. Доручено: директору управління з персоналом та директору філії "УМГ "Прикарпаттрансгаз" до 01 березня 2019 року у встановленому порядку підготувати та надати на затвердження зміни до штатних розписів працівників Долинського, Закарпатського, Бібрського і Рівненського ЛВУМГ філії "УМГ "Прикарпаттрансгаз"; директору філії "УМГ "Прикарпаттрансгаз" забезпечити 01 березня 2019 року переміщення працівників, згідно зі статтею 32 КЗпП України, відповідно до затверджених змін до штатного розпису, у тому числі Тернопільського ЛВУМГ до Долинського ЛВУМГ.