Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 606/1630/21
провадження № 61-6192св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2021 року у складі судді Ромазан Л. С. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 31 травня 2022 року у складі колегії суддів: ПарандюкТ. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позов обґрунтовано тим, що 09 серпня 2018 року близько 19 год 00 хв на автомобільній дорозі між селами Мшанець - Великий Говилів Теребовлянського району Тернопільської області відбулося зіткнення автомобіля марки ВАЗ-2104, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався в напрямку с. Мшанець, із комбайном марки "JOHN DЕERЕ 965", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок вказаної ДТП водій автомобіля ВАЗ-2104 ОСОБА_5 загинув, а пасажир цього автомобіля ОСОБА_1 отримала легкі із короткочасним розладом здоров`я тілесні ушкодження. На підставі наведеного 10 серпня 2018 року слідчим управлінням Головного управління Національної поліції (далі - СУ ГУНП) в Тернопільській області внесені відомості про вказану ДТП до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄДРС) та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018210000000414 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення - частина друга статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Згідно з висновком експерта від 10 вересня 2018 року № 619, що включає в себе висновок від 15 серпня 2018 року № 1006, від 28 серпня 2018 року № 799, який проводив судово-медичну експертизу трупа, смерть ОСОБА_5 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливами у речовину та під оболонки головного мозку. Між отриманням внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями і настанням смерті ОСОБА_5 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. При судово-медичній експертизі крові та сечі з трупа ОСОБА_5 метилового, етилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено. За висновком експерта від 02 листопада 2018 року № 1301 судово-медичної експертизи виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження за ступенем тяжкості належать до легких із короткочасним розладом здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні.
Висновком експерта від 06 вересня 2018 року № 5-461/18, який проводив судово-автотехнічну експертизу, з метою встановлення технічного стану транспортного засобу, з`ясовано, що технічних несправностей систем автомобіля марки ВАЗ 2104, державний номерний знак НОМЕР_1, які б могли виникнути до ДТП, не виявлено.
В ході досудового розслідування 31 жовтня 2019 року заступником начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області Марченком О. Я. прийнято рішення про закриття кримінального провадження. Вказана постанова про закриття кримінального провадження 25 листопада 2019 року оскаржена до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду, за результатами оскарження, слідчого зобов`язано відновити досудове розслідування та виконати вимоги потерпілої сторони. Це кримінальне провадження неодноразово закривалось та після оскарження до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області відновлювалось. Вина ОСОБА_3 в ході досудового розслідування залишилась недорозслідуваною з підстав зволікання та службової недбалості слідчих СУ ГУНП в Тернопільській області при здійсненні досудового розслідування, що призвело до використання усього процесуального строку досудового розслідування. Так, ОСОБА_1 - дочка водія автомобіля ВАЗ-2104 ОСОБА_5, який загинув внаслідок ДТП, та ОСОБА_2 - дружина померлого визнані потерпілими у кримінальному провадженні за наслідками смерті у ДТП ОСОБА_5 .
Позивачі стверджували, що водієм ОСОБА_3 порушено пункти 2.3, 12.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) України, внаслідок чого сталася ДТП і загинув ОСОБА_5 . Відповідно до частини другої статті 1168 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. На час смерті ОСОБА_5, дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1 проживали однією сім`єю із потерпілим. ОСОБА_3 не компенсував ні кошти, які були витрачені на поховання, ні на встановлення пам`ятника, та не відшкодував моральних збитків, завданих смертю потерпілого. Втративши чоловіка, ОСОБА_2 залишилась самотньою, без матеріальної допомоги, оскільки чоловік як голова сім`ї заробляв гроші та допомагав у всьому, за відсутності моральної та матеріальної підтримки чоловіка суттєво змінилися умови її життя. ОСОБА_2 не має матеріальної можливості покращити своє здоров`я після непоправної втрати чоловіка та забезпечити собі належний рівень життя. Крім того, ОСОБА_2 пережила стрес та душевні страждання внаслідок смерті чоловіка, у неї порушився сон, погіршився стан здоров`я, виникла невпевненість у майбутньому. Потерпіла ОСОБА_1 втратила батька. В момент, коли відбулась ДТП, 09 серпня 2018 року, вона їхала в автомобілі разом із ним, тримаючи на руках маленького сина. Донька та онук стали свідками смерті батька (діда), та одержали тілесні ушкодження внаслідок ДТП, що відбулась із вини ОСОБА_3 . Втрата батька стала непоправною для ОСОБА_1, оскільки батько був підтримкою та опорою її сім`ї. Через смерть батька в ДТП життя потерпілої ОСОБА_1 вже не є таким, як раніше, погіршились умови її життя. В день вчинення ДТП ОСОБА_3 неодноразово визнавав вину, також в подальшому неодноразово обіцяв відшкодувати витрати. Однак з часом ОСОБА_3 почав змінювати покази та перестав визнавати вину, бажаючи уникнути покарання.
З огляду на викладене позивачі просили суд стягнути з ОСОБА_3 на їх користь по 500 000,00 грн на відшкодування моральної школи, внаслідок смерті ОСОБА_6, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки.
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 150 000,00 грн моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 1 500,00 грн судового збору.
Задовольняючи позов у частині відшкодування шкоди ОСОБА_1, суд першої інстанції зазначив, що вона є "іншою особою" в розумінні положень частини другої статті 1188 ЦК України, як пасажир одного з транспортних засобів, які у ДТП взаємодіяли як джерела підвищеної небезпеки. Тому у такому випадку відповідальність перед пасажиром несуть обидва водії (володільці джерел підвищеної небезпеки) за правилами частини другої статті 1188 ЦК України.
Відмовляючи у відшкодуванні шкоди ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що для врегулювання правовідносин, які виникли та які розглядаються судом, підлягають застосуванню вимоги статі 1187, частини другої статті 1188 ЦК України, а також наявність вини лише особи, якій завдано шкоди, позивач ОСОБА_2 не є тією "іншою особою" у розумінні частини другої статті 1188 ЦК України, якій спільними діями водіїв при взаємодії джерел підвищеної небезпеки завдано шкоди, тому її вимоги про відшкодування моральної шкоди із відповідача ОСОБА_3 не підлягають до задоволення.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 31 травня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 50 000,00 грн кожній на відшкодування моральної шкоди.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 у своїй позовній заяві ставила питання про відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_5, а ОСОБА_2 - чоловіка, та просили стягнути по 500 000,00 грн кожній моральної шкоди, спричиненої смертю ОСОБА_5 джерелом підвищеної небезпеки. Суд першої інстанції, при розгляді позовних вимог ОСОБА_1 вийшовши за межі позовних вимог, розглянув справу про стягнення моральної шкоди у зв`язку із отриманням нею легких тілесних пошкоджень в результаті ДТП, яких позивач не заявляла, чим допустив порушення вимог статей 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Разом із цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка, а ОСОБА_1 - батька, що загинув внаслідок ДТП, а відповідач, як особа, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, повинна нести відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом, незалежно від наявності його вини.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У липні 2022 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 31 травня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_2 залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- дійшли правильного висновку щодо відсутності вини заявника у ДТП, а наявності лише вини ОСОБА_5, але протиправно не застосували до відносин, що склалися, положення частини першої статті 1188 ЦК України;
- не звернули увагу на те, що ДТП, внаслідок якої загинув ОСОБА_5, сталася внаслідок зіткнення двох транспортних засобів, а тому ці правовідносини регулюються нормами статті 1188 ЦК України, а саме відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки;
- не врахували, що позивачі не є "іншою особою" (наприклад, пасажиром транспортного засобу, пішоходом) у розумінні частини другої статті 1188 ЦК України, якій спільними діями водіїв при взаємодії джерел підвищеної небезпеки завдано шкоди і яка відшкодовується без вини, тому їх вимоги про відшкодування моральної шкоди до заявника не підлягають задоволенню;
- проігнорували те, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
- не врахували, що положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1167 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватись спеціальним нормам.
Також у касаційній скарзі заявник зазначив про те, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 235/8444/15-ц та постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, та помилково послався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.
У серпні 2022 року від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_7 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 31 травня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Теребовлянського районного суду Тернопільської області матеріали справи № 606/1630/21; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
У серпні 2022 року матеріали справи № 606/1630/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2023 року справу № 606/1630/21 призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 серпня 2021 року близько 19 год 00 год на автомобільній дорозі між селами Мшанець - Великий Говилів Теребовлянського району Тернопільської області відбулося зіткнення автомобіля марки ВАЗ-2104, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався в напрямку с. Мшанець, із комбайном марки "JOHN DEERE: 965", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який виїжджав із поля в напрямку села Мшанець, під гострим кутом до елементів дороги та в подальшому частково зупинився на лівому краї проїзної дороги. Внаслідок вказаної ДТП водій автомобіля марки ВАЗ-2104 ОСОБА_5 загинув, а пасажир ОСОБА_1 (його дочка) отримала легкі із короткочасним розладом здоров`я тілесні ушкодження.
10 серпня 2018 року СУ ГУНП в Тернопільській області внесені відомості про вказану ДТП до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018210000000414 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення - частина друга статті 286 КК України.
Із висновку судово-автотехнічної експертизи від 30 жовтня 2019 року № 4.6-560/19, вбачається, що причиною настання даної ДТП були обставини, які пов`язані з невідповідністю дій водія автомобіля марки ВАЗ-2104, державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_5 вимогам пункту 12.3 ПДР України, які призвели до виникнення ДТП, тобто причиною настання цієї ДТП є зіткнення транспортних засобів, з технічної точки зору були обставини, які пов`язані з невідповідністю дій водія автомобіля марки ВАЗ-2104 вимогам зазначеним у пункті 12.3 ПДР України у частині невідповідної реакції на небезпеку (перешкоду).
В цій дорожній обстановці та за умови збереження стабільності обстановки з боку водія автомобіля марки ВАЗ-2104, рух та кінцева зупинка комбайна марки "JOHN DEERE: 965" не створювала надалі перешкоди для дорожнього руху, а дорожня обстановка для водія автомобіля марки ВАЗ-2104 з моменту виявлення комбайна складала "факультативну" основу, від водія автомобіля марки ВАЗ-2104 не вимагалось прийняття екстрених заходів до застосування негайного гальмування або маневру об`їзду. На збереження обстановки водій комбайна марки "JOHN DEERE: 965" міг розраховувати за умов виконання вимог ПДР України водієм автомобіля марки ВАЗ-2104.
Оскільки кінцева зупинка комбайна марки "JOHN DEERE: 965" після виїзду на проїзну частину дороги не створювала перешкод для дорожнього руху, то в діях водія комбайна марки "JOHN DEERE: 965" не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які з технічної точки зору знаходились б у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.
Постановою начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області про закриття кримінального провадження від 25 травня 2021 року закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018210000000414 від 10 серпня 2018 року, оскільки своїми діями ОСОБА_5 як особа, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожньою руху, які перебувають у причинному зв`язку із настанням ДТП та призвели до виникнення даної ДТП та його смерті, а інші особи під час вказаної ДТП не отримали тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тяжких ушкоджень чи смерті, а тому в його діянні відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, на підставі пункту другого частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Вказана постанова набрала законної сили, що визнається сторонами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
ОСОБА_1, пасажир автомобіля ВАЗ-2104, 09 серпня 2018 року в результаті ДТП отримала легкі тілесні ушкодження із короткочасним розладом здоров`я, що підтверджується висновком експерта від 30 жовтня 2018 року № 1301.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вказували на те, що водієм ОСОБА_3 порушено пункти 2.3, 12.3 ПДР України, внаслідок чого загинув ОСОБА_5 . На час смерті ОСОБА_5, позивачі (дружина та дочка) проживали однією сім`єю із потерпілим. Відповідач не компенсував позивачам ні кошти, які були витрачені на поховання, ні на встановлення пам`ятника, та не відшкодував моральних збитків, завданих смертю потерпілого. Тому позивачі просили суд стягнути з ОСОБА_3 на їх користь по 500 000,00 грн на відшкодування моральної школи, в наслідок смерті ОСОБА_6, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині відшкодування шкоди ОСОБА_1, суд першої інстанції зазначив, що вона є "іншою особою" в розумінні положень частини другої статті 1188 ЦК України, як пасажир одного з транспортних засобів, які у ДТП взаємодіяли як джерела підвищеної небезпеки. Тому, у цьому випадку відповідальність перед пасажиром несуть обидва водії (володільці джерел підвищеної небезпеки) за правилами частини другої статті 1188 ЦК України.