Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 754/14404/18-ц
провадження № 61-10455св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Севеко",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником Уланівським Сергієм Євгенійовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви і рішень судів попередніх інстанцій
У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Севеко" (далі - ТОВ "Компанія Севеко") звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат (справа № 754/14404/18-ц).
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг від 15 січня 2015 року у справі № 214/9128/14-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Торговий дім "Севеко" 2 379 000,00 грн та судові витрати у розмірі 3 654,00 грн.
07 листопада 2016 року на виконання вказаного рішення суду у справі № 2/214/1180/15 Саксаганським районним судом м. Кривий Ріг виданий виконавчий лист, за яким 24 січня 2017 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.
На підставі ухвали Верховного Суду України від 18 січня 2017 року державним виконавцем 21 квітня 2017 року прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження № 53271236.
Постановою Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року.
18 січня 2018 року державним виконавцем прийнято постанову про поновлення виконавчого провадження з виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг.
За змістом довідки державного виконавця, станом на 23 серпня 2018 року борг відповідачем не погашався.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг від 15 січня 2015 року (справа № 214/9128/14-ц) встановлені обставини, що 04 липня 2014 року ТОВ "Торговий дім "Севеко" направлено відповідачу за зареєстрованим місцем проживання письмову вимогу у семиденний строк від дня пред`явлення такої вимоги перерахувати на поточний рахунок товариства грошові кошти у сумі 2 379 000,00 грн, проте ця вимога не була вручена відповідачу та повернулась відправнику за закінченням строку зберігання, що вважається належним чином повідомленням ОСОБА_1, оскільки відповідач ухилилася від отримання вимоги.
08 листопада 2016 року між ТОВ "Компанія Севеко" як новим кредитором та ТОВ "Торговий дім "Севеко" як первісним кредитором, укладений договір № 0811-16 про відступлення права вимоги, відповідно до якого новий кредитор набув право вимоги за зобов`язаннями з безпідставного набуття, збереження майна між первісним кредитором і боржником ОСОБА_1 щодо сплати нею грошових коштів у сумі 2 382 654,00 грн, у тому числі коштів,набутих за рахунок первісного кредитора без достатньої правової підстави в сумі 2 379 000,00 грн, а також судових витрат у сумі 3 654,00 грн.
Отже, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання судового рішення про стягнення заборгованості, а також право на стягнення трьох відсотків річних та встановленого індексу інфляції.
Із 21 серпня 2014 року до 03 жовтня 2018 року минуло 1 504 дні, у зв`язку з чим відповідно до статті 625 ЦК України через порушення ОСОБА_1 грошового зобов`язання 3 % від суми боргу 2 379 000,00 грн становить 294 083,49 грн, а інфляційне збільшення за вказаний період становить 2 612 142,00 грн.
Враховуючи викладене, позивач просило стягнути з відповідачки 2 906 225,49 грн, що включають інфляційне нарахування боргу у розмірі 2 612 142,00 грн, три відсотки річних - 294 083,49 грн та судовий збір - 43 593,38 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019 року у справі № 754/14404/18-ц позов ТОВ "Компанія Севеко" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Компанія Севеко" інфляційне нарахування боргу розмірі 2 035 064,65 грн, три відсотки річних - 293 692,44 грн та судовий збір - 34 931,36 грн, а всього на загальну суму 2 363 688,45 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Компанія Севеко" три відсотки річних у розмірі 142 349,00 грн, інфляційні втрати - 636 503,87 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року за нововиявленими обставинами.
Вимоги заяви обґрунтовувала тим, що встановлений факт недійсності договору про відступлення права вимоги від 08 листопада 2016 року № 0811-16 та додаткової угоди від 22 лютого 2017 року № 1 до договору про відступлення права вимоги № 0811-16 є нововиявленою обставиною, про що їй стало відомо 26 травня 2022 року.
Так, постановою Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 908/1730/18 визнано недійсним договір про відступлення права вимоги та додаткової угоди до нього. ТОВ "Компанія Севеко" не мала правових підстав вимагати стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, оскільки не набула прав кредитора по відношенню до останньої внаслідок недійсності правочину з моменту його вчинення, який став підставою для часткового задоволення позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року залишено в силі.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції виходив із того, щооскільки договір про відступлення права вимоги від 08 листопада 2016 року № 0811-16 та додаткова угода від 22 лютого 2017 року № 1 до договору про відступлення права вимоги № 0811-16, на підставі яких постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Компанія "Севеко" стягнуто заборгованість, визнані недійсними постановою Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 908/1730/18, тобто вказаної постанови, як доказу, станом на час вирішення справи апеляційним судом не існувало, а отже, постанова Верховного Суду є новим доказом у справі та підставою для касаційного оскарження судового рішення, а не нововиявленою обставиною.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - Уланівський С. Є . подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі зазначає про те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17, у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суд від 03 серпня 2018 року у справі № 19/5009/1481/11, у постановах Верховного Суду від 02 липня 2018 року у справі № 922/3388/15, від 13 березня 2019 року у справі № 914/2427/16, від 12 листопада 2020 року у справі № 910/23892/16, у яких зазначено, що встановлений рішенням суду в іншій справі факт недійсності правочину є нововиявленою обставиною; також не враховано, правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 233/3516/18-ц, у якій зазначено, що відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову у позові.
У грудні 2022 року ТОВ "Компанія "Севеко" подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що у справі, що переглядається, обставиною, яка змінилася необхідно вважати необхідність здійснення правонаступництва у справі з ТОВ "Компанія Севеко" на ТОВ "Торговий дім "Севеко". Постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року як доказу, станом на час вирішення справи апеляційним судом не існувало, а отже, постанова є новим доказом у справі та підставою для касаційного оскарження судового рішення, а не нововиявленою обставиною з огляду на те, що нова обставина, що заявилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи.
Крім того, в межах справи № 214/9128/14-ц ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг від 05 жовтня 2022 року змінено стягувача ТОВ "Компанія Севеко" на ТОВ "Торговий дім Севеко" у виконавчому провадженні з виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 січня 2015 року у цивільній справі № 214/9128/14.
У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Уланівський С. Є. подав до суду клопотання, у якому просив крім постанов Верховного Суду, на які міститься посилання у касаційній скарзі, застосувати аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 1630/1048/2012.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Обставини, встановлені судами
Постановою Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 908/1730/18 договір про відступлення права вимоги від 08 листопада 2016 року № 0811-16 та додаткову угоду від 22 лютого 2017 року № 1 до договору про відступлення права вимоги № 0811-16, на підставі яких постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Компанія "Севеко" стягнуто заборгованість, визнано недійсними.
Визнаючи недійсними договір про відступлення прави вимоги та додаткової угоди до неї, Верховний Суд виходив із того, що укладення ТОВ "Торговий дім Севеко" у період наявності спору про стягнення з нього вартості частки у статутному капіталі товариства договору із юридичною особою ТОВ "Компанія Севеко", в якій керівником є та ж сама особа, що і ТОВ "Торговий дім Севеко", про безоплатне відчуження права вимоги до ОСОБА_1 штучно створило неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог для ОСОБА_1 та спрямовано на завдання шкоди кредитору.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив із того, що постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 908/1730/18 як доказу, станом на час вирішення справи апеляційним судом, не існувало, а отже, ця постанова є новим доказом у справі та підставою для касаційного оскарження судового рішення, а не нововиявленою обставиною з огляду на те, що нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи.
Верховний Суд не погоджується з такими висновками з огляду на таке.
Правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК Українирішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно із частиною другою статті 423 ЦПК Українипідставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.