Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 522/2835/22
провадження № 61-10812св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - арбітражний керуючий ОСОБА_2,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський регіональний центр незалежних експертиз",
розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_1, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2022 року у складі судді Ковтун Ю. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Склярської І. В., Приходько Л. А., Семиженка Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У серпні 2022 року арбітражний керуючий ОСОБА_2. звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" (далі - ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз") про стягнення суми попередньої оплати.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2021 у справі № 904/6136/21 та з урахуванням вимог Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), з метою виконання вимог законодавства у процедурі банкрутства боржника Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Управляюча компанія по обслуговуванню житлових фондів" (далі - КП Кам`янської міської ради "Управляюча компанія по обслуговуванню житлових фондів") він уклав із ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" як виконавцем договір на проведення судової економічної експертизи № 296/21. Відповідачем неналежно виконані умови договору. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" на його користь суму попередньої оплати у розмірі 30 000,00 грн за договором від 20 вересня 2021 року № 296/21.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що у спірних правовідносинах відповідачем є юридична особа, а вимоги позову стосуються дій заявника як арбітражного керуючого КП Кам`янської міської ради "Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду", а отже, спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Жодних пояснень і доказів того, що відповідачем порушено особисті права та інтереси ОСОБА_2 як фізичної особи позивачем суду не надано.
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, оскільки договір на проведення судової економічної експертизи від 20 вересня 2021 року № 296/21 укладений розпорядником майна КП Кам`янської міської ради "Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду" в особі арбітражного керуючого ОСОБА_2 у межах виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про відкриття провадження про банкрутство, з урахуванням положень передбачених КУзПБ.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі зазначає про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 753/16525/16-ц, від 25 лютого 2020 року у справі № 916/385/19, від 23 березня 2021 року у справі № 367/4695/20; у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 148/2383/19.
Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 20 Господарського процесуального кодексу України та статті 19 ЦПК України щодо юрисдикції спору, який виник з договору, укладеного арбітражним керуючим, як фізичною особою, що здійснює незалежну професійну діяльність, із суб`єктом господарювання при виконанні ним функцій (повноважень) розпорядника майна боржника у справі про банкрутство.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - зміні шляхом викладення їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.
Обставини, встановлені судами
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2021 року у справі № 904/6136/21 відкрито провадження за заявою Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Кам`янської міської ради у справі № 904/6136/21 про банкрутство КП Кам`янської міської ради "Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду"; призначено розпорядником майна боржника КП Кам`янської міської ради "Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду" арбітражного керуючого ОСОБА_2
Ухвалою суду зобов`язано розпорядника майна підготувати та надати у межах строку процедури розпорядження майном господарському суду аналіз фінансово - господарської діяльності, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію. Також зобов`язано розпорядника майна не рідше одного разу на місяць надавати господарському суду (комітету кредиторів) звіт про свою діяльність з моменту призначення господарським судом.
З метою виконання покладених на нього обов`язків, ОСОБА_2, як розпорядник майна підприємства, 20 вересня 2021 року уклав із ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз"договір № 296/21 на проведення судової економічної експертизи у справі № 904/6136/21 про банкрутство КП Кам`янської міської ради "Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду".
Згідно з розрахунком від 28 вересня 2021 року № 477 та копією банківської квитанції ОСОБА_2 сплатив ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" 30 000,00 грн.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача 30 000,00 грн у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" умов договору про проведення судової економічної експертизи.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що саме в межах порушеної справи про банкрутство виникли правовідносини за договором між розпорядником майна комунального підприємства та юридичною особою експертною установою, а отже, спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Верховний Суд повною мірою не погоджується з такими висновками судів з огляду на таке.
Правове обґрунтування
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у параграфі 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом"поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції Українипринципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого закономвиду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних, кримінальних чи господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).
При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Тому судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Аналогічна висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.