Постанова
Іменем України
01 березня 2023 року
м. Київ
справа № 524/11397/21
провадження № 61-8152св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Кременчуцький ліцей № 10 "Лінгвіст" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2022 року у складі судді Погрібняк О. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 липня
2022 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Пікуля В. П., Одринської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кременчуцького ліцею № 10 "Лінгвіст" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання незаконними та скасування наказів про відсторонення від роботи, допуск до роботи.
Позов мотивований тим, що вона працює на посаді бухгалтера 9-го тарифного розряду в Кременчуцькому ліцеї № 10 "Лінгвіст" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області з 15 червня 2011 року. При цьому вона перебуває на посаді бухгалтера (платні послуги) за сумісництвом
з 01 вересня 2021 року.
16 листопада 2021 року їй вручена відповідачем копія наказу № 200 о/д від
16 листопада 2021 року "Про відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153" разом з копією наказу № 201 о/д від 16 листопада 2021 року "Про внесення доповнень до наказу № 200 о/д від
16 листопада 2021 року "Про відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153". На підставі цих наказів вона відсторонена від роботи з 16 листопада 2021 року.
Позивач просила:
визнати незаконним та скасувати наказ Кременчуцького ліцею № 10 "Лінгвіст" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за № 200 о/д від 16 листопада 2021 року "Про відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153", яким бухгалтера ОСОБА_1 відсторонено від роботи;
визнати незаконним та скасувати наказ Кременчуцького ліцею № 10 "Лінгвіст" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за № 201 о/д від 16 листопада 2021 року "Про внесення доповнень до наказу № 200 о/д від 16 листопада 2021 року "Про відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153", яким за сумісництвом бухгалтера (платних послуг) ОСОБА_1 було відсторонено від роботи;
зобов`язати відповідача негайно допустити ОСОБА_1 до виконання оплачуваної роботи за основною посадою бухгалтера Кременчуцького ліцею
№ 10 "Лінгвіст" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та за сумісництвомбухгалтера (платних послуг) Кременчуцького ліцею №10 "Лінгвіст" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області;
стягнути з відповідача на її користь середній розмір невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи, починаючи
з 16 листопада 2021 року по дату ухвалення рішення судом у спорі;
стягнути з відповідача на її користь всі судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2022 року, залишеним без змін постанову Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2022 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 816,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що порушення права позивача на працю відсутнє, так як за позивачем зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений. Обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я учасників освітнього процесу. Отримання роботодавцем відомостей в рамках виконання обов`язків володільця у сфері трудових правовідносин для підтвердження відповідності встановлених законодавством вимог до певної категорії працівників, в даному випадку про наявність щеплень, є правомірним і таким, що не суперечить чинному законодавству. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві. Право позивача на працю у навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки ОСОБА_1 відмовилася від обов`язкового щеплення та не надала будь-яких доказів, що вона має такий стан здоров`я, який є перешкодою для вакцинування. Тому керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 . Інформація про наявність профілактичного щеплення не включає в себе відомостей щодо звернень до лікаря та/чи діагнозу, не є конфіденційною в розумінні норм ст. 39-1 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я".
Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Суд вважає, що вимоги позивача про допуск її до роботи з підстав, наведених у позові та стягнення заробітної плати не підлягають до задоволення, оскільки відсутні підстави для визнання незаконним відсторонення позивача від роботи із зупиненням виплати заробітної плати. Незважаючи на те, що станом на час розгляду справи позивача тимчасово допущено до роботи до завершення воєнного стану в Україні, такий допуск є тимчасовим та здійсненим з інших підстав, ніж зазначені у позові, тому позовна вимога про допуск позивача до роботи за таких обставин задоволенню не підлягає.
Оскільки ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10.12.2021 було частково задоволено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, з позивача на користь держави підлягає стягненню недоплачений нею при поданні позову судовий збір в розмірі 1816,00 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_2 від роботи на час відсутності щеплення без збереження заробітної плати.
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що стаття 46 КЗпП України не містить такої підстави для відсторонення як відсутність щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, оскільки цією статтею передбачено можливість відсторонення працівників від роботи в інших випадках, передбачених законодавством. Саме такий випадок і передбачений частиною другою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", відповідно до якої працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб, якою є в тому числі гостра респіраторна вірусна інфекція COVID-19. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
Норми чинного законодавства України не містять норм щодо примусової вакцинації, тому діюче законодавство у разі відмови чи ухилення від обов`язкової вакцинації дозволяє відсторонювати таких працівників без виплати заробітної плати.
Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19).
Аргументи учасників справи
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати судові рішення і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, помилково не застосували у цьому спорі правові позиції Конституційного Суду України, які були відображені в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008, де було зазначено, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене. Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 14-рп/2004 від 07 липня
2004 року право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення рівних можливостей кожному для його реалізації. Відповідно до статті 2-1 КЗпП України будь-яка дискримінація у сфері праці, пряме або непряме обмеження прав працівників не допускається. Тому її відсторонення без збереження заробітної плати є порушенням права на працю та оплату праці.
Суди порушили норми міжнародного права, а саме було порушено резолюцію ПАРЄ від 27 січня 2021 року №2361(2021) "Вакцини проти COVID-19: етичні, правові та практичні міркування", у якій Асамблея закликала держави-члени забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації за те, що не пройшов вакцинації через можливий ризик для здоров`я чи небажання пройти вакцинацію. Також цей документ зобов`язує інформувати громадян про те, що вакцинація не є обов`язковою, що ніхто не може зазнавати політичного, соціального чи іншого тиску для проходження вакцинації".
Наказ про відсторонення мотивований положенням Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб". Виключно цим Законом встановлюється перелік обов`язкових щеплень. Цим законом щеплення від COVID-19 не встановлено як обов`язкове, а тому відсторонення працівника з підстав частини другої статті. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" - є незаконним та безпідставним. Законами не встановлено окремого порядку про відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від COVID-19.
Стаття 46 КЗпП України не містить імперативну норму про відсторонення, а лише надає дискреційні повноваження для роботодавця, про що вказує використання такого звороту як "допускається", а не "зобов`язується", по-друге, не містить прямої підстави, що стосувалася б щеплення, а містить бланкетну норму, яка говорить про "інші випадки, встановлені законом". Тобто саме лише посилання на статтю 46 КЗпП не є достатньою та самостійною правовою підставою для відсторонення через щеплення.
Стаття 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" містить цілу низку норм, не всі з яких стосуються щеплення, тому некоректним є посилання на цю статтю в цілому. Лише в частині другій статті 12 цього Закону вказано, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Отже, норма частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначає такі фактичні підстави, які мають бути встановлені та підтверджені доказами - відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень та визначає таку правову підставу, яка також має бути встановлена та перевірена, як наявність нормативно-правового акту, яким встановлено, що діяльність працівників окремих професій, виробництв та організацій може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб. Також містить імперативну вимогу, що відсторонення має відбуватися в порядку, встановленому законом, а не законодавством, що обмежує коло нормативно-правових актів, які можуть бути застосовані при здійсненні відсторонення. Тобто, саме лише посилання на статтю 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" не є достатньою та самостійною правовою підставою для відсторонення через щеплення, оскільки потребує додаткового встановлення фактичних та правових підстав, а також потребує дотримання процедури, яка встановлена законом.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" МОЗ України має право лише на встановлення переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, а не встановлення обов`язкових щеплень як таких.
Що ж стосується встановлення та підтвердження доказами фактичних підстав, таких як відмова або ухилення від проведення профілактичних щеплень, то законодавиць це також врахував. Відповідно до пункту 18 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затверджене Наказом Міністерства охорони здоров`я України 16 вересня 2011 року №595, факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх - батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником. При цьому частина шоста статті 12 зазначеного Закону з приводу відмови від щеплення містить ще й додаткові правила, зокрема: якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Суд першої та апеляційної інстанції не змогли встановити той факт, що вакцинація від COVID-19 є безпечною та є обов`язковою. Судами не взято до уваги, що всі вакцини від COVID-19 проходять випробування.
Суд першої та апеляційної інстанцій протиправно не взяли до уваги та не надали належної правової оцінки тому, що відповідач направив мені повідомлення від 05 листопада 2021 рок за №01-17/286 з Кременчуцького ліцею № 10 "Лінгвіст" про відсторонення від роботи (арк. справи 71), яке вона отримала лише
26 листопада 2021 року {арк. справи 73), що не заперечується відповідачем. Тобто спершу відповідач своїм наказом її відсторонив, а після чого поштою повідомив про таке відсторонення. Таке порушення з боку відповідача є самостійною підставою для поновлення на роботі працівника за аналогічним судовим спором згідно постанови Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2022 року у справі №136/2084/21.
Суд першої та апеляційної інстанції не взяв до уваги той факт, що після свого відсторонення вона продовжувала працювати з 16 листопада 2021 року по
01 грудня 2021 року, оскільки на її посаду відповідачем не було призначено бухгалтера до 01 грудня 2021 року, але за цю роботу вона не отримала заробітну плату. З метою доведення факту того, що вона працювала, вона заявляла клопотання в суді першої та апеляційної інстанції з метою допиту свідка та отримання доказів, але суд першої інстанції у задоволенні цих клопотань від
08 лютого 2022 року, 05 квітня 2022 року - безпідставно відмовив. Суд апеляційної інстанції теж відмовив у задоволенні її клопотання від 16 червня 2022 року.
Відповідач 02 березня 2022 року на підставі наказів № 82о/д, № 83 о/д від
01 березня 22 року допустив її до роботи на час військового стану.
До Полтавського апеляційного суду вона надала перелік документів, як докази того, що вона працювала у відповідача з 16 листопада 2021 року по 01 грудня 2021 року. Раніше вказані документи вона не могла надати в суд першої інстанції, оскільки була відсторонена від займаної посади фактично з 01 грудня 2021 року і доступу до документів у неї не було.
Суд першої та апеляційної інстанції не взяли до уваги, що згідно пункту 17 "Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень", яке затверджено наказом МОЗ №595 від 16 вересня 2011 року (в редакції наказу МОЗ № 551 від 11 серпня 2014 року), зазначено, що факт відмови людини від щеплення фіксується лікарем за формою №063-2/0. Такого акту відповідач до суду не надав. При цьому заявлене з цього приводу нею клопотання судом не було задоволено.
У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Кременчуцького ліцею № 10 "Лінгвіст" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, у якому просить касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення, судові рішення у справі - залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що суди зробили обґрунтований висновок про те, що ОСОБА_1 01 листопада 2021 ознайомлена з наказом № 182 о/д від 29 жовтня 2021 року та Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, що підтверджується актом № 1 про відмову від підпису, складеним відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивач відмовилася від підпису при ознайомленні. Вказівки на фіктивність та неправдивість цього акту ОСОБА_1 не підтверджувала жодним доказом, яка не заявляла клопотань для витребування доказів або виклику свідків з цього приводу.
ОСОБА_1 безпідставно робить висновок про те, що робота за сумісництвом може виконуватися дистанційно та посада не перебуває у "штаті", тому вона не підпадає під дію Наказу МОН № 2153 від 04 жовтня 2021 року. Зазначена посада не передбачає виконання роботи дистанційно, жодного наказу з цього приводу не приймалося, а посада на якій позивач працює за сумісництвом перебуває у штатному розписі.
Вказівки ОСОБА_1 на те, що суди не прийняли до уваги як на підставу задоволення позовних вимоги несвоєчасність її письмового повідомлення про обов`язковість вакцинації є також безпідставними, оскільки судами враховано той факт, що ОСОБА_1 01 листопада 2021 року ознайомлена з зазначеними Наказом та Переліком, тому їй було відомо про необхідність проведення працівниками закладів освіти вакцинації проти COVID-19 або надати медичний висновок про наявність протипоказань. Крім того, законодавство не містить прямого обов`язку роботодавця письмово повідомляти працівника про обов`язковість вакцинації та можливі наслідки її відсутності.
Ліцей з власної ініціативи 05 листопада 2021 року за вих. № 01-17/286 на адресу позивача направив повідомлення про обов`язковість з 08 листопада 2021 року для працівників освіти щеплення проти COVID-19, який вона отримала лише
26 листопада 2021 року. Вручити повідомлення особисто не було фактичної можливості в зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 з 5 листопада 2021 року по
15 листопада 2021 року на лікарняному.
Додатково суд першої інстанції врахував зміст позовної заяви, з якого вбачається, що позивач не мала намір проходити вакцинацію, оскільки вважала її незаконною.
Щодо витребування інформації та документів з Міністерства охорони здоров`я стосовно того, які вакцини від проти COVID-19 згідно наказу МОЗ від 27 жовтня 2021 року пройшли клінічні випробування та є безпечними для людей, то судами правомірно відмовлено в задоволенні даного клопотання, оскільки предметом даного позову є встановлення правомірності відсторонення особи від роботи в зв`язку з відсутністю вакцинації проти COVID-19, тобто відповідність процедури та підстав відсторонення нормам чинного законодавства. При цьому, питання щодо безпечності вакцин, проходження ними клінічних випробувань не може вважатися критерієм оцінки дій керівника навчального закладу щодо видачі наказу про відсторонення. Оспорювані накази були видані на підставі вимог чинного законодавства. Так як витребування вказаної інформації та документів не стосувалися предмету спору суди правомірно відмовили в їх витребуванні.
Доводи апелянта про те, що щеплення проти COVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень визначених Законом і не може бути підставою для відсторонення від роботи особи в разі відмови від участі в такому суди правомірно не прийняли на уваги, оскільки відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. Перелік цих професій встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Наказом МОЗ від
04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік № 2153, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 на період дії карантину, встановленого КМУ підлягають працівники закладів загальної середньої освіти.
Позивач помилково робить висновок про те, що виключно Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" встановлюється перелік обов`язкових щеплень. Чинне законодавство України не містить жодної заборони та застереження з цього приводу. Те саме стосується і відсутності в законі окремого порядку про відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від COVID-19. Позивачем не надано доказів невідповідності постанови КМУ і наказу МОЗ вимогам Конституції України, КЗпП України, іншим законам.
Твердження про те, що відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з посиланням на статті 2, 43 КЗпП України, Загальну декларацію прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Європейську соціальну хартію є, нібито, порушенням права на працю позивача, є необґрунтованими, оскільки ці норми передбачають право особи на працю, але не спростовують та не суперечать нормам, які регулюють відсторонення особи від роботи у визначених законодавством України випадках. До того ж порушення права позивача на працю відсутнє, так як за позивачем зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений. Суди прийняли це до уваги при прийнятті рішення по справі.
Оскільки відсутні порушення права на працю, права власності та права заробляти працею на життя, є також безпідставними посилання на те, що втручання у ці права шляхом їх обмеження можливе лише законами, а не підзаконними актами.
Щодо тверджень, що інформація щодо щеплень є конфіденційною, то суди зауважили, що інформація про наявність профілактичного щеплення не включає в себе відомостей щодо звернень до лікаря та/чи діагнозу, не є конфіденційною в розумінні норм статті 39-1 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я".
У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 , у якому просила відзив відхилити в повному обсязі, скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
УхвалоюВерховного Суду від 14 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2022 року в частині стягнення судового збору до закінчення його перегляду в касаційній інстанції відмовлено.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи).
УхвалоюВерховного Суду від 09 лютого 2023 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання судового рішення задоволено. Зупинено виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2022 року у справі № 524/11397/21 в частині стягнення
з ОСОБА_1 судового збору до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 працює на посаді бухгалтера в Кременчуцькому ліцеї № 10 "Лінгвіст" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області з 15 червня 2011 року, що підтверджується даними трудової книжки позивача. Позивач також перебуває на посаді бухгалтера (платні послуги) за сумісництвом.
На підставі наказу директора Кременчуцького ліцею № 10 "Лінгвіст" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 182 о/д від 29 жовтня 2021 року ОСОБА_2 01 листопада 2021 року ознайомлена з Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням". Позивач відмовилася ставити свій підпис про ознайомлення із вказаним наказом і замість нього написала слово "відмова". Ці обставини підтверджуються актом, складеним працівниками Кременчуцького ліцею № 10 "Лінгвіст" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 01 листопада 2021 року № 01.
З 05 листопада 2021 року по 15 листопада 2021 року ОСОБА_2 перебувала на лікарняному.
05 листопада 2021 року за вих. № 01-17/286 на адресу позивача Кременчуцьким ліцеєм № 10 "Лінгвіст" направлено повідомлення про обов`язковість
з 08 листопада 2021 року для працівників освіти зробити щеплення проти COVID-19, яке отримано позивачем 26 листопада 2021 року, що підтверджується квитанцією АТ "Укрпошта" від 05 листопада 2021 року та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. В цьому повідомленні було запропоновано ОСОБА_2 після закриття листка непрацездатності з урахуванням вимог Постанови Кабінету міністрів України від 09 грудня
2020 року № 1236, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року за № 2153 надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання проти щеплення. Попереджено, що у разі ненадання одного з вказаних документів позивач буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".