Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 757/23764/20-ц
провадження № 61-7052св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Олійник А. С. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Воробйової І. А., Хопти С. Ф., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Глушпенком Віталієм Олександровичем, на постанову Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 "Деякі питання акціонерного товариства "Українська залізниця" змінено тип Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано його на Акціонерне товариство "Українська залізниця") (далі - АТ "Укрзалізниця") про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.
Позов обґрунтований тим, що із серпня 1991 року позивач працював на Державному підприємстві "Донецька залізниця" (далі - ДП "Донецька залізниця"), що було реорганізоване шляхом злиття у ПАТ "Українська залізниця".
На виконання рішень засідання Правління ПАТ "Укрзалізниця" від 31 травня 2016 року та від 03 червня 2016 року відбулось переведення працівників з ДП "Донецька залізниця" до регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", а наказом від 12 липня 2016 року № 1/ОС з ним продовжено трудові відносини у виробничому підрозділі "Ясинуватське локомотивне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".
Наказом відповідача від 17 березня 2017 року № 236/ДНД встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції із не залежних від них причин.
Згідно з наказом структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 10 липня 2017 року № 5348/ДН-ОС він звільнений з посади машиніста-інструктора локомотивних бригад дільниці з обслуговування локомотивів цеху експлуатації локомотивів виробничого підрозділу "Ясинуватське локомотивне депо" у зв`язку зі скороченням штату відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України із 17 липня 2017 року.
У день звільнення йому не виплачено заробітної плати за період з березня 2017 року до 17 липня 2017 року у розмірі 56 526,20 грн (у тому числі вихідну допомогу при звільненні в сумі 14 498,75 грн та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 18 681,24 грн).
Просив стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати за період з березня 2017 року до 17 липня 2017 року в розмірі 56 526,20 грн без утримання податків та зборів; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 липня 2017 року до ухвалення судового рішення (станом на 01 червня 2020 року у розмірі 636 352,64 грн); компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 14 651,60 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року позов задоволено.Стягнено з АТ "Укрзалізниця"на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з березня 2017 року до 17 липня 2017 року в розмірі 56 526,20 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 липня 2017 року до 01 червня 2020 року в розмірі 636 352,64 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 14 651,60 грн. Зобов`язано АТ "Укрзалізниця" при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні з роботи позивачу не була виплачена заробітна плата, а також вихідна допомога та компенсація за невикористані дні відпустки, отже, є підстави для задоволення позовних вимог. Жодним нормативним актом про працю не передбачено підстав для звільнення від виплати заборгованості із заробітної платі у зв`язку з форс-мажорними обставинами. Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає перенесення розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України. Втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, а відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року в частині позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові.
В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року про стягнення вихідної допомоги при звільненні у розмірі 14 498,75 грн та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 18 681,24 грн залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з 20 березня 2017 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути (наявність воєнного конфлікту на території Донецької області та проведення антитерористичної операції), і в період існування яких він об`єктивно, з не залежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, тому позовні вимоги в частині стягнення невиплачених сум заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не підлягають задоволенню.
Суди не встановили винних дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання вимог законодавства про оплату праці, тому правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати немає.
Щодо задоволення позовних вимог про стягнення з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі 14 498,75 грн та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 18 681,24 грн суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість вимог позивача в цій частині з огляду на те, що в наказі відповідача від 10 липня 2017 року № 5348/ДН-ОС про звільнення позивача у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України зазначено, що ОСОБА_1 при звільненні підлягає виплата одноразової грошової допомоги в розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсації за 41 день невикористаної відпуски.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Глушпенка В. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року, просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та значний суспільний інтерес, оскільки в 2017 році відповідач у зв`язку зі скороченням штату звільнив з Донецької філії близько 20 000 працівників, з якими не провів розрахунків, посилаючись на науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2, який суди помилково брали до уваги як належний доказ, вважаючи його сертифікатом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), ніби то порушення відповідачем законодавства про працю відбулось під впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що є порушенням імперативної норми передбаченої статтею 115 ЦПК України, згідно з якою висновок експерта у галузі права не є доказом.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, провадження № 61- 94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Проте суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував довідки Пенсійного фонду України за формою ОК-5, в якій було зазначено про нарахування відповідачем заробітної плати за березень 2017 року.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на відсутність заборгованості перед позивачем у зв`язку з відсутністю первинної документації як на підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, та вести бухгалтерський, податковий облік покладено на працедавця, а не на працівника.
Отже, у справі є суперечливі та взаємовиключні обставини щодо неможливості здійснення відповідачем розрахунку заробітної плати у зв`язку з відсутністю первинних документів, і така поведінка відповідача щодо повідомлення неправдивих даних, які були відображені у науково-правовому висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2, суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, оскільки відповідач мав доступ до первинних документів, тому що в день звільнення видав позивачу трудову книжку, наказ про звільнення з табельним номером, нарахував кількість днів невикористаної відспустки, надав розрахунок заробітної плати й табелі обліку робочого часу.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що табелі обліку робочого часу не містять підпису уповноваженої особи, зокрема керівника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", а також не завірені штампом чи печаткою підприємства, проте сам відповідач видав вказані табелі йому при звільненні, і вони містять підписи керівника структурного підрозділу - начальника "Ясинуватське депо", в. о. головного бухгалтера. Використання печатки не є обов`язковим.
Суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про невиконання позивачем своїх трудових обов`язків у зв`язку з простоєм підприємства, оскільки у наказі від 17 березня 2017 року № 236/ДНД зазначено, що оплату за час простою проводити з розрахунку двох третин ставки встановленого працівникові розряду (окладу), за увесь час простою, тому позивач на виконання цього наказу виходив на роботу до дня звільнення.
Єдиним належним та достатнім документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, а не висновок, тому необхідно відступити від висновків Верховного Суду та Верховного Суду України, на які послався суд апеляційної інстанції як на підставу відмови у частині позовних вимог. Крім того, суд апеляційної інстанції посилався на висновки Верховного Суду у справах, які мають відмінні від цієї справи обставини.
Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-ріі/20ІЗ щодо офіційного тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зазначив, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема, і за час простою, який був не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Отже, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення всіх належних виплат незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування такої виплати.
Суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив як доказ розрахунки заробітної плати для стягнення заборгованості із заробітної плати (оплата простою), проте, задовольнивши вимоги про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки та допомогу при звільненні у зв`язку зі скороченням штату, взяв до уваги розрахунки заробітної плати, надані позивачем.
Вказує на недопустимість доказів, наданих відповідачем, про перерахування коштів працівнику. Вважає, що суд апеляційної інстанції проігнорував інші докази у справі та не надав їм належної оцінки, не сприяв повному та неупередженому розгляду справи. Суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання позивача про допуск до участі у справі експертів з питань права. Належним чином не досліджено висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2.
Відповідач подав відзив на позовну заяву після спливу строку без клопотання про його поновлення, а також відзив разом з доказами не направлявся учасникам справи, що позбавило можливості позивача надати обґрунтовану відповідь на відзив та надати свої заперечення щодо відсутності заборгованості із заробітної плати
за 2016 рік, отже, суд апеляційної інстанції проігнорував статтю 12 ЦПК України.
Крім того, просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки є необхідність відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, а справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу АТ "Укрзалізниця" зазначає, що відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеці України", уведеного в дію Указом Президента від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати працівникам підприємства припинено. Наслідком цього рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця", а також непередання з непідконтрольної території первинних документів, які є підставою бухгалтерського обліку господарських операцій.
Ці обставини вказують на відсутність у підприємства затримки у виплаті заробітної плати.
Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України є тим документом, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Висновок є різновидом сертифіката Торгово-промислової палати України.
Вказаний висновок складений на бланку Торгово-промислової палати Укріїни, підписаний віцепрезидентом Торгово-промислової палати України та виданий згідно з чинним законодавством, отже, є належним доказом, який встановлює не тільки факт настання обставин непереборноїсили, але і вплив на реальну можливість виконання відповідачем зобов`язання здійснити в день звільнення розрахунок з позивачем, що звільняє відповідача від відповідальності.
На момент звільнення позивача і сьогодні існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, AT"Укрзалізниця" об`єктивно, з не залежних від нього причин було позбавлене можливості виконати передбачені законом зобов`язання щодо проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні.
Надіслати відзив позивачу було неможливо через те, що адреса його проживання знаходиться на не підконтрольній Україні території.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 26 червня 1992 року працював на різних посадах на ДП "Донецька залізниця", останньою з яких була машиніст-інструктор локомотивних бригад цеху експлуатації локомотивів локомотивного депо Ясинувата-Західне ДП "Донецька залізниця".
Відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року № 4442-ІV "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", ДП "Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця".
13 липня 2016 року з позивачем продовжено трудові відносини у виробничому підрозділі "Ясинуватське локомотивне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" на підставі наказу від 12 липня 2016 року № 1/ОС.
Із 20 березня 2017 року згідно з наказом від 17 березня 2017 року № 236/ДНД встановлено простій для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції, в тому числі виробничого підрозділу "Ясинуватське локомотивне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця". В наказі зазначено, що оплату за час простою проводити з розрахунку двох третин ставки, встановленого працівникові розряду (окладу) за увесь час простою.
Відповідно до наказу ПАТ "Українська залізниця" № 5348/ДН-ОС від 10 липня 2017 року позивач звільнений з посади машиніста-інструктора локомотивних бригад дільниці з обслуговування локомотивів цеху експлуатації локомотивів виробничого підрозділу "Ясинуватське локомотивне депо" на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату з 17 липня 2017 року.
У наказі про припинення трудового договору зазначено, що ОСОБА_1 має право на компенсацію за 41 день невикористаної відпустки та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип ПАТ "Укрзалізниця" з публічного на приватне та перейменовано на АТ "Укрзалізниця".
У наданих позивачем на підтвердження невиплаченої заробітної плати розрахункових листках (табуляграми) за період з березня до липня 2017 року зазначені такі суми: за березень 2017 року - 9 344,55 грн (3 559,18 грн - оплата почасовика, 173,62 грн - вечірні, 520,86 грн - доплата за роботу у святкові дні, 642,39 грн - доплата за роботу, 1 423,76 грн - надбавка за вислугу, 996,57 грн - надбавка за клас, 1 707,33 грн - оплата простоїв, 170,93 грн - матеріальна допомога, 150,00 грн - роз`їзди понад 12 год); за квітень 2017 року - 5 099,53 грн (5 006,25 грн - оплата простоїв, 93,28 грн - матеріальна допомога), за травень 2017 року - 513,16 грн (503,77 грн - оплата простоїв, 9,39 грн - матеріальна допомога); за червень 2017 року - 5 099,53 грн (5 006,25 грн - оплата простоїв, 93,28 грн - матеріальна допомога); за липень 2017 року - 36 469,43 грн (18 681,24 грн - компенсація за невикористану відпустку, 2 622,32 грн - оплата простоїв, 667,12 грн - матеріальна допомога, 14 498,75 грн - вихідна допомога), а всього 56 526,20 грн.
Також суду надані копії табелів обліку використання робочого часу за період з березня до 17 липня 2017 року, підписані табельником ОСОБА_2, начальником виробничого підрозділу "Ясинуватське локомотивне депо" ОСОБА_4, в. о. головного бухгалтера ОСОБА_3 .
Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо АТ "Укрзалізниця", засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, не підконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьку. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно АТ "Укрзалізниця", що знаходиться в тому числі на території Донецької області, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів про затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початком дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконання АТ "Укрзалізниця", регіональною філією "Донецька залізниця" обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, статей 47, 83, 115, 116 КЗпП України, спричинене впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території Донецької області, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти, і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 389, пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом спору у цій справі є стягненняз АТ "Укрзалізниця" на користь працівника невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.
Позивач звернувся з позовом до АТ "Українська залізниця" у зв`язку з тим, що всупереч вимогам статей 47, 116 КЗпП України на день його звільнення із виробничого підрозділу "Ясинуватське локомотивне депо"відповідач нарахував, але не виплатив йому заробітну плату.
Щодо вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати
Відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оплату праці", частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до статті 113 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Першого протоколу, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин, втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.
Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, провадження № 61- 94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.