Постанова
Іменем України
02 березня 2023 року
м. Київ
справа № 487/2224/22
провадження № 61-216св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_3 на постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Лівінського І. В.,
Серебрякової Т. В., від 24 жовтня 2022 року, і виходив з наступного.
Зміст заявлених вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, у якій просила видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 строком на 6 місяців, заборонивши: наближатися на відстань ближче ніж на 100 метрів до місця проживання ( АДРЕСА_1 ), роботи ( АДРЕСА_2 ), інших місць частого відвідування ОСОБА_1 ; особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 ; вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що з 2013 року по 2020 рік вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох дітей.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 не залишає її у спокої, переслідує біля місця її проживання та роботи, знімає на відео без дозволу, ображає нецензурною лайкою, погрожує та примушує до укладення договорів щодо порядку виховання та утримання дітей, чим завдає їй моральних і душевних страждань.
Посилалася на те, що вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів, якими було проведено профілактичну роботу щодо недопущення вчинення ОСОБА_2 протиправних дій. Крім того, постановою Запорізького районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2022 року (справа № 487/1585/22) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила задовольнити її заяву та видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 .
Стислий виклад позиції іншого учасника справи
ОСОБА_2 заперечував проти задоволення вимог ОСОБА_4, посилаючись на їх безпідставність. Зазначав, що ОСОБА_1 ніколи не була визнана постраждалою від домашнього насильства особою, а постанова Заводського суду м. Миколаєва від 03 червня 2022 року скасована постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 липня 2022 року, у звʼязку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Зосереджує увагу, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану він вже більше 5 місяців (на час розгляду справи в суді першої інстанції) відсутній у Миколаївській області та з лютого 2022 року не мав фізичної можливості зустрічатися з заявницею.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва у складі судді Кузьменко В. В. від 01 вересня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 строком на 6 місяців з встановленням заборон, а саме: заборони наближатися на відстань ближче ніж на 100 метрів до місця проживання (
АДРЕСА_1 ), роботи ( АДРЕСА_2 ), інших місць частого відвідування ОСОБА_1, заборони вести листування, телефонні перемовини з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт неодноразового звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів свідчить про наявність тривалого конфлікту між нею та ОСОБА_2, а також підтверджує факт того, що останній систематично вчиняє по відношенню до заявниці психологічне насильство, при цьому не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, не бажає змінювати свою поведінку, яка носить тривалий та системний характер.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року апеляційну скаргупредставника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
Компенсовано ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 744,30 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2, оскільки обмежувальні заходи, передбачені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", можуть бути застосовані судом лише відносно кривдника, а не як захід запобігання психологічному насильству з метою його попередження. Суд вважав заяву ОСОБА_1 необґрунтованою, а її звернення до правоохоронних органів такими, що свідчать про наявність конфлікту між сторонами щодо виховання та утримання дітей та не підтверджують самі по собі факт вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства.
Узагальнені доводи касаційної скарги
03 січня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року і залишити в силі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2022 року.
Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц, від 17 червня 2020 року у справі
№ 509/2131/18, від 23 грудня 2020 року у справі № 753/17743/19, від 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц, від 24 лютого 2021 року у справі
№ 570/2528/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує на те, що апеляційний суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не оцінив наявні ризики вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства відносно неї, не урахував сукупності наданих доказів у їх взаємозв`язку та підстави для скасування постанови Заводського суду м. Миколаєва від 03 червня 2022 року, якою визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП (встановлено лише неправильність складення протоколу про адміністративне правопорушення та процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді справи).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2023 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліку касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 487/2224/22, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
15 лютого 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
10 лютого 2023 року ОСОБА_2 подав через підсистему "Електронний суд" подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_3, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - залишити без змін.
На обґрунтування доводів відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що заявницею не надано жодного доказу, який би підтверджував вчинення ним домашнього насильства відносно неї, більш того здійснюється досудове розслідування щодо вчинення ОСОБА_1 відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України. Зосереджує увагу на тому, що постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2022 року у справі № 487/1585/22, на яку звертає увагу ОСОБА_1, скасовано та закрито провадження у справі щодо притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, за відсутністю події адміністративного правопорушення. На розгляді суду перебуває спір між сторонами щодо визначення місця проживання дітей. Вважає, що заява подана з метою перешкоджання спілкуванню батька з дітьми (телефони, за допомогою яких він спілкується з дітьми, належать ОСОБА_1, яка у свою чергу не відповідає на його дзвінки). Посилання заявниці на наявність ризиків вчинення домашнього насильства є безпідставними, оскільки останнє звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів було здійснене більше року тому, при цьому протягом цього часу сторони взагалі не зустрічалися та не спілкувалися.
У відповіді на відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу представник
ОСОБА_1 - ОСОБА_3 посилається на те, що доводи ОСОБА_2 про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та розгляду справи про стягнення аліментів не мають ніякого відношення до розгляду цієї справи. Вважає, що скасування постанови про визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, з формальних підстав не спростовує факту вчинення відносно ОСОБА_1 домашнього насильства.
У запереченнях на відповідь на відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначав про те, що ні судом, ні поліцією не встановлено жодного випадку домашнього насильства, вчиненого ним відносно ОСОБА_1 . При цьому суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку поясненням заявниці, а також наданим нею доказам.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з
21 грудня 2013 року.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 липня 2020 року, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року, шлюб між ними розірвано.
Від шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У листі від 16 червня 2021 року №9990/50-21 Миколаївського управління поліції ГУНП у Миколаївській області зазначено, що за результатами перевірки
16 червня 2021 року звернення ОСОБА_1 та останньої сварки, яка відбулась від 10 червня 2021 року о 16 год. 30 хв. біля будинку АДРЕСА_3, вжитими заходами з ОСОБА_2 була проведена профілактична робота, щодо недопущення вчинення протиправних дій, йому роз`яснені норми діючого законодавства та відповідальність у разі порушення. В ході розгляду звернення не встановлено складу кримінального правопорушення, подальша перевірка була припинена.
Згідно з листом Миколаївського управління поліції ГУНП у Миколаївській області від 24 січня 2022 року №5-04/5022, з 15 червня 2021 року по
05 листопада 2021 року ОСОБА_1 неодноразово зверталася із заявами до правоохоронних органів з проханням вжити заходів до колишнього чоловіка, що систематично переслідує її, ображає нецензурною лайкою, не дає можливості бачитися з дітьми.
Постановою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2022 року в справі № 487/1585/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрито, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 липня 2022 року постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2022 року, скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю події адміністративного правопорушення.
Згідно з довідкою Управління Служби безпеки України в Миколаївській області від 20 липня 2022 року № 66, ОСОБА_2 не знаходиться на території
м. Миколаєва та Миколаївській області з 24 лютого 2022 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.