Постанова
Іменем України
01 березня 2023 року
м. Київ
справа № 751/8696/21
провадження № 61-7240св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Чернігівського дошкільного навчального закладу № 7 Чернігівської міської ради Чернігівської області,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Чернігівського дошкільного навчального закладу № 7 Чернігівської міської ради Чернігівської області на постанову Черкаського апеляційного суду від 07 липня 2022 року в складі колегії суддів Нерушак Л. В., Вініченка Б. Б., Новікова О. М. та касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 19 липня 2022 року в складі колегії суддів Нерушак Л. В., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Чернігівського дошкільного навчального закладу № 7 Чернігівської міської ради Чернігівської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивувала тим, що наказом відповідача № 68-п від 05 листопада 2021 року внаслідок відмови від щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, її було відсторонено від виконання роботи за посадою практичний психолог у Чернігівському ДНЗ № 7 з 08 грудня 2021 року. Вважала вказаний наказ незаконним і таким, що порушує її трудові права, оскільки відсутні передбачені законом підстави для відсторонення позивачки. Зокрема, вказувала, що не з`являлася на роботу в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, не відмовлялася та не ухилялася від обов`язкових медичних оглядів і не відмовлялася від навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони. Переконана, що такої підстави для відсторонення від роботи як відмова виконувати розпорядження державного органу щодо проведення вакцинації положеннями статті 46 КЗпП України не передбачено.
ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким:
визнати незаконним і скасувати наказ № 68-п від 05 листопада 2021 року Чернігівського дошкільного навчального закладу № 7 Чернігівської міської ради Чернігівської області "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1";
стягнути з Чернігівського дошкільного навчального закладу № 7 Чернігівської міської ради Чернігівської області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року до дня допущення до роботи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17 лютого 2022 року в складі судді Павлова В. Г. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що у статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено обов`язковість профілактичних щеплень проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору, а також зазначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. Законом також передбачено, що відмова або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень є підставою для відсторонення таких працівників від роботи.
Суд зазначив, що наказом МОЗ №2153 від 04 жовтня 2021 року "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" передбачено, що на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають, зокрема, працівники дошкільних закладів незалежно від типу та форми власності. При цьому єдиною підставою для звільнення працівників від обов`язкової вакцинації проти COVID-19 є абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень. Проте, в судовому засіданні позивачка підтвердила відсутність будь-яких протипоказань для вакцинації, а тому завідувач дошкільного навчального закладу правомірно відсторонила позивачку від роботи без збереження заробітної плати.
Місцевий суд констатував, що правові обмеження позивачки в частині відсторонення від роботи є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано статтею 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Разом з тим, таке обмеження здійснюється відповідно до вимог закону і як наслідок позивач мала можливість узгодити (передбачати) свою майбутню поведінку з прийняттям цих законів; відповідне обмеження має легітимну мету і є допустимим з метою захисту громадського здоров`я та формування колективного імунітету, а також забезпечення стримування поширенню вірусу; і найголовніше вказане обмеження є необхідним в демократичному суспільстві (навіть за умови не підтримання вакцинації як такої власне позивачем по справі).
Доводи ОСОБА_1 про порушення відповідачем її права на працю суд відхилив, оскільки за позивачкою зберігається робоче місце, а видання відповідачем оскарженого наказу було прямим наслідком її відмови від вакцинації, метою якої є захист здоров`я. Суд зазначив, що позивачка не позбавлена обрати іншу модель поведінки або змінити роботу, яка не передбачає обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19.
Короткий зміст судових рішень апеляційного суду
Постановою Черкаського апеляційного суду від 07 липня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково:
визнано незаконним та скасовано наказ № 68-п від 05 листопада 2021 року Чернігівського дошкільного навчального закладу № 7 Чернігівської міської ради Чернігівської області "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1";
у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;
вирішено питання про перерозподіл судових витрат (сплаченого судового збору).
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наказ Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 04 жовтня 2021 року, яким установлено, що категорія працівників, до якої відноситься позивачка, підлягає обов`язковому щепленню проти COVID-19, набрав законної сили лише 08 листопада 2021 року. Проте, оспорюваний наказ про відсторонення позивачки від роботи виданий 05 листопада 2021 року, тобто за відсутності на той час правової підстави для застосування такого заходу до ОСОБА_1 . За таких обставин апеляційний суд уважав, що відповідач не довів правомірності відсторонення позивачки від роботи.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то апеляційний суд зазначив, що заробітну плату ОСОБА_1 виплачує управління освіти Чернігівської міської ради, а Чернігівський дошкільний навчальний заклад № 7 Чернігівської міської ради Чернігівської області отримує фінансування через централізовану бухгалтерію управління освіти Чернігівської міської ради. За таких обставин суд уважав, що Чернігівський дошкільний заклад № 7 Чернігівської міської ради Чернігівської області є неналежним відповідачем щодо позовних вимог про зобов?язання виплатити заробітну плату за час відсторонення від роботи.
Додатковою постановою Черкаського апеляційного суду від 19 липня 2022 року у задоволенні заяви представника позивачки про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Додаткова постанова мотивована тим, що відповідно до частини дев?ятої статті 83 ЦПК України копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази направлення іншим учасникам справи додаткової угоди № 1 до договору про надання юридичних послуг № 5 від 11 листопада 2021 року, укладеної між ОСОБА_1 та адвокатом Пересоляком О. С., та акт № 2 здачі-приймання наданих послуг за договором, як і відсутні докази ознайомлення з ними відповідача в іншій спосіб.
Колегія суддів уважала, що невиконання заявником вимог процесуального закону про направлення іншій стороні копії заяви з доданими до неї документами позбавляє іншу сторону надавати свої заперечення щодо розміру судових витрат, що є неприпустимим. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, пов?язаних з наданням правничої допомоги, задоволенню не підлягає.
Аргументи учасників справи
28 липня 2022 року Чернігівський ДНЗ № 7 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, в якій просив її скасувати як ухвалену з неправильним застосуванням норм матеріального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд зробив помилковий висновок про те, що на момент прийняття роботодавцем оспорюваного наказу була відсутня правова підстава для відсторонення позивачки. Вказує, що наказ Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 04 жовтня 2021 року набрав законної сили лише 08 листопада 2021 року, у зв`язку з чим ОСОБА_1 була відсторонена від посади саме з 08 листопада 2021 року, що не свідчить про порушення її трудових прав. Наполягає на тому, що позивачка підлягала обов`язковій вакцинації проти COVID-19, а обмеження, застосовані до ОСОБА_1, є необхідними в демократичному суспільстві, оскільки забезпечення захисту громадського здоров`я шляхом стримування поширенню вірусу превалює над приватними інтересами позивачки.
25 серпня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 19 липня 2022 року, в якій просила скасувати її як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що до заяви про ухвалення додаткового рішення позивачка надала доказ відправлення цієї заяви разом з додатками на офіційну електронну адресу відповідача, однак суд апеляційної інстанції належної оцінки цьому доказу не надав. Зазначає, що, пославшись на необізнаність відповідача про розмір витрат на правничу допомогу, апеляційний суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 просила стягнути витрати на правничу допомогу, в тому числі понесені в суді першої інстанції, з розміром яких відповідач був ознайомлений та клопотання про зменшення яких не подавав. Вказує також, що в апеляційній скарзі було вказано орієнтовний розмір судових витрат, які позивачка очікувала понести в суді апеляційної інстанції, в розмірі 3 000 грн.
У жовтні 2022 року від Чернігівського ДНЗ № 7 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому відповідач просив залишити її без задоволення, а додаткову постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивовано тим, що відповідач не отримував електронний лист позивачки з копіями заяви про ухвалення додаткового рішення та доданих до неї документів. Указує також, що Чернігівський ДНЗ № 7 є неналежним відповідачем за вимогами про стягнення судових витрат, оскільки фінансується через централізовану бухгалтерію управління освіти
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Чернігівського дошкільного навчального закладу № 7 Чернігівської міської ради Чернігівської області.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року провадження в справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року поновлено касаційне провадження в справі та призначено її до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 15 серпня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
В ухвалі Верховного Суду від 19 вересня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме не застосування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 року в справі № 199/2291/14, від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц
Аналіз доводів та вимог касаційних скарг дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду оскаржується в касаційному порядку в частині задоволення позовної вимоги про скасування наказу щодо відсторонення позивачки від роботи. В частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржується та Верховним Судом не переглядається. Додаткова постанова апеляційного суду є предметом касаційного перегляду в повному обсязі.