Постанова
Іменем України
01 березня 2023 року
м. Київ
справа № 336/934/22
провадження № 61-12720св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником Ямою Дмитром Миколайовичем, на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2022 року у складі судді Галущенко Ю. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал"), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О. М., приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко А. Ю. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2022 року позов задоволено.
Визнано виконавчий напис, вчинений 04 листопада 2021 року зареєстрований в реєстрі за № 15126, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості в розмірі 895 690,29 грн.
Стягнуто з ТОВ "Вердикт Капітал" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 992,40 грн.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2022 року клопотання ОСОБА_1 в особі адвоката Ями Д. М. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Вердикт Капітал", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О. М., приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко А. Ю. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню залишено без задоволення.
Додаткове рішення мотивовано тим, щозаявником пропущений п`ятиденний строк з дня ухвалення рішення на подання заяви про розподіл судових витрат з поважних причин, оскільки розгляд справи судом проведено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, рішення суду від 23 червня 2022 року отримано позивачем 13 липня 2022 року.
Суд першої інстанції вказав, що сума заборгованості, яка підлягала стягненню на підставі виконавчого напису, який визнано таким, що не підлягає виконанню, становить 895 690,29 грн, а винагорода приватному виконавцю становить 89 569,03 грн, окрім того предметом розгляду справи є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а не сума заборгованості.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до акту передачі-приймання від 18 липня 2022 року, адвокатом Ямою Д. М. було надано при розгляді справи № 336/934/22 наступні послуги юридичного (правничого) характеру: надано усну консультацію 0 грн; складання позовної заяви - 0 грн; захист прав замовника, що мав наслідком задоволення позову -147 863 грн.
Суд першої інстанції врахував, що позивачем або його представником не надано детального опису виконаних робіт адвоката та обґрунтованих доказів, які б підтверджували розумність заявленої суми стягнення на правову допомогу. Справу було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тобто без проведення судового засідання. Заявивши вимогу про стягнення 147 863 грн на правову допомогу, представником позивача не обґрунтовано, яким чином ним було здійснено захист прав замовника, окрім написання позовної заяви та надання усної консультації, вартість за які встановлено 0 грн, також не визначено який час адвокатом витрачено на правничу допомогу.
Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що визначення поняття гонорару адвоката передбачено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а саме гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, а не додаткова санкція за порушене право позивача.
Таким чином, суд першої інстанції зробив висновок, що відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 понесених витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 147 863 грн, що визначені, як захист прав замовника, що мав наслідком задоволення позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Ями Д. М. задоволено частково. Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2022 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника Ями Д. М. про відшкодування витрат на правову допомогу відмовлено.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 пропущений п`ятиденний строк з дня ухвалення рішення на подання заяви про розподіл судових витрат з поважних причин, а тому такий строк підлягає поновленню.
Колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для задоволення заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки:
справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тобто без проведення судового засідання;
предметом розгляду справи є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а не сума заборгованості;
позивачем або його представником не надано детального опису виконаних робіт адвоката та обґрунтованих доказів, які б підтверджували розумність заявленої суми стягнення на правову допомогу;
заявивши вимогу про стягнення 147 863 грн на правову допомогу, представником позивача не обґрунтовано, яким чином ним було здійснено захист прав замовника, окрім написання позовної заяви та надання усної консультації, вартість за які встановлено 0 грн, також не визначено який час адвокатом витрачено, що відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" також має бути враховано при визначені розміру гонорару;
визначення поняття гонорару адвоката передбачено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а саме: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту, а не додаткова санкція за порушене право позивача.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання апеляційної скарги на "гонорар успіху" є необґрунтованим, оскільки вимоги адвоката Ями Д. М. щодо "гонорару успіху" повинні розглядатися в рамках договірних відносин з клієнтом, а не за правилами ЦПК України, як витрати на правничу допомогу з однією із сторін судового процесу.
Проте, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що додаткове рішення підлягає скасуванню, оскільки не підписано головуючим суддею Галущенко Ю. А.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, підписану представником Ямою Д. М., в якій просить: скасувати додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 листопада 2022 року; постановити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на надання професійної правової допомоги у розмірі 147 863,00 грн.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не зазначили, чому саме вважають заявлену до відшкодування суму витрат на правову допомогу необґрунтованою, оскаржені рішення не містять жодного твердження про не співмірність заявленої суми із: складністю справи, важливістю справи для конкретного клієнта, рівнем досвіду адвоката, системним характером умисних порушень норм права, захищати які довелося адвокату. Судами не враховані висновки Верховного Суду та практика Європейського суду з прав людини про те, що витрати на оплату правової допомоги, які підлягають сплаті в майбутньому (після завершення судового розгляду) є такими, що "фактично понесені", а гонорари адвоката у розмірі 15 % від суми позову - це цілком нормально в сучасних умовах. Зазначає, що отримання від довірителей передоплати не є обов`язком адвоката. Суд першої інстанції з незрозумілих причин послався на рішення Європейського суду з прав людини, в яких містилися висновки про застосування критерію реальності адвокатських витрат. Суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, як такий, що зобов`язує адвоката працювати безкоштовно.
Позиція інших учасників справи
У січні 2023 року ТОВ "Вердикт Капітал" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить: додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 листопада 2022 року залишити без змін; касаційну скаргу без задоволення.
Відзив обґрунтований тим, що витрати на правову допомогу не були заявлені до винесення рішення, поважні причини, за яких позивач не міг долучити доказів, що підтверджують розмір витрат до закінчення судових дебатів, у справі відсутні. Вказує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин. Зазначає, що представник позивача не надає встановлених законом документів щодо надання правничих послуг та їх оплати. Вказує що справа про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не є складною та відноситься до категорії малозначних і доводи наведені в позовній заяві (рішенні суду), ґрунтуються на загально відомих висновках, які зазначені в постановах Великої Палати Верховного Суду, практику за такою категорією справ слід вважати усталеною, а тому гонорар адвоката в розмірі, визначеному позивачем, не відповідає критеріям співмірності. Предмет позову у даній справі немайновий, а відтак вираховувати відсоткове співвідношення витрат на правничу допомогу до немайнового позову є недоречним. Із заявленої суми до стягнення витрат на правничу допомогу, вбачається недобросовісна поведінка представника, направлена на збагачення за рахунок стягувача, що є неприпустимим при наданні правничих послуг.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 18 листопада 2022 року відмовлено, відкрито касаційне провадження у справі № 336/934/22, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу №336/934/22.
У січні 2023 року справа № 336/934/22 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 21 грудня 2022 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).