Постанова
Іменем України
01 березня 2023 року
м. Київ
справа № 354/1006/19
провадження № 61-1377св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, правонаступниками якого є ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 червня 2022 року в складі судді: Ваврійчук Т. Л., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О., Томин О. О.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позов мотивований тим, що 02 травня 2018 року між позивачем та його братом ОСОБА_2 мали місце цивільно-правові відносини, відповідно до яких його брат отримав у строкове користування грошові кошти у сумі 20 000 дол. США. Указані кошти ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_6 за продаж належної йому земельної ділянки із кадастровим номером 2611000000:04:001:0224, яка розташована у АДРЕСА_1 .
20 квітня 2019 року позивач звернувся у поліцію із заявою щодо вчинення відповідачем шахрайських дій. Під час опитування ОСОБА_2 дільничним офіцером поліції останній визнав факт позичення коштів, що підтверджується рапортом ДОП Яремчанського ВП Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області.
Позивач вказував, що на момент звернення до суду із вказаним позовом відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, грошові кошти не повернув, вжиті заходи досудового врегулювання виявились безрезультатними, оскільки відповідач уникає будь-якого спілкування із ним.
ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь:
суму боргу у розмірі 20 000 дол. США, що станом на 25 листопада 2019 року відповідно до офіційного курсу НБ України становить 483 285,24 грн;
46 182,37 грн - інфляційних втрат;
264 416,49 грн - пені;
22 721,00 грн - 3% річних з моменту прострочення зобов`язання.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 01 лютого 2021 року до участі у справі залучено правонаступників відповідача ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, - його дружину ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що :
відповідач у даній справі ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, не залишивши заповіту, а спадкоємцями першої черги за законом є його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_4, які на момент смерті спадкодавця були зареєстрована разом із ним за адресою АДРЕСА_1, в установлений законом строк про свою відмову від спадщини не заявили, а тому в силу вимог частини третьої статті 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину, зважаючи на те, що спірні правовідносини не пов`язані нерозривно з особою померлого, а тому допускають правонаступництво і безпосередньо стосуються спадкоємців відповідача, а тому суд вважав за доцільне залучити до участі у справі як правонаступника відповідача ОСОБА_2 його дружину ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 .
Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог не надано суду письмовий договір позики чи боргову розписку позичальника ОСОБА_2 . При цьому зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача у судовому засідання встановлено, що зазначений договір був укладений між позивачем та його померлим братом в усній формі, а єдиним доказом його укладення сторона позивача наводить рапорт інспектора поліції Чорненко І. від 30 червня 2019 року за фактом відібрання пояснень у померлого ОСОБА_2 ;
позивачем всупереч вимог статей 1046, 1047 ЦК України не доведено факт укладення між ним та його померлим братом ОСОБА_2 договору позики на суму 20 000 дол. США, для якого законом визначено обов`язкову письмову форму, а також факт передання та отримання позичальником в борг зазначених грошових коштів, оскільки матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підставі яких суд може встановити коли, в якій кількості та на яких умовах позивачем були передані в борг зазначені грошові кошти, з`ясувати термін виконання даного зобов`язання, а також пересвідчитись у тому, що кошти дійсно були передані та отримані позичальником, а боргове зобов`язання, у разі його наявності, залишилось невиконаним боржником ОСОБА_2 на момент його смерті та увійшло до складу спадщини, яка відкрилась після його смерті;
зважаючи на вказану позивачем суму боргу, яка більш ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, факт укладення договору позики у даному випадку не може доводитись показаннями свідків. Будь-яких інших належних та достатніх доказів на підтвердження своїх вимог позивачем суду не надано та вході судового розгляду цієї справи не встановлено.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у задоволенні заяв представника ОСОБА_1 - адвоката Гунька О. Ю. про витребування доказів та допит свідків відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в обґрунтування заяви про витребування доказів представник ОСОБА_1 вказував на те, що працівники Яремчанського ВП НВП ГУНП в Івано-Франківській області відмовляються апелянту надавати для ознайомлення та представлення в судовому засіданні документи, які він просить витребувати. Однак, на підтвердження вказаних обставин, представником апелянта не зазначено, які обставини можуть підтвердити або спростувати документи, які він просить витребувати, тоді як в матеріалах справи вже наявні копії окремих документів з матеріалів перевірки працівників поліції на які посилався позивач. Які саме інші докази містяться в матеріалах оперативної перевірки, апелянтом не зазначається, також не наведено виняткових обставин щодо необхідності витребування доказів саме у суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд вказав, що відповідно до частини другої статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, що посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора погодженої сторонами грошової суми. Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Колегія суддів зробила висновок про відсутність підстав для задоволення клопотання про допит свідків, оскільки позивач не довів, що покази вказаних ним свідків мають доказове значення для вирішення спору.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_5, залишено без задоволення. Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 червня 2022 року залишено без змін. Відновлено дію рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 червня 2022 року.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16-ц (провадження № 61-42076св18);
апеляційний суд виходив з того, що положення статей 12, 76, 77, 81 ЦПК України передбачають, що метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі;
при залишенні без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зробив висновок про те, що суд першої інстанції, врахувавши вказані норми процесуального закону та взявши до уваги те, що позивач не підтвердив, що між ним та ОСОБА_2 дійсно виникли правовідносини із договору позики грошових коштів, оскільки позивач не надав доказів отримання ОСОБА_2 від нього коштів в указаній у позовній заяві сумі та доказів отримання коштів із зобов`язанням їх повернути, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог;
апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження договірних зобов`язань між позивачем та його братом ОСОБА_2, зокрема рапорт, адресований начальнику поліції як неспроможні, оскільки на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. У справі, яка переглядається, такі документи відсутні, а тому рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є правильним;
апеляційний суд відхилив посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання його представника про повторний виклик свідків, оскільки відповідно до положень частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Показаннями свідків не може доводитися факт укладення між сторонами договору позики та виконання зобов`язання за ним.
Аргументи учасників справи
23 січня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана також представником ОСОБА_5, на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 червня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року,у якій просили: скасувати оскаржене рішення першої інстанції; скасувати постанову апеляційного суду; направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже законодавець врегулював дані обставини та не обмежив доведеність наявності грошових зобов`язань виключно пред`явленням письмового правочину та/або боргової розписки, ураховуючи зокрема в цьому випадку наявність офіційно встановленого правоохоронними органами дослідчою перевіркою факту боргових зобов`язань;
у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд першої інстанції повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт наявності позики, і його умов. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1662цс17; від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 та постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 583/610/16-ц;
судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права щодо відмови у задоволенні клопотання про витребування з Яремчанського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області матеріалів звернення позивача про вчинення щодо нього шахрайських дій відповідачем та проведеної перевірки по даному факту з наявними показами та свідченнями сторін у справі. Порушенням норм процесуального права судом апеляційної інстанції також підтверджується безпідставна відмова в виклику та допиті в судовому засіданні свідків обставин, які мали місце і безпосередньо мають суттєве значення для справи, предмету доказування, а саме громадянина ОСОБА_7, який і передавав кошти позивача стороні відповідача в користування, у визначеному місці та в певний час, а також у розмірі, який заявлено у позовних вимогах, а також працівника поліції, яким проводилась перевірка по даному факту та якому власне відомо події, що є предметом розгляду справи в цілому та який допитував безпосередньо відповідача за даним фактом;
клопотання про витребування доказів та допит свідків, які апеляційний суд відхилив взаємопов`язані, зазначені докази, які просив витребувати та оглянути в судовому засіданні представник позивача, підтвердили б наявність невиконаного боргового зобов`язання (предмет спору), визнання самим позичальником такого боргу в належній письмовій формі;
щодо клопотання про виклик та допит свідків, то ці свідки у випадку їх допиту в належний спосіб, в судовому засіданні під присягою, могли б підтвердити факт надання/отримання позичальником коштів в позику, місце, час та розмір позики, а також визнання боргових зобов`язань позичальником, як очевидці обставин справи.
У лютому 2023 року ОСОБА_3 засобами електронного поштового зв`язку подала відзив на касаційну скаргу, який підписано представником ОСОБА_8, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що:
в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано на підтвердження заявлених позовних вимог жодного доказу того, що між сторонами склались будь-які правовідносини, зокрема було укладено договір позики, який у відповідності до вимог статті 1047 ЦК України повинен був бути укладений виключно у письмовій формі. Твердження позивача про те, що в судових засіданнях та матеріалами перевірки встановлено, що між позивачем та його братом існували цивільно-правові відносини, а останній зобов`язувався повернути кошти до 24 листопада 2019 року є власними твердженнями позивача, яке жодним чином не доказує факту укладення між сторонами договору позики та прямо суперечить положенням статей 1047 ЦК України та статті 78 ЦПК України та правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах: від 26 квітня 2022 року у справі № 753/1349/20; від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц; від 26 лютого 2020 року у справі № 25/5292/15-ц; від 27 травня 2020 року у справі № 583/97/19; від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17; від 30 липня 2020 року у справі № 299/1523/16-ц; від 02 вересня 2020 року у справі № 569/24347/18 та постановах Верховного Суду України: від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13; від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16;
відповідно до статті 78 ЦПК України факт укладення договору позики не може підтверджуватись поясненнями осіб, оскільки чинним законодавством України чітко визначено не тільки вимоги до форми такого роду договору, а й його змісту, а тому посилання позивача на рапорт від 30 червня 2019 року як на документ, який на думку позивача, підтверджує факт укладення договору позики, є незаконним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства;
сам факт до правоохоронних органів з приводу начебто шахрайських дій відповідача за відсутності відповідного судового рішення не може слугувати підтвердженням позиції позивача щодо начебто встановлення факту існування цивільно-правових відносин;
позивачем у встановлений спосіб не було доведено факт укладення між сторонами договору позики.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана також представником ОСОБА_5, на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 червня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року в частині підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК та пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України повернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
20 лютого 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2023 рокусправу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 14 лютого 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 25 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Яремчанського ВП Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області із заявою про вчинення злочину, в якій просив внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України. В обґрунтування заяви вказав, що в результаті шахрайських дій його рідного брата ОСОБА_2 вчинених ним при продажі належної позивачу земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1, він не отримав грошові кошти у сумі 20 000 дол. США (том № 1, а. с. 11).
У своїх поясненнях від 04 червня 2019 року, відібраних старшим оперуповноваженим Яремчанського ВП Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 вказав, що після смерті батьків, його брат ОСОБА_2 запропонував йому продати частину успадкованої земельної ділянки, на що позивач погодився. ОСОБА_2 знайшов покупця на прізвище ОСОБА_9 із яким домовився про продаж земельної ділянки за грошові кошти у сумі 55 000 дол. США. Із вказаної суми покупець у нотаріуса передав позивачу кошти у сумі 35 000 дол. США, а іншу частину грошей у нього попросив у позику його брат ОСОБА_2 на придбання автомобіля і ОСОБА_9 передав ці гроші ОСОБА_2 . В подальшому, коли позивач став звертатися до брата із вимогою повернути гроші, той почав уникати зустрічей та спілкування і кошти у добровільному порядку не повернув (том № 1, а. с. 11-12).
У рапорті старшого ДОП Яремчанського ВП ГУНП в Івано-Франкіській області Чорненко О. від 30 червня 2019 року, адресованого начальнику Яремчанського ВП ГУНП в Івано-Франківській області зазначено, що у неї на розгляді перебувають матеріали по зверненню ОСОБА_1 . В ході розгляду даних матеріалів було встановлено, що ОСОБА_2 у приміщенні Яремчанського ВП пообіцяв своєму братові ОСОБА_1 повернути грошові кошти в сумі 20 000 дол. США, які він позичив у нього після продажу земельної ділянки в АДРЕСА_1 (том № 1, а. с. 13).