ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2023 року
м. Київ
справа №1.380.2019.003978
касаційне провадження № К/9901/20129/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів -Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року (головуючий суддя - Гудим Л.Я.; судді - Довгополов О.М., Судова-Хомюк Н.М.)
у справі № 1.380.2019.003978
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр Енергоремонт"
до Головного управління ДПС у Львівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Український центр Енергоремонт" (далі - ТОВ "Український центр Енергоремонт", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 квітня 2019 року № 0005941412, № 0005961412 та № 0005951412.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що факт реальності господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максвін" (далі - ТОВ "Максвін") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест Компані" (далі - ТОВ "Граніт Інвест Компані") підтверджений належними чином оформленими первинними документами, тому висновки акта перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що долучені платником до справи документи не доводять фактичності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Максвін" та ТОВ "Граніт Інвест Компані".
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року скасовано.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24 квітня 2019 року № 0005941412, № 0005961412 та № 0005951412.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що реальність господарських операцій, проведених позивачем із контрагентами, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, тому висновки податкового органу про порушення платником вимог податкового законодавства є безпідставними.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з ТОВ "Максвін" та ТОВ "Граніт Інвест Компані". Зазначає, що апеляційним судом не враховані правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Львівській області.
Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Український центр Енергоремонт" з питань взаємовідносин із ТОВ "Максвін" та ТОВ "Граніт Інвест Компані" за період червень 2018 року, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за період червень 2018 року та у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2018 рік, за результатами якої складено акт від 29 березня 2019 року № 495/14.12/33583465.
Відповідно до висновків названого акта перевірки відповідачем встановлені порушення платником:
Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік у сумі 603 906,00 грн;
пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за червень 2018 року на 47 627,00 грн та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2018 року, на суму 623 380,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив, що надані до перевірки ТОВ "Український центр Енергоремонт" документи щодо взаємовідносин із ТОВ "Максвін" та ТОВ "Граніт Інвест Компані" мають статус формально складених та не підтверджують реальність здійснення господарських операцій.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24 квітня 2019 року:
№ 0005961412, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 905 859,00 грн, з яких 603 906,00 грн за податковими зобов`язаннями та 301 953,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0005941412, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 935 070,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 623 380,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 311 690,00 грн;
№ 0005951412 про зменшення платнику від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2018 на загальну суму 47 627,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.