ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2023 року
м. Київ
справа № 320/2798/21
адміністративне провадження № К/990/30830/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року (суддя: Лисенко В.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року (судді: Бужак Н.П., Костюк Л.О., Степанюка А.Г.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс солд" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс солд" (далі - ТОВ "Аверс солд", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області, відповідач), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2021 №0001790704;
- зобов`язати ГУ ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "Аверс солд" за жовтень 2020 року у розмірі 3 514 210 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.01.2021 №0001790704; зобов`язано ГУ ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на підставі заяви ТОВ "Аверс солд" дані, зазначені у абзацах 2, 3, 5, 7, 9, 10, 12, 13 та 14 пункта 4 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання ГУ ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на підставі заяви ТОВ "Аверс солд" дані, зазначені у абзацах 2, 3, 5, 7, 9, 10, 12, 13 та 14 пункта 4 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26, та прийнято в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій норми матеріального права при вирішенні цієї справи застосовано без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України, а саме: від 13.01.2021 №420/3897/19, від 04.02.2020 №160/1283/19, від 11.06.32019 №826/13018/18, від 12.03.2019 №826/3632/17, від 11.09.2019 №814/1932/17, від 21.01.2021 №821/1851/16, від 26.02.2019 №816/2192/16, від 03.04.2018 №811/1344/16, від 25.03.2020 №811/446/16, від 07.05.2020 №815/6602/15, що призвело до неправильного застосування статей 44, 198, 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Також, вважає, що суди попередніх інстанцій встановили обставини справи, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, таких, як видаткові та податкові накладні ТОВ "Великоцепцевський Аграрій" та за відсутності документів зернового складу на зберігання зернових культур.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 22.06.2020 ТОВ "Аверс солд" була складена та направлена до податкового органу податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2020 року із сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 3 514 210,00 грн. У рядку 20.2.1 цієї ж декларації частину від`ємного значення з ПДВ у розмірі 3 514 210,00 грн було заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку.
До податкової декларації позивачем були додані, зокрема: довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2); заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Додаток 4); розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5).
У період з 07.12.2020 по 11.12.2020 ГУ ДПС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Аверс солд" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2020 року, за результатами якої складено Акт від 18.12.2020 №5553/10-36-07-04/42514786.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Аверс солд" вимог пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 ПК України, у зв`язку з чим контролюючий орган дійшов висновку про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2020 року в розмірі 3 514 210,00 грн, як наслідок, ТОВ "Аверс солд" було відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 3 514 210,00 грн за жовтень 2020 року.
Такі висновки контролюючий орган пов`язує з тим, що задекларовані у первинних документах операції фактично не могли виконуватися контрагентами позивача, оскільки вони не мали можливості здійснювати такі операції в силу відсутності матеріальних ресурсів, основних фондів, відсутності реального постачання товару, відсутність джерела походження товару по ланцюгу постачання, окрім того, деякі підприємства є фігурантами у кримінальних провадженнях, як суб`єкти господарської діяльності з ознаками фіктивності. Також вказує на відсутність у позивача певних документів на підтвердження придбання послуг та дефекти в наданих документах. З огляду на щодійшов висновку про нереальність спірних господарських операцій та формальну участь позивача у таких господарських операціях з метою отримання податкового кредиту без подальшої сплати податкових зобов`язань.
13 січня 2021 року на підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001790704, яким позивачеві відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на рахунок у банку за жовтень 2020 року на суму 3 514 210,00 грн.
Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що прийняте всупереч нормам податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
В силу приписів частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) предметом касаційного перегляду є лише вимоги, які були задоволені судами попередніх інстанцій та стали підставою до звернення відповідача з даною касаційною скаргою.
Задовольняючи позовні вимоги в оскаржуваній частині суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений у статті 200 ПК України
У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Так, відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до п.200.10 ст.200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України (п.200.11 ст.200 ПК України).
Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що дохід, витрати, а також податковий кредит, для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.
Реальність (фактичне) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності виникає у результаті руху активів, зміни зобов`язань чи власного капіталу платника, відповідності економічному змісту господарських операцій, оформлених належними первинними документами.