ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2023 року
м. Київ
справа № 804/644/16
адміністративне провадження № К/9901/25145/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Дашутіна І.В., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства ``Дніпропетровський тепловозоремонтний завод`` до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 (суддя - Єфанова О. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 (головуючий суддя - Божко Л. А., судді: Лукманова О. М., Круговий О. О.),
У С Т А Н О В И В :
У лютому 2016 року Приватне акціонерне товариство ``Дніпропетровський тепловозоремонтний завод`` (далі - позивач, ПРАТ``ДТРЗ``, підприємство) звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, СДПІ) податкові повідомлення - рішення форми ``Р`` від 16.09.2015 №0000734002 та №0000744002 про збільшення підприємству суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 2ʼ041ʼ 029,00 грн (в тому числі, основний платіж - 1ʼ 360ʼ 686,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 680ʼ 343,00 грн) та з податку на прибуток на 3ʼ 837ʼ 000,00 грн (в тому числі, основний платіж - 2ʼ 558ʼ 000,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1ʼ 279ʼ 000,00 грн) (т.І, а.с. 20-22).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що висновки за результатами проведеної податкової перевірки контролюючого органу про допущені товариством порушення норм податкового законодавства внаслідок обліку господарських операцій з контрагентами-постачальниками, реальність здійснення яких заперечує відповідач, є безпідставними, ґрунтуються на підставі податкової інформації щодо господарської діяльності та податкової дисципліни контрагентів та суб`єктивних суджень (припущеннях) посадових осіб контролюючого органу. Спираючись на судову практику Вищого адміністративного суду України позивач наголошував на принципі індивідуальної відповідальності платника податків, згідно з яким платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента. Позивач доводив, що реальність господарських операцій з його контрагентами підтверджується належними первинними документами, що були надані до перевірки. Товарно-транспортна накладна (ТТН) не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), оскільки її обов`язковість передбачена лише у випадку надання послуг з перевезення, тому наявність або відсутність ТТН та/або недоліки у її оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 21.04.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016, позов задовольнив.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції висновував про дійсність, реальність господарських операцій позивача з його контрагентами та правомірність формування ним своїх даних податкового обліку у період, охоплений перевіркою. Такого висновку суд дійшов на підставі оцінки наданих позивачем первинних та інших документів, обставин щодо специфіки діяльності підприємства, які у сукупності повною мірою підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами та спростовують судження контролюючого органу в акті перевірки про безтоварність операцій позивача з придбання товарів та послуг у цих контрагентів. При цьому суд врахував правову позицію Верховного Суду України, сформовану виходячи з правових позицій Європейського суду з прав людини, щодо індивідуальної юридичної відповідальності платника за податкові правопорушення. Також суд зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку та єдиним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.
Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився.
Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі скаржник наводить обставини встановлені під час податкової перевірки та зафіксовані в акті перевірки, які, на його думку, ставлять під сумнів реальність постачання підприємству товару та послуг певними контрагентами у період, охоплений перевіркою, що, однак, залишилися без належної оцінки судів першої та апеляційної інстанцій.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26.04.2017 відкрив у цій справі касаційне провадження №К/800/35392/16.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану та безпідставну, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.
У додаткових поясненнях позивач вказує, що судові рішення у цій справі відповідають висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах від 12.06.2018 у справі №826/16272/13, від 07.03.2018 у справі №804/3420/16, від 05.01.2021 №820/1124/17, від 25.02.2021 у справі №640/3515/19, від 19.03.2021 у справі №460/143/19, від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а, від 19.03.2021 №460/143, від 12.05.2020 у справі №813/2749/16, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 05.02.2019 у справі №822/2373/17, від 24.05.2019 у справі №826/7423/16, від 30.09.2021 у справі №826/12528/17, від 08.06.2021 у справі №804/16151/15.
Також позивач наголошує, що контролюючий орган притягнув до відповідальності підприємство за можливі податкові правопорушення, яких припустилася інша особа, тоді як актом перевірки порушення, які допустило б безпосередньо підприємство, встановлено не було.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України та інших законодавчих актів``, яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ``Перехідні положення`` КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення та пояснення позивача, судові рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки в акті від 25.08.2015 №69/28-01-40-02-00659101, зроблені за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПРАТ``ДТРЗ`` щодо дотримання вимог податкового законодавства за жовтень та листопад 2014 року під час фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ``АМБ Трейдинг``, ТОВ``Конус``, ТОВ НВК``Хімтранс``, ТОВ``Криворіжбуд``, ТОВ``Актуальні технології груп``, ПП``Мускун``, ФОП ОСОБА_1, ТОВ``Промтехкомпані``, ТОВ``Промдорсервіс``, ТОВ``Надія`` (т.І, а.с. 23-151; далі - акт перевірки).
Згідно з висновками акта перевірки ПРАТ``ДТРЗ`` порушено вимоги пункту 44.1 статті 44, пункту 135.2 статті 135, пунктів 137.1, 137.16 статті 137, пунктів138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу (ПК) України, статей 1, 3, 9 Закону України ``Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні``, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 2ʼ 558ʼ 000,00 грн та ПДВ - на 485ʼ 126,00 грн за період, охоплений перевіркою.
Такий висновок контролюючого органу вмотивований тим, що господарські операції ПРАТ``ДТРЗ`` з придбання ТМЦ (товару), робіт та послуг на підставі договорів із ТОВ``АМБ Трейдинг``, ТОВ``Конус``, ТОВ НВК``Хімтранс``, ТОВ``Криворіжбуд``, ТОВ``Актуальні технології груп``, ПП``Мускун``, ФОП ОСОБА_1, ТОВ``Промтехкомпані``, ТОВ``Промдорсервіс``, ТОВ``Надія``, не спричинили реального настання правових наслідків з названими контрагентами, оскільки за результатами аналізу інформації, отриманої внаслідок заходів податкового контролю (використані результати актів перевірок контрагентів по ланцюгу постачання продукції, дані автоматизованих систем АІС ``Податковий блок``, Єдиного реєстру податкових накладних, пошукові дані міжнародної комп`ютерної мережі Інтернет), водночас один чи декілька контрагентів платників, в тому числі у ланцюгу посередників, не мають достатніх трудових та матеріально-технічних ресурсів, основних засобів, необхідних для здійснення задекларованих позивачем операцій, або не декларують, або не виконують свої податкові зобов`язання, за місцем реєстрації відсутні. Також відповідач посилався на те, що ТОВ НВК``Хімтранс`` фігурує у кримінальному провадженні від 25.07.2014 №12014080000000240, порушеного за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 357, частиною 1 статті 366 КК України. На підтвердження висновків акта перевірки відповідач вказував і на відсутність транспортних документи на перевезення ТМЦ та неналежне оформлення наявних; сертифікатів якості відповідного зразка та документів, які вказували б на походження товарів, які купувались згідно з видатковими накладними; ланцюга постачання товару; перевищення витрат матеріалів над нормативними. Зважаючи на ці обставини в сукупності контролюючий орган надані підприємством первинні документи визнав такими, що не підтверджують здійснення операцій з постачання ТМЦ та послуг вказаними контрагентами.
Порядок формування платником податків витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту у 2014 році був врегульований нормами статей 138, 139, 198 ПК України (у редакції, чинній станом на вказаний період).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За змістом наведених норм у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг).
Отже, всі витрати господарюючого суб`єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.
Якщо господарська операція не відбулася, а первинні документи були складені з метою отримання лише податкової вигоди та не відповідають дійсності, такі документи не можуть бути підставою для визначення показників податкової звітності.