ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2023 року
м. Київ
справа № 300/5477/21
адміністративне провадження № К/990/17719/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2022 року (ухвалене у складі головуючого судді Микитин Н.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Глушка І.В.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. 25 вересня 2021 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також - відповідач, скаржник), у якому просив:
визнати протиправними дії відповідача при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2018 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року № 103 щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років з 90 відсотків до 70 відсотків грошового забезпечення;
зобов`язати пенсійний орган провести позивачу перерахунок та виплату з 1 січня 2018 року пенсії у розмірі 90 відсотків грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною відмову відповідача щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії на підставі наданої Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки довідки № 9/1/2085 від 5 липня 2021 року про розмір грошового забезпечення;
зобов`язати пенсійний орган провести позивачу з 1 квітня 2019 року перерахунок пенсії на підставі наданої Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки довідки № 9/1/2085 від 5 липня 2021 року про розмір грошового забезпечення та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням проведених платежів, однією сумою.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року, адміністративний позов задоволено.
3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підставою для проведення перерахунку пенсії може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок №45), повідомляють пенсійний орган.
4. З 1 квітня 2019 року виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення.
5. При цьому суди попередніх інстанцій зазначили, що при перерахунку пенсії на підставі постанов Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року №103 (далі - Постанова №103) та "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова №704) її максимальний розмір має обчислюватися, виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням положень статті 63 Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з чим дійшли помилкового та необґрунтованого висновку щодо визнання протиправними дій Управління та зобов`язання Управління здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2018 року у розмірі 90% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, а також про наявність у позивача права на перерахунок пенсії з 1 квітня 2019 року із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 5 березня 2019 року відповідно до довідки, виданої Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 5 липня 2021 року № 9/1/2085, з урахуванням проведених платежів.
8. Крім того, скаржник звертає увагу на наявність правової проблеми, яка полягає у тому, що для військовослужбовців, які до звільнення займали одну й ту ж саму посаду, звання, вислугу років та види грошового забезпечення, матимуть різний розмір пенсії, оскільки військовослужбовці, які вийшли на пенсію до 1 січня 2018 року претендують на 90% грошового забезпечення відповідно до положень Постанови № 704, а ті, що отримали право на пенсію після 1 січня 2018 року - 70% відповідно до Постанови № 103. На підтвердження наявності різних підходів щодо порядку обчислення розміру пенсійного забезпечення однієї категорії громадян, зазначає про наявність наступних правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 240/5401/18 та у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 160/8324/19.
9. Скаржник також стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 640/1744/20, про те, що право на перерахунок призначеної пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку (звернення особи у встановленому порядку до відповідного суб`єкта владних повноважень). Подібні висновки, за твердженням скаржника, висловлені у постановах Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 340/3185/19 та від 27 вересня 2021 року у справі № 580/585/21.
10. 31 січня 2023 року до Суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких, зокрема, повторно обґрунтовується існування різних підходів щодо порядку обчислення розміру пенсійного забезпечення однієї категорії громадян у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 240/5401/18 та від 24 червня 2020 року у справі №160/8324/19.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
11. Касаційна скарга надійшла до Суду 12 липня 2022 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №300/5477/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.
13. Ухвалою Верховного Суду від 3 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в судове засідання на 22 листопада 2022 року о 14 годині 30 хвилин з повідомленням та викликом учасників справи колегією у складі трьох суддів. Однак, судове засідання, призначене на 22 листопада 2022 року, як і судове засідання, призначене на 6 грудня 2022 року, не відбулися у зв`язку з відсутністю повного складу колегії суддів, визначеного для розгляду справи №300/5477/21. Розгляд справи призначено на 31 січня 2023 року на 14.00. год.
14. У судовому засіданні 31 січня 2023 року у зв`язку із відсутністю повноважних представників сторін Судом постановлено ухвалу про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи.
Позиція інших учасників справи
15. 17 вересня 2022 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, ухваленими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
16. У відзиві, зокрема, зазначається, що відсоткове співвідношення раніше призначеної відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ пенсії до відповідних сум грошового забезпечення є сталим, оскільки установлюється на день призначення пенсії. Отже, при перерахунку пенсії змінною є лише розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке було визначено при її призначення, є незмінним.
17. Також позивач вказує, що аналогічні висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №240/5401/18 (провадження №11-198заі19).
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
18. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером Збройних Сил України, перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
19. Згідно з протоколом, що знаходиться у пенсійній справі, ХД-12958 (Міноборони) від 1 січня 2018 року, пенсія позивачу обраховувалась з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з 90 % розміру грошового забезпечення при вислузі 29 років, яке включало такі складові: посадовий оклад - 1150 грн; оклад за військове звання - 125 грн; процентна надбавка за вислугу років 40 % - 510 грн; надбавка за кваліфікацію, льотчик/штурман 1 клас 12 % - 138 грн; надбавка за умови режимних обмежень допуск Ф.2 15 % - 172 грн 50 коп.; надбавка за виконання особливо важливих завдань 50 % - 892 грн 50 коп.; надбавка за особливі умови служби в екіпажах бойових машин, літаків, вертольотів, суден та ін. 35 % - 402 грн 50 коп.; премія 10 % - 115 грн.
20. 21 лютого 2018 року прийнято Постанову № 103, пунктами 1 та 2 якої постановлено перерахувати з 1 січня 2018 року пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.
21. На підставі складеної Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом довідки про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсій, передбаченого Постановою № 103, відповідно до протоколу ХД - 12958 (Міноборони) від 1 січня 2018 року, позивачу проведено перерахунок пенсії з урахуванням 70 % грошового забезпечення та виходячи з таких видів грошового забезпечення: посадовий оклад; оклад за військове звання; процентна надбавка за вислугу років 50 %.
22. На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 червня 2021 року у справі № 300/2035/21, Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки підготовлено та направлено позивачу, а також до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області довідку № 9/1/2085 від 5 липня 2021 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1, встановленого за відповідною (аналогічною) посадою (на день звільнення із служби) заступник командира ескадрильї на літаках МіГ, яку він займав на день звільнення зі служби 4 вересня 1991 року, станом на 5 березня 2019 року, згідно із Постановою № 704, у якій визначено наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад - 5500 грн; оклад за військовим званням - 1340 грн; надбавка за вислугу років (50%) - 3420 грн; таємність (15%) - 825 грн; класність (7%) 385 грн; НОПС (ОВЗ+ПО+% вислуга) (100%) - 10260 грн; премія (130%) - 7150 грн.
23. З метою здійснення відповідного перерахунку пенсії, позивач звернувся до відповідача із заявою від 9 липня 2021 року, в якій просив провести з 1 січня 2018 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії, виходячи з 90 % грошового забезпечення з урахуванням проведених платежів, а також провести перерахунок його пенсії з 1 квітня 2019 року на підставі наданої Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки довідки № 9/1/2085 від 5 липня 2021 року.
24. У відповідь на вказану заяву позивачем отримано лист відповідача № 5822-5444/К-02/8-0900/21 від 28 липня 2021 року, у якому роз`яснено, що Урядом новий порядок та умови проведення перерахунку пенсій не приймались, отже підстав для проведення нового перерахунку пенсії немає.
25. Водночас, при розрахунку граничної суми підвищення пенсії відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ, в редакції з внесеними законами України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" змінами, відповідач знизив відсотковий розмір пенсії позивача з 90 % до 70 % грошового забезпечення.
26. Позивач, не погоджуючись з такими діями та рішеннями відповідача стосовно зниження відсоткового розміру пенсії, звернувся до суду із позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
27. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
28. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
29. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
30. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
31. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2022 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на таке.
32. У статті 1, частині першій статті 2 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.
33. Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
34. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
35. Також, відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини перша, друга, п`ята статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (частина перша статті 65).
36. Громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
37. Обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей установлено частиною п`ятою статті 17 розділу I "Загальні засади" Конституції України, який визначає основи конституційного ладу в Україні, зокрема, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України, захист яких покладено на Збройні Сили України та інші військові формування, створені відповідно до законів України.
38. Конституційний Суд України неодноразово розв`язував питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).
39. У Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 констатовано, що відповідні конституційні принципи є осердям конституційного ладу України, від захисту яких залежить його втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина (друге речення пункту 5 мотивувальної частини), а також наголошено на головній ролі Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні України, які своєю мужньою боротьбою забезпечують ефективний захист Української держави та Українського народу від агресії Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, яка набула повномасштабного характеру з 24 лютого 2022 року (абзац перший підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини).
40. За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України [абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019].
41. Конституційний Суд України також висловлював ще низку юридичних позицій, які є значущими для розгляду справи №300/5520/21, а саме: "З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України"; припис частини п`ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов`язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей; "виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності"; заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України [абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022].
42. Конституційний Суд України в Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 наголосив на тому, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а з особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзаци шостий, сьомий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
43. Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України (Другий сенат) у Рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 вказав, що зі змісту частин першої, другої, п`ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв`язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня. Встановлений частиною п`ятою статті 17 Основного Закону України обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.
44. Конституційний Суд України в аспекті частини п`ятої статті 17 Конституції України також наголошував, що держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності; невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", підриває довіру до держави (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
45. Окрім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 звернув увагу на те, як витлумачено поняття юридичної визначеності в міжнародних актах та документах, згідно з якими, зокрема, "юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також, щоб їхньою метою було забезпечення передбачности ситуацій та правовідносин; юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна додержувати взятих на себе зобов`язань щодо людей або виконувати їм обіцяне [поняття "виправданого (леґітимного) очікування"]" [Доповідь про правовладдя, ухвалена Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеційська Комісія) на її 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), перше речення § 46, § 48]; принцип правомірних (легітимних) очікувань, за тлумаченням Венеційської Комісії, виражає ідею, що "органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених [у особи] очікувань" [спеціальне Дослідження Венеційської Комісії "Мірило правовладдя", CDL-AD(2016)007, пункт II.B.5.61]. Отже, юридичну визначеність в аспекті поняття правомірних (легітимних) очікувань слід розуміти не лише як право особи розраховувати на розумну та передбачну стабільність приписів актів права, чітке розуміння юридичних наслідків застосування таких приписів, а також як право особи на розумні очікування щодо послідовності та цілісності законотворчої діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні.
46. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
47. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон № 2262-ХІІ.
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
48. З доводів касаційної скарги вбачається, що відповідач фактично погоджується із правом позивача на перерахунок пенсії, водночас основним спірним питанням у справі, яка розглядається, є правомірність обмеження розміру пенсії позивача 70 % від суми грошового забезпечення, а не 90 %, що були визначені під час призначення спірної пенсії, тому колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
49. Стаття 13 Закону № 2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;