ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2023 року
м. Київ
справа №809/1466/15
адміністративне провадження № К/990/26213/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2022 року (судді: Ільчишин Н. В., Коваль Р. Й., Гуляк В. В.) та
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України
про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - відповідач-1, ГУ ДПС в Івано-Франківській області), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС України) про визнання незаконним її звільнення з посади заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; скасування наказу Міністерства доходів і зборів України від 16 березня 2015 року №184-о про її звільнення; поновлення її на посаді заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; стягнення з Міндоходів України на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення до дня ухвалення судового рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що заборони, визначені частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", не можуть застосовуватися до ОСОБА_1, оскільки вона за період своєї трудової діяльності не вчиняла жодних протиправних дій, про що й зазначила у заяві про проведення перевірки, передбаченої вказаним Законом. Водночас позивачка зауважує, що повинна нести відповідальність лише за свої індивідуальні дії та не може бути притягнута до відповідальності у зв`язку із зайняттям посади державної служби під час функціонування в державі тієї чи іншої владної системи. Також зауважує, що всупереч вимог частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України") була звільнена із займаної посади під час тимчасової непрацездатності. Відтак ОСОБА_1 вказує на порушення її конституційного права на працю.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, постановою від 14 липня 2020 року, за наслідками касаційного перегляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, ухвалених в цій справі, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року скасував і ухвалив нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, правонаступником якого є Державна податкова служба України, в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу та поновлення на роботі задовольнив. Визнав протиправним і скасував наказ Міністерства доходів і зборів України від 16 березня 2015 року №184-о "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області з 17 березня 2015 року. Адміністративну справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
28 вересня 2020 року позивач подала заяву про уточнення та зміни предмету позову, якою просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу розрахованого із застосуванням коефіцієнту коригування заробітної плати та з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1267658,60 грн та стягнення моральної шкоди в розмірі еквівалентному п`яти тисячам євро.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 березня 2015 року до 17 листопада 2020 року в розмірі 1047094,87 грн. В задоволенні решти позовних вимог та до іншого відповідача відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що розмір розрахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 березня 2015 року до 18 листопада 2020 року складає - 1047094,87 грн, що підлягає стягненню на користь позивачки з Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області. Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням індексу інфляції до задоволення не підлягають, оскільки згідно з абзацом третім пункту 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1078 від 17 липня 2003 року виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати не відносяться до об`єктів індексації.
Враховуючи наведене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважала вірним висновок суду першої інстанції про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 березня 2015 року до 17 листопада 2020 року в розмірі 1 047 094,87 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року заяву про заміну боржника у виконавчих листах задоволено. Замінено боржника - ГУ ДПС в Івано-Франківській області на його правонаступника - ДПС України у виконавчому листі, виданому 23 грудня 2021 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом за №809/1466/15 про стягнення з ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 березня 2015 року до 17 листопада 2020 року в розмірі 1 047 09487 грн.
Не погодившись із прийнятою ухвалою Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі №809/1466/15 апеляційну скаргу ДПС залишено без руху.
Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначено, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану продовжено Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, 17 травня 2022 року №341/2022 з 25 травня 2022 року на 90 днів (23 серпня 2022 року). Разом з тим, посилаючись на встановлення простою у роботі працівників Державної податкової служби України, останнім не надано відповідних доказів, як і доказів припинення простою.
Таким чином скаржнику, на підтвердження доводів, викладених у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, необхідно надати копії наказів про встановлення простою та припинення простою у роботі Державної податкової служби України".
На виконання вимог ухвали про залишення без руху ДПС подано клопотання про усунення недоліків, до якого додано наказ ДПС №243-о "Про встановлення простою" та зазначено, що в ДПС, як в центральному апараті, простій не припинено.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2022 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наведені доводи в клопотанні є необґрунтованими та підстави пропуску строку не є поважними, оскільки клопотання не містить посилань на те, які непереборні та істотні обставини позбавили апелянта можливості вчасно звернутись з апеляційною скаргою, а зазначення у клопотанні про усунення недоліків апеляційної скарги про не припинення простою у роботі Державної податкової служби України, як центрального апарату є спростованою тим, що вказана обставина не перешкоджала представнику апелянта направити до суду апеляційну скаргу 08 червня 2022 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження і подати клопотання від 11 липня 2022 року, а тому наведені апелянтом доводи не можуть бути достатньою підставою для поновлення строку оскарження, що свідчить про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення відповідного клопотання апелянта. Отже, при належному відношенні, апелянт не був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу в межах строку звернення до суду апеляційної інстанції, проте таким правом не скористався, а тому суд вважає, що вказані відповідачем підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі Державна податкова служба України указує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2022 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
ДПС України рішення суду апеляційної інстанції оскаржується відповідно до вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження ДПС України зазначає, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання продовження чи поновлення процесуальних строків в період воєнного стану.
Позиція інших учасників справи
Від інших учасників справи до суду не надходило відзиву на касаційну скаргу ДПС України, що відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.