ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2023 року
м. Київ
справа №809/1466/15
адміністративне провадження № К/990/13945/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року (судді: Остап`юк С.В., Біньковська Н.В., Тимощук О.Л.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року (судді: Довгополов О.М., Гудима Л.Я., Святецький В.В) в справі №809/1466/15
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України
про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - відповідач-1, ГУ ДПС в Івано-Франківській області), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС України) про визнання незаконним її звільнення з посади заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; скасування наказу Міністерства доходів і зборів України від 16 березня 2015 року №184-о про її звільнення; поновлення її на посаді заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; стягнення з Міндоходів України на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення до дня ухвалення судового рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що заборони, визначені частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", не можуть застосовуватися до ОСОБА_1, оскільки вона за період своєї трудової діяльності не вчиняла жодних протиправних дій, про що й зазначила у заяві про проведення перевірки, передбаченої вказаним Законом. Водночас позивачка зауважує, що повинна нести відповідальність лише за свої індивідуальні дії та не може бути притягнута до відповідальності у зв`язку із зайняттям посади державної служби під час функціонування в державі тієї чи іншої владної системи. Також зауважує, що всупереч вимог частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України") була звільнена із займаної посади під час тимчасової непрацездатності. Відтак ОСОБА_1 вказує на порушення її конституційного права на працю.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, постановою від 14 липня 2020 року, за наслідками касаційного перегляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, ухвалених в цій справі, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року скасував і ухвалив нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, правонаступником якого є Державна податкова служба України, в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу та поновлення на роботі задовольнив. Визнав протиправним і скасував наказ Міністерства доходів і зборів України від 16 березня 2015 року №184-о "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області з 17 березня 2015 року. Адміністративну справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
28 вересня 2020 року позивач подала заяву про уточнення та зміни предмету позову, якою просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу розрахованого із застосуванням коефіцієнту коригування заробітної плати та з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1267658,60 грн та стягнення моральної шкоди в розмірі еквівалентному п`яти тисячам євро.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 березня 2015 року до 17 листопада 2020 року в розмірі 1047094,87 грн. В задоволенні решти позовних вимог та до іншого відповідача відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що розмір розрахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 березня 2015 року до 18 листопада 2020 року складає - 1047094,87 грн, що підлягає стягненню на користь позивачки з Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області. Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням індексу інфляції до задоволення не підлягають, оскільки згідно з абзацом третім пункту 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1078 від 17 липня 2003 року виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати не відносяться до об`єктів індексації.
Враховуючи наведене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважала вірним висновок суду першої інстанції про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 березня 2015 року до 17 листопада 2020 року в розмірі 1 047 094,87 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року заяву про заміну боржника у виконавчих листах задоволено. Замінено боржника ГУ ДПС в Івано-Франківській області на його правонаступника - ДПС України у виконавчому листі, виданому 02 червня 2021 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом за №809/1466/15 про стягнення з ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 21 606,20 грн.
Замінено боржника - ГУ ДПС в Івано-Франківській області на його правонаступника - ДПС України у виконавчому листі, виданому 23 грудня 2021 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом за №809/1466/15 про стягнення з ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 березня 2015 року до 17 листопада 2020 року в розмірі 1 047 09487 грн.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ГУ ДПС в Івано-Франківській області указує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог повністю.
ГУ ДПС в Івано-Франківській рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження ГУ ДПС в Івано-Франківській області зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови неправильно застосовані норми матеріального права, без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі №826/6712/16, від 15 липня 2020 року у справі №819/3391/15, від 04 червня 2020 року у справі №821/114/18 щодо правосуб`єктності Державної фіскальної служби.
На переконання ГУ ДПС в Івано-Франківській, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 39394463) функціонує і на цей час та здійснює діяльність в межах та спосіб визначений законодавством України. Крім того, в даному реєстрі відсутній запис про припинення/ліквідацію юридичної особи - Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, а тому зазначена юридична особа і мала бути визначена судами першої та апеляційної інстанцій, належним відповідачем у спірних правовідносинах.
Позиція інших учасників справи
Від інших учасників справи до суду не надходило відзиву на касаційну скаргу МЮ України, що відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного суду від 29 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 01 березня 2023 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Верховний Суд ухвалою від 02 березня 2023 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 проходила службу в податкових органах Івано-Франківської області на різних посадах.
Відповідно до наказу Міндоходів України від 4 червня 2013 року №1134-о позивачка була призначена на посаду заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області.
09 березня 2015 року ОСОБА_1 подала заяву на проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", в якій зазначила про непоширення щодо неї заборон, передбачених частинами третьою, четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" (а.с. 10-11).
Листом від 11 березня 2015 року №975/8/09-19-04-33 ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області направило Державній фіскальній службі України отриману від ОСОБА_1 заяву, декларацію про майно, доходи і витрати за 2014 рік, а також довідку про результати перевірки відомостей, зазначених у трудовій книжці, про займані нею посади за період з 25 лютого 2010 року до 22 лютого 2014 року.
Згідно довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці, ОСОБА_1 4 червня 2013 року призначена на посаду заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, тобто займала цю посаду у період з 21 листопада 2013 року до 22 квітня 2014 року (а.с. 95).