ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2023 року
м. Київ
справа №990/54/22
адміністративне провадження № К/990/32487/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Білак М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу №990/54/22
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного суду міста Києва, Київського апеляційного суду про визнання дій протиправними, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2022 року (постановлену у складі головуючої судді Клочкової Н.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року ( головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.)
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач, скаржник) звернувся до Верховного Суду, як суду першої інстанції, з позовною заявою до Деснянського районного суду міста Києва (далі також - відповідач 1), Київського апеляційного суду Києва (далі також - відповідач 2), в якому просив:
- визнати протиправними дії Деснянського районного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року по справі № 754/8062/17 та Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року по справі № 33/796/2543/2017;
- зобов`язати переглянути за нововиявленими та виключними обставинами постанову Деснянського районного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року по справі № 754/8062/17 та постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року по справі № 33/796/2543/2017;
- скасувати постанову Деснянського районного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року у справі № 754/8062/17 (провадження № 3/754/2949/17) постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року справі № 33/796/2543/2017 у зв`язку з нововиявленими та виключними обставинами та закрити провадження у справі № 754/8062/17 відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП на підставі пункту 3 статті 247 КУпАП, у зв`язку з неосудністю особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність.
2. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Деснянського районного суду міста Києва, Київського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії передано до Окружного адміністративного суду міста Києва.
3. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач послався на протиправність постанови Деснянського районного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року у справі № 754/8062/17 та постанови Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року, оскільки останні є незаконними та винесеними з порушенням норм матеріального та процесуального права.
4. Зокрема, у своїй позовній заяві, позивач зазначає, що постанова Деснянського районного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року по справі № 754/8062/17 та постанова Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року у справі № 33/796/2543/2017 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року є незаконними, які постановлені з порушенням правил предметної і суб`єктної юрисдикції, не було відомо, що переважна більшість доказів, на які зроблено посилання в рішенні є неприпустимими, низку обставин, які мають значення для справи встановлено неправильно, існують істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, в яких існує недоведеність обставин та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, а також є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування судових рішень.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за даним позовом на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.
6. Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження по справі суд першої інстанції прийшов до висновку, що спір у даній справі, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, а тому не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
8. Апеляційний суд врахував також роз`яснення, надані у пункті 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2012 року № 6-рп/2001, згідно з якими порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.
9. Суд апеляційної інстанції вказав, що оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
10. При цьому посилався на аналогічні висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/110/16.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
11. Не погоджуючись із таким судовим рішенням позивач подав касаційну скаргу на вказані судові рішення.
12. У поданій касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
13. Позивач наголошує, що висновок суду першої інстанції про те, що даний спір не може бути розглянутим за правилами КАС України є необґрунтованим і таким, що не відповідає визначеному статтею 2 КАС України завданню адміністративного судочинства щодо вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, позивач вказує, що суд зазначивши, що справа не відноситься до компетентності адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами КАС України не роз`яснив позивачу, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
14. Також скаржник вказує, на незаконність та необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції щодо неможливості вирішення зазначених вимог в судах жодної юрисдикції оскільки, на думку позивача, статті 124 Конституції України містить норму, згідно якої юрисдикція судів поширюється на будь який юридичний спір, акцентуючи саме на факті наявності спору.
15. Відзив на касаційну скаргу від відповідачів не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
IV ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
17. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 29 листопада 2022 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, статті 170 КАС України, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України.
18. В даному випадку, у позовній заяві позивач зазначив про протиправність постанови Деснянського районного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року у справі № 754/8062/17 та постанови Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року, оскільки, на переконання позивача, останні є незаконними та винесеними з порушенням норм матеріального та процесуального права.
19. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
20. На підставі частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
21. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).
22. Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
23. На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
24. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
25. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.