РІШЕННЯ
Іменем України
13 лютого 2023 року
м. Київ
справа №800/35/16
адміністративне провадження № П/9901/145/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Берназюка Я.О., суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В., Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Лупу Ю.Д.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Пантюхової Л.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 800/35/16
за позовом ОСОБА_1
до Президента України
про визнання протиправним та скасування указу, поновлення на посаді,
ВСТАНОВИВ:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. 15 січня 2016 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Президента України (далі також - відповідач), у якому просив:
визнати протиправним та скасувати Указ Президента України №710/2015 від 17 грудня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_2 з посади члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформації" (далі також - Указ №710/2015);
поновити ОСОБА_1 на посаді члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформації з 17 грудня 2015 року.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
2. Позивач вважає, що Указ №710/2015 має бути скасований, оскільки є протиправним. Свою позицію позивач обґрунтовує таким.
3. Порядок призначення, діяльності і звільнення Голови і членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформації, визначаються Законом України "Про телекомунікації" від 18 листопада 2003 року № 1280-IV (далі - Закон № 1280-IV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
4. Позивач був призначений на посаду члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформації (далі також - НКРЗІ) 16 грудня 2011 року з терміном повноважень до 16 грудня 2017 року.
5. Частина четверта статті 20 Закону № 1280-IV імперативно визначає підстави дострокового звільнення Голови та членів НКРЗІ, а саме: у разі подання заяви про відставку, неможливості виконання обов`язків за станом здоров`я, припинення громадянства України, грубого порушення службових обов`язків, набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні злочину, наявності інших підстав, передбачених законами.
6. У самому тексті Указу №710/2015 підставою для звільнення позивача визначений Закон України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII (далі - Закон № 1682-VII), проте вказаним Законом, на думку позивача, визначаються лише критерії здійснення очищення влади, а не підстави. Відповідно, посилання в Указі №710/2015 на Закон № 1682-VII суперечить, як вказаному Закону так і Закону № 1280-IV.
7. Згідно із частиною четвертою статті 20 Закон № 1280-IV Голова та члени Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, керівні працівники та спеціалісти її апарату є державними службовцями. Тому, іншими підставами звільнення, на думку позивача, вважаються підстави, визначені Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
8. Так, згідно зі статтею 30 Закону № 3723-XII державна служба припиняється у разі:
1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону);
2) недотримання пов`язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону;
3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону);
4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону);
5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону);
6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
9. Водночас позивач вказує на те, що припинення його повноважень не підпадає під жодну із підстав, передбачену статтею 30 Закону № 3723-XII.
10. Також позивач зазначає, що відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) однією з підстав припинення трудового договору є підстави передбачені Законом № 1682-VII, однак вказаний Закон не містить конкретно визначених підстав для звільнення осіб із займаних державних посад, зокрема з посади члена НКРЗІ, а лише містить критерії, за якими звільняються особи із займаних посад, а саме, перебування особи на посаді у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року. При цьому до таких осіб застосовується заборона, передбачена частиною третьою статті 1 Закону № 1682-VII: протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
11. Отже, позивач відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 1682-VII не має права протягом 10 років з моменту прийняття вказаного Закону обіймати посаду члена НКРЗІ, що є порушенням його прав та інтересів, передбачених Конституцією та законами України.
12. Також позивач вказує, що відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
13. Указ №710/2015 виданий на підставі Закону № 1682-VII, який не має зворотної дії у часі та перебування позивача на посаді члена НКРЗІ у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року не визнавалося на той час правопорушенням.
14. З огляду на вищезазначене, позивач вважає, що Указ №710/2015 суперечить вимогам статті 20 Закон № 1280-IV, статті 30 Закону № 3723-XII та статті 58 Конституції України.
15. Відповідач у запереченнях на позовну заяву ОСОБА_1 від 29 січня 2016 року не погоджується з вимогами позовної заяви, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Свою позицію обґрунтовує таким.
16. Приписи Закону № 1682-VII містять пряму заборону позивачу обіймати посаду члена НКРЗІ; підстави припинення державної служби у такому випадку передбачені КЗпП України, про що зазначено в Указі Президента України №710/2015.
17. Відповідач зазначає, що 16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон № 1682-VII, відповідно до якого здійснюються заходи щодо очищення влади шляхом заборони посадовим та службовим особам (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування приймати участь в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади ОСОБА_3 .
18. Вказаним Законом визначено перелік посад, у відношенні яких здійснюється таке очищення, а також встановлені критерії здійснення очищення влади (люстрації).
19. Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 1682-VII протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
20. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, зокрема, голови або члена національної комісії, що здійснює відповідно державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв`язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг.
21. Разом з тим, ОСОБА_1 перебував на посаді члена НКРЗІ з 16 грудня 2011 року по 17 грудня 2015 року.
22. Водночас вищевказані приписи Закону № 1682-VII містять пряму заборону обіймати позивачу цю посаду, оскільки він обіймав її у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року більше одного року, а отже підпадає під критерії очищення влади.
23. Нормами статті 30 Закону № 3723-XII, які закріплюють перелік підстав припинення державної служби (які є спеціальними), визначено, що загальні підстави припинення такої служби встановлені КЗпП України - тобто, вказаний Закон передбачає можливість поширення на відносини публічної служби положень трудового законодавства.
24. Відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України трудовий договір припиняється, в тому числі з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".
25. Отже, на думку відповідача, твердження ОСОБА_1 щодо відсутності у Законі № 3723-XII підстав припинення його державної служби є помилковими, оскільки останній передбачає лише спеціальні підстави. Звільнення ж з підстав, визначених Законом № 1682-VII, є загальною підставою припинення державної служби, визначеною КЗпП України.
26. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не доведено факту порушення його прав, Указ №710/2015 видано за наявності відповідних правових підстав, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак позов задоволенню не підлягає.
27. Крім того, 15 вересня 2022 року до суду надійшов відзив відповідача від 12 вересня 2022 року, у якому вказані доводи, аналогічні тим, які вказані у запереченнях на позовну заяву ОСОБА_1 від 29 січня 2016 року.
28. Водночас відповідач додатково вказує, що строк дії трудового договору позивача згідно з положеннями статті 20 Закон № 1280-IV розпочався 16 грудня 2011 року і мав закінчитися 16 грудня 2017 року. Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 23 КЗпП України, викладеної, зокрема, у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №800/11/17, при незаконному розірванні строкового трудового договору працівника поновлюють на роботі, якщо строк договору не закінчився.
29. Також відповідач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень Закону № 1682-VII, викладені у постанові від 2 червня 2021 року у справі №800/527/14.
30. Окрім того, відповідач зазначає, що особливість посади, яку займав позивач, та роль НКРЗІ під час правління ОСОБА_3, доводять дотримання принципу індивідуальної вини позивача під час прийняття відповідачем Указу №710/2015, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
31. 30 вересня 2022 року до Суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача від 12 вересня 2022 року, в якому, зокрема, зазначається про неможливість врахування позицій Великої Палати Верховного Суду стосовно застосування статті 23 КЗпП України, викладеної у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №800/11/17, оскільки спір у вказаній справі і справі, яка розглядається, має певні відмінності. Так, у справі №800/35/16, на відміну від справи №800/11/17, було зупинено провадження. Вказане свідчить про те, що на момент зупинення провадження у справі №800/35/16 було зупинено і повноваження позивача як члена НКРЗІ, тому трудовий договір позивача не може вважатися таким, що припинився у зв`язку із закінченням строку його чинності.
ІІІ. КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
32. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2016 року відкрито провадження у справі №800/35/16 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та скасування указу, поновлення на посаді та призначено розгляд вказаної справи у судове засідання на 1 лютого 2016 року.
33. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 лютого 2016 року провадження у справі зупинено на підставі статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за результатами розгляду справи за конституційним поданням Верховного Суду України та 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII.
34. У зв`язку з початком роботи Верховного Суду матеріали зазначеної справи, у відповідності з підпунктом 5 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передано до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду - для розгляду спочатку за правилами спрощеного позовного провадження.
35. Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2018 року суддя-доповідач прийняв справу до свого провадження і зазначив, що розгляд справи розпочнеться після того, як будуть усунуті обставини, що викликали зупинення провадження у справі. Суд роз`яснив сторонам, що провадження в адміністративній справі буде поновлено судом в порядку, передбаченому статтею 237 КАС України та запропонував учасникам справи надати відомості про те, чи продовжують існувати обставини, що стали підставами для зупинення провадження у справі.
36. 20 липня 2022 року до суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі, яке було мотивовано тим, що Верховний Суд розглянув подібну справу №817/3431/14 та у вказаній справі ухвалив рішення по суті спору від 3 червня 2020 року. Посилаючись у вказаній справі на джерела права та акти щодо їх застосування, Верховний Суд зазначив, що Конституційним Судом України на момент розгляду справи не прийнято рішення у справі щодо конституційності норм Закону України "Про очищення влади" та прийшов до висновку, що прийняти рішення у справі дозволяє чинне законодавство без відповідного рішення Конституційного Суду України. З огляду на вищезазначене, та посилаючись на положення статті 24 Конституції України щодо рівності прав громадян, зокрема і щодо правового захисту, позивач просив провадження у справі № 800/35/16 поновити.
37. Ухвалою Верховного Суду від 5 вересня 2022 року клопотання ОСОБА_1 задоволено та поновлено провадження у справі №800/35/16. Розгляд справи призначено на 10 жовтня 2022 року.
38. Судове засідання, призначене на 10 жовтня 2022 року, не відбулося у зв`язку із оголошенням у місті Києві повітряної тривоги, обумовленої ракетними ударами по території України зі сторони російської федерації. Розгляд справи було відкладено на 7 листопада 2022 року.
39. У судовому засіданні 7 листопада 2022 року позивач та представник відповідача надали усні пояснення стосовно суті спору. У вказаному засіданні Судом з власної ініціативи було поставлено на обговорення питання стосовно необхідності залучення до справи третіх осіб, з огляду на позовну вимоги про поновлення позивача на посаді члена НКРЗІ. Позивач та представник відповідача заперечували проти залучення Судом до розгляду справи третіх осіб. У розгляді справи було оголошено перерву до 12 грудня 2022 року.
40. Судове засідання, призначене на 12 грудня 2022 року, не відбулося у зв`язку з відсутністю повного складу колегії суддів, визначених для розгляду справи №800/35/16. Розгляд справи призначено на 13 лютого 2023 року на 16.00.
41. У судовому засіданні 13 лютого 2023 року позивач та відповідач надали усні пояснення стосовно суті спору, які були враховані Судом під час розгляду справи. У вказаному судовому засіданні Судом з власної ініціативи було повторно поставлено на обговорення питання стосовно необхідності залучення до справи третіх осіб, з огляду на позовну вимоги про поновлення позивача на посаді члена НКРЗІ. Однак позивач та представник відповідача заперечували проти залучення Судом до розгляду справи третіх осіб.
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
42. Перевіривши матеріали справи, взявши до уваги пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд встановив таке.
43. Указом Президента України від 16 грудня 2011 року №1141/2011 ОСОБА_1 призначено членом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.
44. З огляду на положення статті 20 Закону № 1280-IV (Закон втратив чинність на підставі Закону № 1089-IX від 16 грудня 2020 року з 1 січня 2022 року, однак був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) повноваження ОСОБА_1 як члена НКРЗІ мали завершитися 16 грудня 2017 року.
45. Указом Президента України від 17 грудня 2015 року №710/2015 ОСОБА_1 звільнено з посади члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
46. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до Суду з адміністративним позовом.
47. Таким чином, предметом спору у цій справі є законність Указу Президента України від 17 грудня 2015 року №710/2015 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформації".
V. ОЦІНКА СУДУ
48. Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, перевіривши їх належними та допустимими доказами, дійшов таких висновків.
49. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
50. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
51. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
52. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
53. Тож Суд має з`ясувати, зокрема, чи був Указ Президента України №710/2015 виданий у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури.
54. Норми матеріального права у цій справі Суд застосовує у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
55. Суд зазначає, що для правильного вирішення спору у цій справі слід застосувати, зокрема, положення Конституції України, Закону № 1682-VII, Закону № 1280-IV, КЗпП України та Закону № 3723-XII.
56. Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
57. Згідно із частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
58. Конституційні повноваження Президента України визначено статтею 106 Конституції України, відповідно до якої Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, що є обов`язковими до виконання на території України.
59. Отже, оскаржуваний Указ Президента України є нормативним актом індивідуальної дії, а тому має відповідати як Конституції, так і законам України.
60. У пункті 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
61. Таким чином, будь-яка державна служба є публічною службою.
62. За змістом частин першої та п`ятої статті 20 Закону № 1280-IV Голова та члени Комісії є державними службовцями, призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу.
63. З вищезазначених норм вбачається, що на момент виникнення спірних правовідносин Голова і члени НКРЗІ призначалися і звільнялися з посади Президентом України шляхом видання відповідного указу, тому колегія суддів доходить висновку, що спірний Указ №710/2015 виданий у межах повноважень Президента України.
64. З приводу того, чи виданий спірний наказ відповідно до закону, а також стосовно доводів позовної заяви про те, що Указ №710/2015 не містить законних підстав для звільнення позивача як члена НКРЗІ, колегія суддів зазначає таке.
65. Згідно із частиною четвертою статті 20 Закону № 1280-IV Голова або член національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, може бути звільнений з посади у разі подання заяви про відставку, неможливості виконання обов`язків за станом здоров`я, припинення громадянства України, грубого порушення службових обов`язків, набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні злочину, наявності інших підстав, передбачених законами.
66. Колегія суддів погоджується із доводами позовної заяви, що під такою підставою звільнення, передбаченою частиною четвертою статті 20 Закону № 1280-IV, як наявність інших підстав, передбачених законами, слід, насамперед, розуміти підстави припинення державної служби, передбачені чинною на той момент статтею 30 Закону № 3723-XII.
67. Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що положення частини четвертої статті 20 Закону № 1280-IV та статті 30 Закону № 3723-XII передбачають спеціальні підстави для звільнення позивача із роботи як члена НКРЗІ або припинення його служби як державного службовця.
68. Однак, статтею 36 КЗпП України визначені загальні підстави припинення трудового договору. Вказані підстави підлягають застосуванню до всіх правовідносин, які виникають у зв`язку із застосуванням найманої оплачуваної праці. Вказане підтверджується і тим, що у статті 30 Закону № 3723-XII міститься чітке застереження стосовно підстав припинення державної служби, а саме крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється з підстав вказаних у цьому Законі.
69. Так, відповідно до пункту 7-1 частини першої статті 36 КЗпП України трудовий договір припиняється з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".
70. Таким чином, колегія суддів погоджується із позивачем, що положення Закону № 1682-VII не містять підстав припинення державної служби, а лише містять критерії визначення осіб, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації). Водночас, у разі якщо державний службовець підпадає під критерії, визначені у вказаному законі, то до нього здійснюються заходи очищення влади (люстрації) шляхом заборони займати посаду протягом певного періоду, що має наслідком припинення трудового договору на підставі пункту 7-1 частини першої статті 36 КЗпП України.
71. Як встановлено Верховним Судом, у спірному Указі Президента України №710/2015 підставою звільнення ОСОБА_1 з посади члена НКРЗІ вказано пункт 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України.
72. З огляду на таке, колегія суддів відхиляє доводи позовної заяви про те, що Указ Президента України №710/2015 не містить законних підстав звільнення позивача із займаної посади члена НКРЗІ. У той же час, переконливими є доводи відповідача, викладені у запереченнях на позовну заяву про те, що у спірному Указі вказані загальна підстава припинення повноважень, передбачена статтею 36 КЗпП України, і яка є застосовною до позивача.
73. При цьому колегія суддів зазначає, що Указ Президента України №710/2015 був виданий на виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1682-VII про те, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб, звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів.
74. Таким чином, Указ №710/2015 виданий у межах повноважень Президента України, на виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1682-VII та у ньому вказані підстави звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, передбачені Законом.
75. Водночас, з огляду на вимогу пункту 8 частини другої статті 2 КАС України, Суд зобов`язаний перевірити чи був спірний Указ №710/2015 прийнятий пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). У зв`язку із цим, колегія суддів зазначає таке.
76. 16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон № 1682-VII, який визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.
77. Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону № 1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
78. Згідно із пунктом 8 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо членів Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв`язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг.
79. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, зокрема, голови або члена національної комісії, що здійснює відповідно державне регулювання у сферах зв`язку та інформатизації.
80. З наведених законодавчих норм можна зробити висновок, що заборона на зайняття посад, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація) розповсюджується на осіб, які в період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року обіймали посади, визначені частиною першою статті 3 Закону України "Про очищення влади" та які: не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням; або подали заяву про застосування до них заборони, визначеної частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону; або не подали заяву про проведення щодо них перевірки; або подали заяву про проведення щодо них перевірки, однак за результатами такої перевірки встановлено недостовірність зазначених особою відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п`ятої статті 5 Закону № 1682-VII.
81. Водночас пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1682-VII визначено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб, звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів.
82. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що встановлення для осіб заборони обіймати певні посади в органах державної влади чи їхніх самостійних структурних підрозділах пов`язується із самим лише фактом зайняття у період 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року посад, передбачених у статті 3 Закону № 1682-VII, незалежно від того чи сприяла така особа своїми рішеннями, діями (бездіяльністю) узурпації влади, підриву основ національної безпеки і оборони України або протиправному порушенню прав і свобод людини, тобто не враховуючи жодної індивідуальної дії чи зв`язку особи з будь-якими антидемократичними подіями.
83. Таким чином, до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади), визначені частиною першою статті 3 Закону № 1682-VII, у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, застосовується заборона протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади, яка реалізується керівником органу (органом), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади таких осіб, шляхом звільнення таких осіб із займаних посад на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб.