ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 439/548/19
провадження № 51 - 110 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурорів ОСОБА_5,
ОСОБА_6 (у режимі
відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Перегноїв Золочівського району
Львівської області, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Буського районного суду Львівської області від 22 травня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року, ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 14 грудня 2018 року приблизно о 15:06, керуючи в стані алкогольного сп`яніння автомобілем "VOLKSWAGEN TIGUAN", номерний знак НОМЕР_1, рухаючись на вул. Юридика в напрямку до вул. Івана Богуна у м. Бродах Львівської області, порушив вимоги пунктів 1.5, 1.10, 2.3, 2.9, 12.3, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху, маючи технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8, який в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких того ж дня помер у лікарні.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із постановленим стосовно ОСОБА_7 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м`якості, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи вирок суду першої інстанції без змін, належним чином не перевірив усіх доводів його апеляційної скарги, не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_7, будучи військовослужбовцем, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив інкримінований злочин, а також не врахував даних про особу обвинуваченого, який вживав заходів для уникнення відповідальності, що призвело до безпідставного звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та непризначення додаткового покарання, у зв`язку з чим призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України. При цьому апеляційний суд не виконав вказівки суду вищої інстанції, викладеної у постанові ККС ВС від 11 березня 2020 року, щодо призначеного ОСОБА_7 покарання, не навів переконливих мотивів прийнятого рішення та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Також прокурор зазначає про те, що під час апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції обмежив прокурора в реалізації своїх прав, зокрема, щодо ознайомлення з наданими стороною захисту матеріалами.
Крім того, прокурор вказує на допущення судом апеляційної інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону в частині розгляду його клопотання про відвід судді та секретаря, а також неналежну фіксацію судового провадження технічними засобами й відсутність частини запису, та проведення апеляційного розгляду без потерпілих, які не були належним чином повідомлені. Наведені обставини, на погляд прокурора, є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Від захисника ОСОБА_9 надійшли заперечення, в яких він просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурори ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Засуджений та захисник у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час, дату й місце його проведення.
Від захисника ОСОБА_9 надійшло клопотання про відкладення судового засідання через те, що засуджений проходить військову службу.
Відповідно до ч. 4 ст. 430 КПК України засуджений підлягає обов`язковому виклику в судове засідання для участі в касаційному розгляді, якщо суд визнає обов`язковою його участь, а засуджений, що тримається під вартою, - також у випадках, якщо про це надійшло його клопотання.
За приписами ч. 4 ст. 434 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду касаційної інстанції є обов`язковою, касаційний розгляд відкладається.
Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 перебуває в провадженні суду касаційної інстанції за касаційною скаргою прокурора з 22 листопада 2021 року.
Як убачається з матеріалів касаційного провадження, засуджений ОСОБА_7 жодного разу особисто не повідомляв суду касаційної інстанції про своє бажання брати участь в судовому засіданні.
Суд касаційної інстанції у свою чергу не ухвалював рішення про обов`язкову участь засудженого в судовому засіданні.
Що стосується захисника ОСОБА_9, то суд касаційної інстанції не встановив поважності причин його неодноразової неявки в судове засідання, оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство не пов`язує участь захисника в судовому засіданні виключно з одночасною участю його підзахисного - обвинуваченого.
За положеннями ст. 52 КПК України в даному кримінальному провадженні участь захисника не є обов`язковою.
За весь час касаційного провадження (майже рік) засуджений та його захисник не скористались своїм правом брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в тому числі з використанням власних засобів зв`язку (враховуючи особливості касаційного провадження в умовах воєнного стану).
Мотиви Суду
Положенням ст. 433 КПК Українивизначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги; при цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.
У поданій касаційній скарзі сторона обвинувачення покликається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_7 внаслідок м`якості, а також істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема порушення судом апеляційної інстанції положень ст. 439 КПК України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Згідно з приписами статей 370, 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального прав з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно ст. 438 КПК України тягне за собою скасування судового рішення.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.
Відповідно до положень ст. 439 КПК України після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд першої або апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, в іншому складі суду. Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Вказаним правилом законодавець створює додаткові процесуальні засоби усунення порушень матеріального чи процесуального закону, допущених судами першої та апеляційної інстанцій у випадках, коли за наслідками касаційного розгляду судом касаційної інстанції не ухвалюється кінцеве рішення у кримінальному провадженні.
А тому дотримання цього правила має важливе значення не лише як гарантія дієвості судового контролю, що здійснюється вищою судовою інстанцією, за законністю та обґрунтованістю рішень судів першої та апеляційної інстанцій, але й щодо забезпечення єдності судової практики в цілому.
Колегія суддів касаційного суду уважає, що викладені в касаційній скарзі доводи щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_7 внаслідок м`якості, істотного порушення кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції під час нового апеляційного розгляду є слушними з огляду на таке.