ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 496/4142/14-к
провадження № 51-4103км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року,
за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Долинське Ананьївського району Одеської області, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Вступ
Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у спричиненні 19 липня 2013 року умисного легкого тілесного ушкодження
ОСОБА_7 .
Суд першої інстанції закрив кримінальне провадження у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Апеляційний суд, після розгляду скарги апелянта, ухвалу районного суду залишив без змін.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_6 подав касаційну скаргу, у якій посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи:
- Щодо правильності закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України;
- Про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановлені оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2022 року закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.
Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме у тому, що він 19 липня 2013 року приблизно о 20:00, перебуваючи на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_2, діючи умисно, спочатку схопив дочку за волосся та вдарив її в обличчя, чим спричинив їй фізичний біль без наслідків у вигляді тілесних ушкоджень. Опісля схопив за волосся свою дружину ОСОБА_7 та діючи умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс останній
5-6 ударів по голові та обличчю, у результаті чого спричинив їй легкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року ухвалу районного суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому суді у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Суть доводів скарги касатора зводиться до того, що він вказує на безпідставність закриття кримінального провадження за його обвинуваченням на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки не було враховано те, що інкриміноване йому кримінальне правопорушення пов`язане з домашнім насильством, а тому не може бути закрито на підставі вказаної норми, тобто у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Крім того зазначає, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам КПК України, при цьому, містить неконкретизоване обвинувачення, що призвело до порушення його права на захист.
Разом з цим, на думку касатора, апеляційний суд на вказані порушення вимог закону уваги не звернув та необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про закриття кримінального провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу
не подавались.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суду, та застосовані норми права
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, зокрема є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до
ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, вищевказаними положеннями процесуального закону визначено, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Щодо правильності закриття кримінального провадження стосовно
ОСОБА_6 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при ухвалені оскаржуваного рішення.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України визначено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
(далі - Закон № 2227-VIII), який набрав чинності 11 січня 2019 року, зокрема внесено зміни доп. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, яким передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, було доповнено словами: "крім кримінального провадження щодо злочину, пов`язаного з домашнім насильством".
Також Кримінальний кодекс України було доповнено ст. 1261, якою передбачено кримінальну відповідальність за домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Крім того, було внесено зміни й до ч. 1 ст. 67 КК України, яку доповнено п. 61 і визначено, що при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються, зокрема, вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, а в деяких складах злочинів таку обставину передбачено як кваліфікуючу ознаку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що обов`язковою умовою визнання судом злочину - незалежно від його родового чи безпосереднього об`єкта - пов`язаним із домашнім насильством, є відображення зазначеного у формулюванні обвинувачення (у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті) із встановленням органами досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступінь родинних відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо).
Що стосується матеріалів даного кримінального провадження, то колегія суддів констатує, що суть доводів касаційної скарги ОСОБА_6 полягає у його твердженнях про незаконне закриття кримінального провадження на підставі
п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки в його діях наявний факт вчинення кримінального правопорушення щодо його дружини, а тому вчинене ним кримінальне правопорушення пов`язане з домашнім насильством.
У свою чергу колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
У разі того, якщо суспільно небезпечне діяння пов`язане саме з домашнім насильством, то сторона обвинувачення має про це обов`язково зазначити у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті, а на обґрунтування своєї позиції надати відповідні докази.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження щодо
ОСОБА_6 колегією суддів встановлено те, що в обвинувальному акті не міститься жодних посилань на вчинення зазначеною особою кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством. При цьому в обвинувальному акті відсутні будь-які обтяжуючі обставини.