ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23лютого 2023 року
м. Київ
справа № 161/5868/18
провадження № 51-3870км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року про повернення апеляційної скарги.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2020 року ОСОБА_8 засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк:
- за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) - 2 роки;
- за ч. 3 ст. 185 КК - 3 роки;
-за ч. 2 ст. 187 КК - 7 років із конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК шляхом часткового складання покарань призначених за цим вироком та попереднім вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 13 лютого 2020 року у виді позбавлення волі на строк 2 місяці остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді 7 років 2 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Також цим вироком засуджено ОСОБА_9, рішення щодо якого не оскаржується.
На вказаний вирок захисник ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу.
Суддя Рівненського апеляційного суду ухвалою від 02 вересня 2020 року залишив цю апеляційну скаргу без руху через невідповідність вимогам ст. 407 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки захисником не було надано копій скарги у необхідній кількості та не долучено до скарги документів, які підтверджують повноваження захисника в кримінальному провадженні.
Ухвалою від 17 вересня 2020 року суддя повернув апеляційну скаргу захиснику на підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК у зв`язку з тим, що той не долучив до скарги копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю і таким чином не підтвердив своїх повноважень захисника у кримінальному провадженні.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу судді апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у цьому суді.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що на виконання ухвали судді апеляційного суду від 02 вересня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху він надав документи, які підтверджують його повноваження захисника в провадженні. Крім того зазначає, що його повноваження захисника підтверджуються наявними у справі документами. При цьому звертає увагу на те, що згідно з положеннями ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, які посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути договір, довіреність, ордер та доручення органу уповноваженого на надання безоплатної правової допомоги.
З огляду на це вважає, що оскаржувана ухвала судді апеляційного суду є незаконною і підлягає скасуванню.
Позиції сторін у провадженні
У судовому засіданні захисник засудженого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_5 касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 підтримала та просила скасувати оскаржувану ухвалу і призначити новий розгляд у цьому суді.
Прокурор виступив проти задоволення касаційної скарги і просив залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
У письмовій заяві захисник ОСОБА_7 просив розглядати касаційну скаргу без його участі.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Статтею 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до вимог ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Положеннями ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Проте ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 цим вимогам закону не відповідає.
Як убачається з матеріалів провадження, вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2020 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді 7 років і 2 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності.