Постанова
Іменем України
(додаткова)
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 357/3464/21
провадження № 61-8227св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БНК-УКРАЇНА",
розглянув заяву адвоката Назаренка Романа Анатолійовича як представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-УКРАЇНА" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, невиплаченої заробітної плати та матеріальної допомоги на оздоровлення
ВСТАНОВИВ:
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-УКРАЇНА" (далі - ТОВ "БНК-УКРАЇНА", товариство) від 22 лютого 2021 року № 28-к про звільнення його на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України; поновити його на роботі в ТОВ "БНК-УКРАЇНА" на посаді водія автотранспортного засобу відділу матеріального та адміністративного забезпечення з 23 лютого 2021 року; стягнути з ТОВ "БНК-УКРАЇНА" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з ТОВ "БНК-УКРАЇНА" на його користь невиплачену заробітну плату в розмірі 210 798,00 грн та матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 31 250,00 грн.
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 04 листопада
2021 року позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував наказ ТОВ "БНК-УКРАЇНА" від 22 лютого 2020 року № 28 про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Поновив ОСОБА_1 на роботі в ТОВ "БНК-УКРАЇНА" на посаді водія автотранспортного засобу відділу матеріального та адміністративного забезпечення з 23 лютого 2021 року. Стягнув з ТОВ "БНК-УКРАЇНА" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 208 726,00 грн. В решті позову відмовив. Стягнув з ТОВ "БНК-УКРАЇНА" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн та витрати на оплату правничої допомоги в сумі 6 666,66 грн.
Київський апеляційний суд постановою від 20 липня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ "БНК-УКРАЇНА" задовольнив частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2021 року змінив в частині мотивів задоволення позовних вимог, виклавши їх в редакції цієї постанови.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог заявник не оскаржував, тому предметом апеляційного перегляду було рішення суду в частині задоволених позовних вимог про скасування наказу ТОВ "БНК-УКРАЇНА" від 22 лютого 2020 року № 28 про звільнення ОСОБА_1, поновлення його на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Верховний Суд постановою від 23 грудня 2022 року касаційну скаргу ТОВ "БНК-УКРАЇНА" залишив без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2021 року в незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року залишив без змін.
09 січня 2023 року до Верховного Суду надійшла заява адвоката Назаренка Р. А. як представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ТОВ "БНК-УКРАЇНА" на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
На обґрунтування заяви адвокат зазначив, що між АБ "Ольги Пєнязькової" та ОСОБА_1 укладено договір-доручення про надання правової допомоги та додаткову угоду до нього від 02 жовтня 2022 року № 2, за умовами якої сторони дійшли згоди, що гонорар бюро за написання відзиву та формування правової позиції у суді касаційної інстанції у справі № 357/3464/21 становить 20 000,00 грн. На виконання умов договору адвокат АБ "Ольги Пєнязькової" Назаренко Р. А. виконав такі роботи: надання ОСОБА_1 консультацій з приводу доводів, викладених у касаційній скарзі; аналізування судової практики у подібних справах; написання відзиву на касаційну скаргу.
31 січня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно з підпунктами "б" і "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки питання розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції, Верховний Суд не вирішував, є правові підстави для ухвалення додаткової постанови.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі "Схід / Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.