Постанова
Іменем України
01 березня 2023 року
м. Київ
справа № 759/8031/19
провадження № 61-16919св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант", ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Ольга Ігорівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Татаринцева Євгенія Анатоліївна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2021 року у складі судді Коваль О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (далі -
ТОВ "Колекторська компанія "Гарант"), ОСОБА_2, треті особи:
ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник О. І., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Татаринцева Є. А., Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" (далі - ТОВ "Стиль-Блюз"), про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 30 червня 2005 між ОСОБА_1 та ТОВ "Стиль-Блюз" укладено інвестиційний контракт № 410 про інвестування у житлове будівництво.
27 вересня 2007 року між ТОВ "Стиль-Блюз" та позивачем укладено Акт прийому-передачі житлового приміщення (квартири) за адресою:
АДРЕСА_1 .
18 грудня 2007 року на ім`я позивача видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 18 грудня 2007 року на вищевказану квартиру.
Вказував, що 04 липня 2005 року між ним та Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" (далі - АБ Банк регіонального розвитку") укладено кредитний договір № 27/10-3991 та договір застави, за яким в заставу банку було передано майнові права на трикімнатну квартиру типу 3А, загальною площею 124,4 кв.м в м. Києві.
20 листопада 2013 року між АБ "Банк регіонального розвитку", ТОВ "Агенція комплексного бізнесу "Дельта М" та Національним банком України укладено договір про передавання в управління непроданих активів.
02 вересня 2015 року між ТОВ "Агенція комплексного бізнесу "Дельта М" та ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 002 за кредитним договором від 04 липня 2005 року
№ 27/10-3991.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року, яке було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року, з позивача на користь ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" стягнуто кредитну заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 1 390 529, 34 грн.
28 квітня 2016 року між ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" та
ОСОБА_3 укладено договір № 0502 купівлі-продажу майнових прав у майбутньому будівництві трикімнатної квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
16 травня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22 травня 2019 року визнано недійсним договір від 02 вересня 2015 року № 002 про відступлення права вимоги (цесії), укладений між ТОВ "Агенція комплексного захисту "Дельта М" та ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" за кредитним договором
від 04 липня 2005 року № 27/10-399І.
ОСОБА_1, з урахуванням подальших уточнень просив:
- визнати недійсним договір від 28 квітня 2016 року № 0502 купівлі-продажу неіснуючих майнових прав у майбутньому будівництві трикімнатної квартири, укладений між ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" та ОСОБА_3 ;
- відновити становище, яке існувало до порушення права позивача на приватну власність шляхом віндикації нерухомості у ОСОБА_2 із поверненням у користування позивача трикімнатної квартири;
- відновити право власності позивача та трикімнатну квартиру за адресою:
АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 18 грудня 2007 року шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей щодо права власності позивача та скасування суперечливих записів про право власності
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із неналежного складу відповідачів, оскільки позивач пред`явив позов лише до однієї сторони договору купівлі-продажу - ТОВ "Колекторська компанія "Гарант", а інша сторона договору була визначена позивачем в якості третьої особи. При цьому суд був позбавлений можливості самостійно, на власний розсуд, замінювати сторону, оскільки це є виключним правом позивача.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2021 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 15 вересня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що у рішенні відсутні посилання на Закони та нормативно-правові акти Верховного Суду України (Постанови Пленумів), які б регламентували залучення сторони правочину, що визнається недійсним, виключно в якості відповідача. Заявник вказує, що визначені ним сторони справи відповідають позовним вимогам, які підлягають примусовому виконанню.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Святошинського районного суду м. Києва.
20 січня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.