Постанова
Іменем України
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 638/20714/16-ц
провадження № 61-16536св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року у складі судді Шишкіна О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Котелевець А. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, надалі уточненим, до ОСОБА_2 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного майна подружжя.
На обґрунтування позову посилалася на таке.
З 03 червня 2000 року вона із ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27 вересня 2005 року у шлюбі вони за спільні кошти придбали земельну ділянку № НОМЕР_1 у садівничому товаристві "Південний-1" (далі - СТ "Південний-1"), кадастровий номер 6310136300:09:030:0077, загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована на праві власності за відповідачем на підставі державного акта від 22 грудня 2005 року серії ЯА № 632971. Згідно зі звітом ринкова вартість земельної ділянки становить 486 658,31 грн.
На вказаній земельній ділянці ними за спільні кошти побудований садовий будинок загальною площею 168,8 кв. м, житловою площею 48,5 кв. м, який на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2008 року на праві власності зареєстрований за відповідачем. Згідно зі звітом ринкова вартість будинку становить 4 303 455,00 грн.
28 березня 2008 року у шлюбі на її ім`я придбано автомобіль INFINITI G37 SPORT 6 М/Т, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2, ринкова вартість якого становить 527 800,00 грн.
27 травня 2016 року у шлюбі придбано автомобіль PORCHE 911, модель CARRERA, реєстраційний номер НОМЕР_3, який зареєстрований на ім`я відповідача.
22 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп-Експерт" (далі - ТОВ "Віп-Експерт") укладений договір комісії № 5677/16/000251 на продаж автомобіля PORCHE 911, модель CARRERA, реєстраційний номер НОМЕР_3, та у цей же день його продано за 49 000,00 грн ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 5677/16/000251.
14 березня 2013 року у шлюбі придбано автомобіль VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_4, який зареєстрований на ім`я відповідача.
01 листопада 2016 року відповідач, в особі ОСОБА_5, який діяв за його дорученням, вказаний автомобіль продав ОСОБА_6 за 48 000,00 грн за договором купівлі-продажу № 6341/2016/16171. Після укладення цього договору ОСОБА_6 зареєстрував автомобіль на своє ім`я та отримав державний номер на нього НОМЕР_5 .
Відчуження автомобілів PORCHE 911, модель CARRERA, реєстраційний номер НОМЕР_3 та VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_4 відбулось без її згоди. Отже, договори купівлі-продажу щодо цих автомобілів є недійсними, а відчужені автомобілі є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Також 03 червня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладений договір про сумісне придбання майна, відповідно до умов якого відповідач передав ОСОБА_7 їхні сумісні кошти у розмірі 150 000,00 дол. США, які були перераховані 03 червня 2014 року з її поточного рахунку, відкритого в Акціонерному банку "Укргазбанк" (далі - АБ "Укргазбанк").
З урахуванням наведеного, просила визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя таке майно:
земельну ділянку № НОМЕР_1 у СТ "Південний-1", кадастровий номер 6310136300:09:030:0077, загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
садовий будинок загальною площею 168,8 кв. м, житловою площею 48,5 кв. м, який розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 у СТ "Південний-1" з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га за адресою: АДРЕСА_1 ;
автомобіль INFINITI G37 SPORT 6 M/T, 2008 року випуску державний номер НОМЕР_6,
автомобіль VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_7, дepжaвний номер НОМЕР_4 ;
автомобіль марки PORCHE 911, модель CARRERA, колір білий, № кузова НОМЕР_8 номер двигуна НОМЕР_9, державний номер НОМЕР_10 ;
150 000,00 дол. США, передані за договором про сумісне придбання майна, що в еквівалентні станом на 30 травня 2017 року становить 3 957 000,00 грн;
визнати за нею у порядку поділу майна подружжя право власності на:
1/2 частки у праві власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 у СТ "Південний-1", кадастровий номер 6310136300:09:030:0077, загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
1/2 частки у праві власності на садовий будинок загальною площею 168,8 кв. м, житловою площею 48, 5 кв. м, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_2" з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
автомобіль INFINITI G37 SPORT 6 М/Т 2008 року випуску державний номер НОМЕР_6,
1/2 частки майна - грошей за договором про сумісне придбання майна у розмірі 1 978 500,00 грн;
припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частки земельної ділянки № НОМЕР_1 у СТ "Південний-1", кадастровий номер 6310136300:09:030:0077, загальною площею 0, 0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частки садового будинку загальною площею 168,8 кв. м, житловою площею 48,5 кв. м, який розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 у СТ "Південний-1" з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га за адресою: АДРЕСА_1 ;
стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 1 978 500,00 грн (1/2 частки майна) за договором про сумісне придбання майна, 962 800,00 грн - за належну їй частку в праві власності на автомобілі VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_11 номер НОМЕР_4 та автомобіль марки PORCHE 911, модель CARRERA, колір білий, номер кузова НОМЕР_8 номер двигуна НОМЕР_9, державний номер НОМЕР_10 .
У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості частки у спільному майні, визнання договору дарування нерухомого майна удаваним правочином, який надалі уточнив.
На обґрунтування зустрічного позову посилався на те, що автомобіль марки INFINITI G37 SPORT 6 М/Т, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 є спільним майном подружжя. Він не заперечує, щоб цей автомобіль залишився у ОСОБА_1 та згоден на отримання від неї грошової компенсації вартості половини автомобіля у розмірі 309 539,00 грн.
Грошові кошти у розмірі 130 000,00 дол. США, що перебували на банківському рахунку ОСОБА_1 станом на 03 червня 2014 року також є спільним майном, що підлягає поділу між подружжям у рівних частках. Тобто на його користь підлягає стягненню сума у розмірі 65 000,00 дол. США, що в еквіваленті станом на 20 листопада 2017 року становить 1 722 440,66 грн.
20 жовтня 2016 року між ним та ОСОБА_1 укладений договір дарування нерухомого майна, за яким він передав у дар, а ОСОБА_1 прийняла нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв. м у житловому будинку літ "А-5", що розташований за адресою:
АДРЕСА_3 .
25 жовтня 2016 року між ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладений договір дарування нерухомого майна, за яким ОСОБА_1 передала в дар, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прийняли по 1/2 частини кожний нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв. м у житловому будинку літ "А-5", що розташований за адресою:
АДРЕСА_3 .
Зазначав, що внаслідок вказаних договорів дарування режим використання нежитлових приміщень залишився незмінним. За вказаною адресою знаходиться офіс приватного нотаріуса Єніної Л. В.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2016 року шлюб між сторонами розірвано.
Вважав, що договір дарування нерухомого майна від 20 жовтня 2016 року, укладений між ним та ОСОБА_1, є удаваним правочином, оскільки сторони насправді уклали договір поділу нерухомого майна, що є спільною власністю подружжя. Вказаний факт визнається і самою відповідачкою та встановлений ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 травня 2017 року у справі № 638/4573/17, яка набрала законної сили. Також свідченнями позивачки, яка є потерпілою у кримінальному провадженні № 12017220480001053, з яких випливає, що зазначений договір дарування сторонами укладено з боку ОСОБА_2 добровільно за їх спільним рішенням щодо поділу сумісного майна подружжя.
Посилався на те, що необхідно врахувати вартість подарованого за удаваним правочином майна - нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв. м у житловому будинку літ "А-5", що розташований за адресою: АДРЕСА_3, ринкова вартість якого станом на день звернення становила 150 000,00 дол. США, що в еквіваленті на 30 листопада 2017 року становить 4 052 085,00 грн.
Зважаючи на те, що 1/2 частки нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв. м у житловому будинку літ "А-5", що розташований за адресою: АДРЕСА_3, належали йому на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2007 року та 1/2 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24 грудня 2012 року, ОСОБА_1 у випадку поділу майна подружжя належала б тільки 1/4 частки спірних приміщень. У зв`язку з наступним відчуженням відповідачкою спірного майна, він має право на компенсацію вартості його частки у спірному майні, що становить 3 039 063,75 грн, а разом із вказаними вище вимогами - 5 071 043, 41 грн.
З урахуванням наведеного просив визнати договір дарування нерухомого майна - нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4 загальною площею 92,0 кв. м у житловому будинку літ "А-5", що розташований за адресою: АДРЕСА_3, укладеного 20 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, удаваним правочином, який приховав договір про поділ спільного майна подружжя; стягнути з ОСОБА_1 на його користь у рахунок компенсації вартості частки у спільному майні 5 071 043,41 грн.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного майна подружжя задоволено.
Визнано об`єктом права спільної сумісної власності сторін як подружжя таке майно:
земельну ділянку № НОМЕР_1 у СТ "Південний-1", кадастровий номер, 6310136300:09:030:0077, загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
садовий будинок загальною площею 168,8 кв. м, житловою площею 48,5 кв. м, який розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 у СТ "Південний-1" з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077, загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
автомобіль INFINITI G37 SPORT 6 М/Т 2008 року випуску державний номер НОМЕР_6,
автомобіль VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_7, дepжaвний номер НОМЕР_4,
автомобіль PORCHE, модель CARRERA, колір білий, номер кузова НОМЕР_8 номер двигуна НОМЕР_9, державний номер НОМЕР_10,
150 000,00 дол. США, передані за договором про сумісне придбання майна, що в еквіваленті станом на 30 травня 2017 року становить 3 957 000,00 грн.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя право власності на:
1/2 частки у праві власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 у СТ "Південний-1" з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
1/2 частки у праві власності на садовий будинок загальною площею 168,8 кв. м, житловою площею 48, 5 кв. м, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_2" з кадастровим номером 6310136300:09:030:0077 загальною площею 0,0570 га за адресою: АДРЕСА_1 ;
на автомобіль INFINITI G37 SPORT 6 М/Т 2008 року випуску державний номер НОМЕР_6 ;
на 1/2 частини майна - грошей за договором про сумісне придбання майна у розмірі 1 978 500 грн.
Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частини земельної ділянки № НОМЕР_1 у СТ "Південний-1", кадастровий номер 6310136300:09:030:0077, загальною площею 0,0570 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частини садового будинку загальною площею 168,8 кв. м, житловою площею 48, 5 кв. м, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_2, кадастровий номер 6310136300:09:030:0077, загальною площею 0,0570 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 1 978 500,00 грн - 1/2 частини майна - грошей за договором про сумісне придбання майна; 962 800,00 грн за належну ОСОБА_1 частку у праві власності на автомобілі VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_12 державний номер НОМЕР_4 та автомобіль марки PORCHE, модель CARRERA, колір білий, номер кузова НОМЕР_8 номер двигуна НОМЕР_9, державний номер НОМЕР_10 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості частки у спільному майні, визнання договору дарування нерухомого майна удаваним правочином залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що земельна ділянка № НОМЕР_1, площею 0570 га та садовий будинок загальною площею 168,8 кв. м, житловою площею 48,5 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1, автомобіль марки Infinity G37 S SPORT, 2008 року випуску, державний № НОМЕР_2, автомобіль марки PORCHE модель CARRERA, державний номер НОМЕР_10, автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF 2012 року випуску, державний № НОМЕР_4 є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя.
Зазначаючи, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, суд першої визнав за кожним із подружжя право власності по 1/2 частці на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0570 га, та на садовий будинок, загальною площею 168,8 кв. м, житловою площею 48,5 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції також зазначив, що є підстави для визнання за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, права власності на автомобіль марки Infinity G 37 S SPORT, 2008 року випуску, державний № НОМЕР_2 у цілому, стягнувши з неї грошову компенсацію частини зазначеного автомобіля на користь відповідача.
Щодо автомобілів марки PORCHE модель CARRERA, державний номер НОМЕР_10 та марки VOLKSWAGEN GOLF, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_4, то суд першої інстанції зазначив, що вони продані відповідачем після припинення шлюбних відносин між подружжям без згоди дружини - позивачки ОСОБА_1, тому є підстави для стягнення грошової компенсації на її користь 1/2 частини дійсної вартості проданих ОСОБА_2 автомобілів.
Також суд першої інстанції встановив, що за час перебування сторін у шлюбі, 03 червня 2014 року ОСОБА_2 уклав договір про сумісне придбання майна, за умовами якого відповідач мав внести грошові кошти у розмірі 150 000,00 дол. США. На виконання умов договору, з валютного рахунку ОСОБА_1 на придбання майна - обладнання з виробництва ековати, перераховані кошти у розмірі 130 000,00 дол. США, решта грошових коштів у розмірі 20 000,00 дол. США була передана відповідачем готівкою.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивачки 1/2 частини вартості обладнання з виробництва ековати у сумі 1 978 500,00 грн.
Із зазначених підстав суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог відповідача про стягнення на його користь з позивачки 1/2 частини вартості обладнання для виробництва ековати у сумі 2 026 042,50 грн.
Також суд першої інстанції зазначив, що не підлягають задоволенню позовні вимоги відповідача про визнання договору дарування нерухомого майна - нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-4, 2-1-:-2-4, загальною площею 92,0 кв. м у житловому будинку літ. А-5, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, укладеного 20 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, удаваним правочином, оскільки відповідач не надав суду доказів вчинення іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Крім того, стягнення вартості частки подарованих нежитлових приміщень за позовом відповідача про визнання договору дарування нерухомого майна недійсним є неналежним способом захисту порушеного права відповідача.
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених, поданих сторонами доказів, дійшов правильного висновку, що вказане позивачкою майно (нерухоме та рухоме, грошові кошти) є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, оскільки придбані сторонами за час перебування у шлюбі, тому воно підлягає поділу між ними у рівних частках. Відповідно є підстави для визнання права власності за кожним із подружжя по 1/2 частини вказаного майна.
Зазначене у резолютивній частині рішення припинення права власності відповідача за первісним позовом на 1/2 частки нерухомого майна стосується саме частки, яку визнано за позивачем за первісним позовом, а інша 1/2 частки нерухомого майна належить ОСОБА_2 за принципом рівності часток при поділі майна подружжя.
Суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку щодо поділу рухомого майна з урахуванням доказів, які містяться в матеріалах справи, визначивши у власність позивачці за первісним позовом автомобіль марки INFINITI G37 SPORT 6 М/Т, 2008 року випуску, стягнувши з відповідача за первісним позовом на користь позивачки за первісним позовом грошову компенсацію за належну їй 1/2 частки у праві власності на автомобілі VOLKSWAGEN GOLF 1984, 2012 року випуску, та автомобіль марки PORCHE, модель CARRERA, оскільки відповідач за первісним позовом відчужив спірні автомобілі, які є спільною власністю подружжя без письмової згоди позивачки за первісним позовом.
Щодо вимог ОСОБА_2 про визнання договору дарування нерухомого майна - нежитлових приміщень, укладеного 20 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, удаваним правочином, який приховав договір про поділ спільного майна подружжя, суд апеляційної інстанції вважав, що відсутні підстави для визнання оспорюваного правочину недійсними з підстав, передбачених у статті 235 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 не довів і належними доказами не підтвердив, що між ним та ОСОБА_1 виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором дарування нежитлових приміщень, а також, що воля сторін оспорюваного договору була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин.
Також ОСОБА_2 не навів будь-яких підстав у розумінні статті 215 ЦК України, які б свідчили про недійсність укладеного договору дарування від 20 жовтня 2016 року. Сторони оспорюваних правочинів під час їх укладання досягли згоди щодо усіх умов та в подальшому їх правомірність не оспорювали.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що він заперечує факт підписання ним договору від 03 червня 2014 року.
Суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовили йому у задоволенні клопотання про призначення судової комплексної почеркознавчої експертизи та технічної експертизи наданого ОСОБА_1 договору від 03 червня 2014 року та помилково поклали на нього обов`язок зі сплати на користь позивачки 75 000,00 дол. США.
Суди не надали правової оцінки доказам: договору дарування нежитлових приміщень, за яким ОСОБА_2 після розірвання шлюбу здійснив відчуження на користь ОСОБА_1 нежитлових будівель вартістю понад 150 000,00 дол. США, які були його особистою власністю і не підлягали поділу між подружжям; протоколу допиту ОСОБА_1 від 11 березня 2017 року у кримінальному провадженні № 12017220480001053, де ОСОБА_1 зазначила, що вказаний договір дарування між сторонами було укладено зі сторони ОСОБА_2 добровільно за їхніх спільним рішенням щодо поділу сумісного майна подружжя. Зазначені докази доводять удаваність договору дарування.
З оскаржуваного рішення суду першої інстанції не зрозуміло з яких доказів та обставин виходив суд. Суди не вчинили жодних дій на перевірку достовірності наданих позивачкою доказів.
За зустрічним позовом він просив стягнути на його користь грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля INFINITI G37 SPORT 6 М/Т. Крім того, ОСОБА_1 навіть внесла на депозитний рахунок суду першої інстанції грошову суму для компенсації ОСОБА_2 1/2 частини вартості автомобіля. Проте суди не вирішили зазначеної вимоги.
Як на підставу касаційного оскарження, посилається на: недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); необґрунтоване відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України); встановлення обставин справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У грудні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що протягом розгляду цієї справи відповідач не заявляв вимог про визнання договору від 03 червня 2014 року недійсним. Заперечення відповідачем факту підписання договору від 03 червня 2014 року спростовуються його ж поясненнями, наданими у судовому засіданні. Всі надані докази позивачкою були подані в належно засвідчених копіях, а оригінали - оглянуті судом. Щодо вимог про стягнення з позивачки компенсації за автомобіль, то відповідач протягом чотирьох років не скористався правом на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року зупинено виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, що з 03 червня 2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народилася дочка ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 10, 11).
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 23 червня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 02 березня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття (т. 2, а. с. 3-5).
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 22 грудня 2005 року серії НА № 632971 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 вересня 2005 року, реєстраційний № 1573, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 СТ "Південний-1", кадастровий номер № 6310136300:09:030:0077, площею 0,0570 га у межах згідно з планом, що розташована на АДРЕСА_1, цільове призначення (використання) земельної ділянки - ведення садівництва. Зазначений акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010567100266 (т. 1, а. с. 21, т. 2, а. с. 62, 63, 64).
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2008 року у справі № 2-2223/08, з урахуванням ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2009 року про виправлення описки, за ОСОБА_2 визнано право власності на садовий будинок загальною площею 168,8 кв. м, гараж площею 51,3 кв. м, сарай площею 12,2 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4, (т. 1, а. с. 16-17, 19, т. 2, а. с. 207-208, 209, 210, 211).
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Харківське МБТІ") від 30 березня 2010 року № 25723946, садовий будинок з надвірними будівлями на ділянці АДРЕСА_5 зареєстровано за ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 20).