Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 610/381/19
провадження № 61-4949св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Омельницька Тетяна Валентинівна,
відповідачі: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі голови комісії з припинення, Харківська обласна прокуратура, Ізюмська окружна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Харківській області в особі відділу поліції № 1 Ізюмського районного управління поліції,
треті особи: Балаклійський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, Лозівська місцева прокуратура Харківської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Омельницькою Тетяною Валентинівною, на постанову Харківського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, треті особи: Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії (далі - ГУ МВС України в Харківській області), прокуратура Харківської області, Балаклійський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - Балаклійський ВП ГУНП в Харківській області), Лозівська місцева прокуратура Харківської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
Позовна заява мотивована тим, що його обвинувачували у вчиненні злочинів, які він не вчиняв. Досудове слідство за обвинуваченнями щодо нього у кримінальній справі № 10120036 від 11 вересня 2012 року (надалі - кримінальне провадження № 42014220000000647 від 17 листопада 2014 року) за частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 366 КК України тривало 4 роки 3 місяці 1 день (кримінальну справу порушено 11 вересня 2012 року, постанова про закриття кримінального провадження прийнята 12 грудня 2016 року). Кримінальне провадження органом досудового розслідування закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 184 КПК України у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Зазначав, що досудове слідство за обвинуваченням за частинами першою, другою статті 263 КК України тривало 5 років 7 місяців 2 дні (обвинувачення пред`явлене 14 листопада 2012 року, 17 листопада 2014 року зареєстроване кримінальне провадження № 42014220000000647 за частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 366, частинами першою, другою статті 263 КК України.
12 грудня 2016 року з кримінального провадження № 42014220000000647 за частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 366, частинами першою, другою статті 263 КК України виділене кримінальне провадження № 12016220190002014 за частинами першою, другою статті 263 України. 03 березня 2018 року з кримінального провадження № 12016220190002014 від 12 грудня 2016 року за частинами першою, другою статті 263 КК України виділено кримінальне провадження № 12016220190002014 за частиною другою статті 263 КК України. Тобто орган досудового розслідування незаконно здійснював процесуальні дії та заходи щодо нього 5 років 7 місяців 2 дні за відсутності подій кримінальних правопорушень за частинами першою, другою статті 263 КК України.
Вказував, що незаконно перебував під вартою з 20:00 год 11 вересня 2012 року до 21 серпня 2013 року, тобто 11 місяців 10 днів за обвинуваченнями, за якими надалі встановлено відсутність подій кримінальних правопорушень.
Звертав увагу на те, що був обмежений у своїх конституційних правах протягом 5 років 5 місяців 10 днів, оскільки щодо нього була обрана міра запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд, яка була відібрана 21 серпня 2013 суддею Балаклійського районного суду Харківської області Носовим Г. С., скасована постановою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 31 січня 2019 року.
Крім того, під час його затримання співробітниками міліції було також затримано його цивільну дружину ОСОБА_2
11 вересня 2012 року ОСОБА_2 затримано в порядку статті 115 КПК України (в редакції 1960 року) за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, 14 листопада 2012 року щодо неї порушено кримінальну справу за частиною четвертою статті 358 КК України, 14 вересня 2012 року продовжено строк тримання під вартою до 18 вересня 2012 року.
18 вересня 2012 року щодо ОСОБА_2 було обрано міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, яка до цього часу у визначеному процесуальним законом порядку не скасована.
Стверджував, що протягом тривалого часу він був позбавлений можливості користуватися вилученим та арештованим майном, а саме: офісною технікою, нерухомим майном, грошовими коштами, автотранспортними засобами, земельною ділянкою. Вказане майно не було передане під відповідальне зберігання, що стало наслідком його втрати.
11 вересня 2012 року під час проведення обшуку за місцем його проживання органом досудового слідства незаконно та за відсутності відповідного судового рішення проведений обшук його автомобіля. Факт незаконного проведення обшуку його майна підтверджується постановами про закриття кримінальних проваджень № 12016220190002014 від 12 грудня 2016 року за частиною першою статті 263, частиною другою статті 263 КК України та № 12016220190002014 від 03 березня 2018 року за частиною другою статті 263 КК України.
При цьому вважав, що зазнав незаконного втручання у його особисте життя та власність, переніс тяжкі емоційні хвилювання та стрес через незаконні дії органу досудового розслідування. Органом досудового слідства були штучно та свідомо створені процесуальні перешкоди для реалізації права на захист, обмежене право на отримання інформації у кримінальному провадженні. Наявність запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а згодом підписка про невиїзд тривалий час принижували його авторитет, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності порушило його нормальні сімейні зв`язки, спричинило йому тяжкі душевні страждання та вимагали від нього значних додаткових зусиль для організації свого життя.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним перебуванням під слідством та судом загальну суму 5 000 000 гривень, у тому числі:
- внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, пред`явлення обвинувачення та визнання обвинуваченим, визнання підсудним - 2 000 000 гривень;
- внаслідок незаконного взяття та тримання під вартою, застосуванням міри запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд та покладення пов`язаних із нею обмежень - 2 000 000 гривень;
- внаслідок незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуків - 500 000 гривень;
- внаслідок незаконного накладення арешту на майно - 500 000 гривень;
- судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 03 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду у розмірі 1 000 000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1, прокуратури Харківської області залишено без задоволення, а рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 03 грудня 2019 року - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року касаційні скарги Державної казначейської служби України, ОСОБА_1, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії, заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково.
Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 03 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-14551св20).
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 27 квітня 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Омельницької Т. В. задоволено.
Замінено первісного відповідача Державну казначейську службу України належним відповідачем Державою Україна в особі Державної казначейської служби України.
Залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи: Головне Управляння МВС України в Харківській області, прокуратура Харківської області, Балаклійський відділ поліції ГУНП в Харківській області, Лозівська місцева Прокуратура Харківської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду як співвідповідачів: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі голови комісії з припинення, Харківську обласну прокуратуру, Ізюмську окружну прокуратуру, Головне управління Національної поліції в Харківській області в особі відділу поліції №1 Ізюмського районного управління поліції.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 24 червня 2021 року у складі судді Купіна В. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1 170 000,00 (один мільйон сто сімдесят тисяч) гривень, у тому числі:
- на відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконних притягнення до кримінальної відповідальності, визнання підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, застосування запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд та покладення пов`язаних із нею обмежень свободи, вільного пересування, обрання місця проживання в сумі 390 000,00 (триста дев`яносто тисяч) гривень;
- на відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконних затримання, взяття під варту, тримання під вартою в сумі 680 000,00 (шістсот вісімдесят тисяч) гривень;
- на відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного накладення арешту на майно, тобто позбавлення можливості вільно користуватися та розпоряджатися майном в сумі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень;
- на відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуків в сумі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень;
В іншій частині позов залишено без задоволення.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 без відповідної правової підстави перебував під кримінальним переслідуванням 65 місяців та 10 календарних днів. При цьому 11 місяців та 10 календарних днів він утримувався під вартою, внаслідок чого був ізольований від суспільства, що є надзвичайною мірою впливу на особу та кардинально впливає на його життя. Після цього позивач також був обмежений у вільному виборі місця перебування, оскільки стосовно нього було застосовано підписку про невиїзд.
Також позивач більше шести років був позбавлений можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своїм рухомим майном, вилученим під час проведення обшуків. Арешт на майно було скасовано лише 12 грудня 2018 року. За вказаний час, з урахуванням стрімкості технічного прогресу, дане майно, яке складалось з аудіо- та відеотехніки, офісної техніки та мобільних телефонів, значно втратило свою цінність порівняно з тією, яку мало на момент вилучення.
Крім того, більше трьох років позивач також був позбавлений можливості вільно користуватися та розпоряджатися своїм нерухомим майном, на яке теж був накладений арешт.
Районний суд вважав доведеним той факт, що у зв`язку з кримінальним переслідуванням з боку правоохоронних органів, які згодом закрили кримінальне провадження стосовно позивача за відсутності події злочину, останній зазнав душевних переживань, втратив авторитет серед оточення, зазнав надзвичайного впливу, що призвів до глобальної зміни його життєвого укладу та завдав значних страждань. Крім того, незаконне притягнення ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності також порушило у значній мірі нормальні сімейні відносини і родинні зв`язки.
При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1, суд першої інстанції вважав, що є підстави для відшкодування моральної шкоди у гарантованому державою мінімальному розмірі, зі збільшенням суми компенсації за період затримання і тримання під вартою у 10 разів, за незаконне накладення арешту на майно та за незаконне проведення в ході кримінального провадження обшуків, що у сумі складає 1 170 000 грн:
- 390 000 грн (6 000грн *65 міс.) - гарантований державою мінімальний розмір моральної шкоди;
- 680 000 грн ((6 000 грн * 11 міс.) + (6 000 грн * 10 дн.) : 30 * 10), де
11 міс. - кількість місяців затримання та перебування під вартою;
10 дн. - кількість днів затримання та перебування під вартою;
30 - кількість днів в календарному місяці;
6 000 грн - розмір мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення;
10 - коефіцієнт, обраний судом, як достатній для визначення суми компенсації заподіяної шкоди);
- 50 000 грн - незаконне накладення арешту на майно, тобто позбавлення можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним його майном, яке тривало 6 років 3 календарних місяців 1 календарний день;
- 50 000 грн - незаконне проведення в ході кримінального провадження обшуків.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задоволено частково.
Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 24 червня 2021 року змінено.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду у розмірі 818 000 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на користь ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню моральна шкода, оскільки під час розгляду справи встановлено факт її заподіяння, зокрема, є доведеним перебування його під слідством у кримінальній справі № 10120036, а потім - у кримінальних провадженнях № 42014220000000647, № 12016220190002014, № 12018220190000237 без достатніх для цього правових підстав протягом 5 років 8 місяців та 7 днів (з 11 вересня 2012 року, коли ОСОБА_1 був затриманий в порядку статті 115 КПК України 1963 року (набув статусу підозрюваного у кримінальній справі № 10120036) до 17 травня 2018 року (коли відносно нього було закрите останні кримінальні провадження № 12016220190002014 та № 12018220190000237, виділені з кримінального провадження № 42014220000000647, у яке була перереєстрована кримінальна справа № 10120036).
При цьому суд апеляційної інстанції не погодився з доводами позивача про те, що загальний термін кримінального переслідування ОСОБА_1 необхідно рахувати до 31 січня 2019 року, тобто до скасування відносно нього запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд. Після закриття кримінальних проваджень № 42014220000000647, № 12016220190002014 та № 12018220190000237 ОСОБА_1 втратив статус підозрюваного, відносно нього вже не проводилися слідчі дії. Отже, суд першої інстанції правильно порахував строк закінчення кримінального переслідування позивача.
Суд апеляційної інстанції вважав, що у правових висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 610/3221/19-ц, не визначається, чи можливо відшкодовувати особі моральну шкоду одночасно і за незаконне перебування під кримінальним слідством взагалі, і одночасно - за незаконне вчинення відносно неї окремих процесуальних дій, а також як слід розмежувати моральну шкоду та її глибину, завдану як окремими процесуальними діями, так і перебуванням під слідством в цілому.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відшкодуванню на користь ОСОБА_1 підлягає моральна шкода, завдана його незаконним кримінальним переслідуванням протягом тривалого часу, що включає в себе моральну шкоду, завдану як незаконними обшуками, арештами майна, так і незаконним обранням відносно нього запобіжних заходів.
Водночас, оскільки застосування коефіцієнтів та їх розмір законодавчо не передбачені, відтак вони застосовується на розсуд суду у кожній конкретній справі з урахуванням конкретних обставин.
Суд апеляційної інстанції вважав, що мінімально передбачений законодавством розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 належить збільшити у два рази, тобто до 818 800 грн. Обставин, які б давали змогу зробити висновок про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 в розмірі, більшому ніж 818 800 грн апеляційний суд не встановив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Інші учасники справи судове рішення в касаційному порядку не оскаржують.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2022 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції про зміну розміру відшкодування моральної шкоди не відповідають вимогам Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду", у якому як самостійні підстави юридичної відповідальності визначено: незаконне засудження, незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконне взяття та тримання під вартою, незаконне проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконне накладення арешту на майно, незаконне відсторонення від посади тощо.
Зазначає, що зменшуючи суму відшкодування та, відповідно, змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції досліджував матеріали цивільної справи № 610/381/19, проте не досліджував матеріали кримінальної справи № 10120036 та кримінальних проваджень № 42014220000000647 від 17 листопада 2014 року, № 12016220190002014 від 12 грудня 2016 року, № 12018220190000237 від 03 березня 2018 року та дійшов висновку про відсутність обставин, які б свідчили про відшкодування шкоди в розмірі значно меншому, ніж той, про який просив позивач.
При цьому суд апеляційної інстанції не навів жодного аргументу про допущені судом першої інстанції порушення в частині неправильного встановлення обставин справи або неправильного застосування норм матеріального та/або процесуального права.
Крім того, ОСОБА_1 просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки при неодноразовому розгляді справи судами різних інстанцій допускається прийняття різних за змістом, суттю та способами юридичного тлумачення судових рішень, що свідчить про існування виключних правових проблем.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 203/3541/15-ц, від 11 березня 2019 року у справі № 755/5870/19, від 19 жовтня 2019 року у справі № 757/53996/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 554/2184/17, від 13 серпня 2020 року у справі № 760/8533/17 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 610/3221/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування апеляційним судом норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У липні 2022 року Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що заперечує проти задоволення касаційної скарги та вважає її необґрунтованою.
У липні 2022 року Головне управління Національної поліції в Харківській області подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є незаконними.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження слідчим відділу СУ ГУМВС України в Харківській області Петровим А. С. від 11 вересня 2012 порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживанням довірою, вчинене в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України. Листом від 11 вересня 2012 року ОСОБА_1 було повідомлено про порушення кримінальної справи щодо нього (том 1, а. с. 101, 102).
Постановою про порушення кримінальної справи від 11 вересня 2012 слідчим відділу СУ ГУМВС України в Харківській області Петровим А. С. порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою вчиненим за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України (том 1, а. с. 103-105, 106).
Постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 15 жовтня 2012 року слідчим відділу ГУМВС України в Харківській області Петровим А. С. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 263 КК України за фактом зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, листом від 16.10.2012 позивачу надіслано копію вказаної постанови (том 1, а. с. 110, 111).
Постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 15 жовтня 2012 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 263 КК України за фактом зберігання вибухової речовини без передбаченого законом дозволу. Вказана постанова була надіслана ОСОБА_1 16 жовтня 2012 року (том 1, а. с. 112, 113).
Постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 18 жовтня 2012 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 263 КК України за фактом носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу. Листом від 18 жовтня 2012 року ОСОБА_1 надіслано копію вказаної постанови (том 1, а. с. 114, 115).
Постановою про зміну підстав порушення кримінальної справи і порушення кримінальної справи щодо особи від 12 листопада 2012 року змінено підстави порушення кримінальної справи з частини третьої статті 358 КК України на частину другу статті 366 КК України.
Кримінальну справу порушено щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 за фактом складання та видачі посадовою особою завідомо неправдивих документів, яке потягло за собою тяжкі наслідки, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 366 КК України.
Щодо ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за фактом співучасті у складанні та видачі посадовою особою завідомо неправдивих документів, яке потягло тяжкі наслідки, вчинене за попередньою домовленістю групою осіб, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 366 КК України.
12 листопада 2012 року ОСОБА_1 надіслано копію вказаної постанови (том 1, а. с. 119-124, 125).
Постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 14 листопада 2012 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за фактом внесення в офіційний документ завідомо неправдивих відомостей, а також складання та видачу посадовою особою завідомо неправдивих документів за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.
14 листопада 2012 року ОСОБА_1 надіслано копію вказаної постанови (том 1, а. с. 116-117, 118).
Постановою про порушення кримінальної справи від 14 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України.
14 листопада 2012 року копію вказаної постанови надіслано ОСОБА_1 (том 1, а. с. 126-129, 130).
Постановою про зміну підстав порушення кримінальної справи і порушення кримінальної справи щодо особи від 14 листопада 2012 року змінено підстави порушення кримінальної справи за фактом заволодіння майном в особливо великому розмірі, яке належить співвласникам майнових сертифікатів колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) "Заповіт Леніна", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Залиманське", з частини четвертої статті 190 КК України на частину п`яту статті 191 КК України, порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1, ОСОБА_4 за частиною п`ятою статті 191 КК України (том 1, а. с. 131-135).
Постановою про об`єднання кримінальних справ в одне провадження від 15 листопада 2012 року об`єднано кримінальні справи № 10120036, 10120043, 10120044, 10120046, 10120049, 10120050, 10120051, 10120052 в одне провадження за № 10120036 (том 1, а. с. 137-142).
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2012 року скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Петрова О. С. від 11 вересня 2012 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України залишено без задоволення (том 1, а. с. 107-109).
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2012 року ухвалено провести обшук за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 143).
11 вересня 2012 року слідчим СУ ГУМВС України в Харківській області Петровим О. С. було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_1 (том 1, а. с. 146-165).
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2012 року ухвалено провести обшук за місцем реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, за результатами якого був складений протокол обшуку від 27 вересня 2012 року (том 1, а. с. 166, 167).
Постановами Київського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2012 року ухвалено провести обшуки у будівлях, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 . За результатами обшуку 11 вересня 2012 року було складено протокол обшуку (том 1, а. с. 169, 172, 175, 178-179).
ОСОБА_1 був затриманий на підставі статті 115 КПК України, про що 11 вересня 2012 року о 20.00 годині було складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, корінець до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11 вересня 2012 року (том 1, а. с. 180, 181).
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1, обвинуваченого за частиною четвертою статті 190 КК України, обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою (том 1, а. с. 184-185).
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2012 року строк тримання під вартою ОСОБА_1 по кримінальному провадженню № 10120036 продовжено до 4 місяців, тобто до 11 січня 2013 року (том 1, а. с. 191-192).
Постановою від 12 вересня 2012 року ОСОБА_1 залучено як обвинуваченого та пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України (том 1, а. с. 183-185).
Постановою від 16 листопада 2012 року ОСОБА_1 залучено як обвинуваченого і пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частинами першою, другої статті 366, частинами першою, другою статті 263 КК України (том 1, а. с. 197-213).
Постановою слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Петрова О. С. від 13 вересня 2012 року накладено арешт на майно, яке було вилучене під час проведення обшуку, а саме: мобільний телефон Самсунг, диктофон Панасонік в чохлі з гарнітурою, мобільний телефон Самсунг в чохлі з сім-картою оператора МТС, мобільний телефон Самсунг з сім-картою оператора Київстар, мобільний телефон Нокіа, системний блок ПК, DVD ROM-LG, друкарську механічну машинку "Underwood", фотоапарат Сони в чохлі, відеокамеру JVC без акумулятора в чохлі, ноутбук ASUS з сумкою, принтер струйний EPSON, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (том 1, а. с. 215).
Постановою слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Петрова О. С. від 13 вересня 2012 року накладено арешт на все майно ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (том 1, а. с. 216).
Постановою слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Петрова О. С. від 25 вересня 2012 року накладено арешт на будівлі житлового домоволодіння АДРЕСА_1, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (том 1, а. с. 217).
Постановою слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Петрова О.С. від 31 жовтня 2012 накладено арешт на земельну ділянку, площею 2,0000 га, розташовану на території Залиманської селищної ради Балаклійського району Харківської області, кадастровий номер 6320282800:02:000:0414 (а.с. 218 т. 1).
Постановою слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Петрова О. С. від 31 жовтня 2012 року накладено арешт на транспортні засоби, які зареєстровані за ПП "Фельдграу":
Урал 375, 1984 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
ЗИЛ - ММЗ 554, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
ГАЗ 5201, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;
ГАЗ-САЗ 3507, 1986 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;
ГАЗ-САЗ 3507, 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 ;
САЗ 3507, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ;
МАЗ 5429, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 ;
ГАЗ 5312, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 ;
КАМАЗ 55102, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 ;
ЗИЛ 431412, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10 ;
ЗИЛ 431412, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_11 ;
ГАЗ 330210, 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_12 ;
ГАЗ 3307, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_13 ;
ПАЗ 672, 1979 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_14 ;
УАЗ 3303, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_15 ;
ВАЗ 2121, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_16 ;
ВАЗ 21213, 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_17 ;
(том 1, а. с. 305).
Відповідно до відповіді Балаклійського бюро технічної інвернаризації від 05 жовтня 2012 року станом на 05 жовтня 2012 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю - контору за адресою: АДРЕСА_1 та нежитловий об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 220).
19 листопада 2012 року прокуратура Харківської області направила до Балаклійського районного суду Харківської області кримінальну справу № 10120036 за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною п`ятою статті 191, частинами першою, другою статті 366, частинами першою, другою статті 263 КК України та ОСОБА_3 за частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 366, частиною першою статті 263 КК України. Справа зареєстрована в суді 20 листопада 2012 року (том 1, а. с. 221).
В обвинувальному акті від 19 листопада 2012 року зазначено, що ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 366, частиною першою статті 366, частиною другою статті 263, частиною першою статті 263, частиною першою статті 263 КК України (том 2, а. с. 1- 112).
Відповідно до постанови попереднього розгляду справи Балаклійського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року судове засідання було призначене на 08 січня 2013 року, міра запобіжного заходу була залишена попередня (том 2, а. с. 116).
Постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 18 березня 2013 року у задоволенні клопотання підсудного ОСОБА_1 про зміну міри запобіжного заходу із тримання під вартою на підписку про невиїзд відмовлено (том 2, а. с. 117).
Згідно з постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 21 серпня 2013 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 366, частиною другою статті 366, частиною першою статті 263, частиною другою статті 263 КК України, ОСОБА_3 за частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 366, частиною першою статті 263 КК України, направлено для проведення додаткового розслідування прокурору Харківської області. Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання. Він був звільнений з-під варти в залі суду (том 2, а. с. 118-145).
21 серпня 2013 року у ОСОБА_1 було відібрано підписку про невиїзд (том 2, а. с. 146).
Відповідно до ухвали апеляційного суду Харківської області від 16 січня 2014 року постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 21 серпня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд, міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишено підписку про невиїзд (том 2, а. с. 147-170).
Відповідно до ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 30 травня 2014 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 366, частиною першою статті 263 КК України, повернуто прокурору Харківської області для усунення істотних порушень КПК України (том 2, а. с. 171-172).