Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 757/61563/19-ц
провадження № 61-9819св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційні скарги Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року у складі судді Волкової С. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О., та представника ОСОБА_1 - адвоката Лупейка Олександра Васильовича, на постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про стягнення коштів за договорами банківських вкладів, трьох процентів річних та пені.
Позовна заява мотивована тим, що між ним та Закритим акціонерним товариством комерційним банком (далі ЗАТ КБ) "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", у період з14 жовтня 2004 року до 27 грудня 2004 року укладено 32 договори депозитних вкладів на загальну суму у розмірі 2 760 640 доларів США строком на три місяці кожний.
По закінченню строку вкладів, він неодноразово звертався до банку з вимогою про повернення коштів та нарахованих відсотків, проте службовими особами банку йому повідомлялось про тимчасову неможливість такого повернення.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на свою користь кошти за договорами банківських вкладів у загальній сумі 8 217 373,60 доларів США та 10 666 012 940,20 грн, з яких: 2 760 640 доларів США - номінальна сума вкладів; 78 949,80 доларів США - проценти за три місяці строку дії депозитних договорів; 4 225 207,45 доларів США - проценти за період після закінчення строку депозитних договорів; 1 152 576,35 доларів США - 3 % річних; 429 751 921,52 долар США - пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживача", що еквівалентно 10 666 012 940,20 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договорами депозитного вкладу від 14 жовтня 2004 року № 0s01756378, № 0s01756379, № 0s01756380, № 0s01756381, № 0s01756384, від 19 листопада 2004 року № 0s01756424, від 27 грудня 2004 року № 077s0756972, № 077s0756973, № 077s0756974, № 077s0756975, № 077s0756976, № 077s0756977, № 077s0756978, № 077s0756979, № 077s0756980, № 077s0756981 № 077s0756982, № 077s0756983, № 077s0756984, № 077s0756985, № 077s0756986, № 077s0756987, № 077s0756988, № 077s0756989, № 077s0756990, № 077s0756991, № 077s0756992, № 077s0756993, № 077s0756994 суму вкладів у розмірі 1 890 640 доларів США; відсотки за договорами у розмірі 78 432,49 доларів США; 3 % річних у розмірі 170 312,99 доларів США; пеню відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 183 176,23 грн, а всього - 2 139 385,48 доларів США, 183 176,23 грн.
У задоволенні інших вимог позову відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 надав суду оригінали договорів про депозитні вклади та документи про внесення за ними коштів до банку, тому довів існування між сторонами зазначених правовідносин.
Суд врахував, що банком взяті на себе договірні зобов`язання за укладеними з ОСОБА_1 договорами не виконані, тому з нього на користь позивача підлягають стягненню кошти за договорами про депозитні вклади: від 14 жовтня 2004 року № 0s01756378, № 0s01756379, № 0s01756380, № 0s01756381, № 0s01756384, від 19 листопада 2004 року № 0s01756424, від 27 грудня 2004 року № 077s0756972, № 077s0756973, № 077s0756974, № 077s0756975, № 077s0756976, № 077s0756977, № 077s0756978, № 077s0756979, № 077s0756980, № 077s0756981 № 077s0756982, № 077s0756983, № 077s0756984, № 077s0756985, № 077s0756986, № 077s0756987, № 077s0756988, № 077s0756989, № 077s0756990, № 077s0756991, № 077s0756992, № 077s0756993, № 077s0756994, нараховані відсотки, 3 % річних та пеня.
Щодо стягнення на користь ОСОБА_1 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України, то суд першої інстанції виходив з того, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності у три роки (стаття 257 ЦК України). Враховуючи, що позовна вимога про стягнення 3 % річних за статтею 625 ЦК України у розмірі 1 552 576,35 доларів США була заявлена станом на 01 листопада 2019 року, то, відповідно, нарахування та стягнення 3 % річних може бути здійснено за період з 01 листопада 2016 року до 01 листопада 2019 року за 1 096 днів.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення на користь ОСОБА_1 пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживача", суд виходив з того, що така вимога обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, у межах строку позовної давності. При цьому, районний суд дійшов висновку, що розрахунок вказаної пені слід проводити тільки на нараховані банком відсотки за депозитними договорами, як вартості фінансової послуги за період з 01 листопада 2018 року до 01 листопада 2019 року
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження заявлених вимог позивачем не надано суду в якості письмових доказів: оригіналу договору 27 грудня 2004 року № 077s756971 на суму 50 000 доларів США, жодного документу внесення коштів на депозитні договори: від 03 грудня 2004 року № 0s01756519 на суму 300 000 доларів США, від 03 грудня 2004 року № 0s01756521 на суму 300 000 доларів США, від 03 грудня 2004 року № 0s01756524 на суму 220 000 доларів США, тому його вимоги про стягнення цих коштів, а також процентів за три місяці строку дії вказаних договорів, процентів за період після закінчення їх строків, 3 % річних, пені згідно із частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними доказами.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 2 419 976,11 доларів США, які складаються з: 1 940 640 доларів США - номінальна сума вкладів; 56 671,32 доларів США - проценти за три місяці строку дії депозитних договорів; 242 857,34 грн - проценти за ставкою "на вимогу" (1 %) за період часу після закінчення строків депозитних договорів до 03 травня 2017 року; 4 990,35 доларів США - проценти за ставкою "на вимогу" (0,01 %) за період часу з 04 травня 2017 року до 01 листопада 2019 року; 174 817,10 доларів США - 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України за 1096 днів; 68 025 525 грн - пеня.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 належними доказами довів факт укладення 30 договорів банківських вкладів та внесення коштів за ними.
При цьому, суд вважав недоведеними вимоги позивача щодо депозитних договорів від 03 грудня 2004 року: № 0s01756519, № 0s01756521, № 0s01756524, оскільки ним не було надано суду доказів щодо внесення коштів до каси банку за цими договорами.
Стягуючи 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України, апеляційний суд врахував строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем, здійснивши розрахунок за три роки перед зверненням позивача до суду.
Колегія суддів апеляційного суду відхилила доводи ОСОБА_1 щодо стягнення відсотків у розмірі, передбаченому договорами вкладу, за весь час прострочення повернення коштів, оскільки договори були укладені на певний строк, отже лише протягом цього строку банк мав сплачувати передбачені договором відсотки. Після закінчення строку дії договорів, банк повинен сплатити позивачу відсотки у розмірі депозиту "на вимогу".
Суд апеляційної інстанції також вказав, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення. При визначені розміру пені суд першої інстанції помилково виходив з того, що вартість послуги за договором банківського вкладу, на яку слід нарахувати пеню, - це розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника, оскільки така пеня повинна нараховуватися на всю суму утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.
При цьому, суд апеляційної інстанції зменшив розмір пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", до розміру, який наближається до розміру заборгованості відповідача перед позивачем, враховуючи, що сума пені значно перевищує розмір збитків, а також принцип пропорційності в цивільному праві.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року виправлено допущену описку в постанові Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, зазначено у вступній частині постанови суду дату проголошення "24 червня 2020 року" замість помилкової "24 червня 2019 року".
Виправлено описку в мотивувальній частині рішення суду, зазначено в розрахунку загального розміру вкладів за усіма договорами який міститься в останньому абзаці на 29 аркуші рішення суду додатково суму у розмірі 450 000 грн і читати цей абзац у такому вигляді: 282 640 + (2 000 х 4) + (50 000 х 24) + 450 000 = 1 940 640 доларів США.
Виправлено арифметичну помилку на 28 аркуші рішення суду, допущену при розрахунку відсотків за ставкою "на вимогу" (0,01 %) зазначено у розрахунку правильний розмір: 12,86 х 24 = 308,64 доларів США;
на 30 аркуші рішення у третьому абзаці при визначенні відсотків за ставкою "на вимогу" (0,01) за період з 04 травня 2017 року по 01 листопада 2019 року зазначено правильно: 72,62 + 2,04 + 115,62 + 308,64 = 498,92 долари США.
Виправлено описки у резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року та викладено резолютивну частину наступним чином:
"Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення коштів за договорами банківських вкладів задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 2 415 484,67 доларів США, з яких:
1 940 640 доларів США - номінальна сума вкладів;
56 671,32 доларів США - проценти за три місяці строку дії депозитних договорів;
242 857,34 доларів США проценти за ставкою "на вимогу" (1 %) за період після закінчення строків депозитних договорів до 03 травня 2017 року,
498,92 доларів США проценти за ставкою "на вимогу" (0,01 %) за період з 04 травня 2017 по 01 листопада 2019 року,
174 817,10 доларів США - 3 % річних за частиною другою статті 625 ЦК України за 1 096 днів,
а також пеню у розмірі 68 025 525 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на користь держави судовий збір в розмірі 9 605 грн."
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 липня 2020 року заяву АТ КБ "ПриватБанк" про виправлення описок та арифметичних помилок задоволено.
Виправлено наступні арифметичні помилки в мотивувальній частині постанови Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року:
на 28 аркуші рішення суду в п`ятому абзаці, зазначено розрахунок таким чином: 282 640 + 8 006,84 = 290 646,84 доларів США;
на 29 аркуші рішення суду в другому абзаці, зазначено розрахунок таким чином: 450 000 доларів США х 94 (кількість днів) х 11%/365 = 12 747,94 доларів США;
на 29 аркуші рішення у третьому абзаці, зазначено розрахунок таким чином: 450 000 доларів США + 12 747,94 доларів США = 462 747,94 доларів США;
на 29 аркуші рішення у одинадцятому абзаці, зазначено розрахунок таким чином: 50 000 доларів США + 1 487,12 = 51 487,12 доларів США;
на 29 аркуші рішення у тринадцятому та чотирнадцятому абзацах, зазначено розрахунки таким чином: 51 487,12 х 4 419 (кількість днів) х 1 %/365 = 6 233,46 доларів США та 51 487,12 х 912 (кількість днів) х 0,01 %/365 = 12,86 доларів США;
на 30 аркуші в першому абзаці, зазначено розрахунок таким чином: 8 006,84 + 226,6 + 12 747,94 + 35 690,88 = 56 672,26 долари США.
Виправлено описку у резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, з урахуванням внесених виправлень на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року, та постановлено вважати вірною загальну суму, що підлягає стягненню 2 415 485,62 долари США.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Лупейко О. В., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року в частині визначення розміру пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" та відмови у задоволенні позовних вимог за трьома депозитними договорами від 03 грудня 2004 року скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким вказані вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що позивач не надав судам належних доказів внесення коштів банку за договорами банківських вкладів. Вважає, що факт зарахування коштів на банківський депозитний рахунок має бути доведений виключно касовим документом, який видається клієнту (вкладнику) у вигляді квитанції (грошового чеку) або прибуткового касового ордеру, а факт зарахування коштів на депозитний рахунок в іноземній валюті - виключно прибутковим касовим ордером. Позивач же до позовної заяви, на підтвердження зарахування коштів по депозитним договорам, надав меморіальні ордери, якими не може бути оформлено внесення коштів на депозитний рахунок.
При цьому, посилається на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі № 757/1536/15-ц, від 18 травня 2018 року у справі № 761/18883/15-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 201/13687/16-ц та від 19 лютого 2020 року у справі № 201/15704/15.
Окремо звертає увагу, що позивач не надав жодних доказів внесення грошових сум за депозитними договорами: від 03 грудня 2004 року: № 0s01756519, № 0s01756521, № 0s01756524.
Також, вважає, що апеляційний суд, прийнявши від позивача докази щодо депозитного договору від 27 грудня 2004 року № 077s0756976, порушив порядок прийняття доказів, які повинні були бути подані позивачем до суду першої інстанції.
Крім того, вважає, що суди не повно встановили обставини справи, а також надали неправильну правову оцінку наданим доказам щодо існування між сторонами правовідносин.
Вказує, що оскільки позивач належно не довів внесення ним коштів у банк за депозитними договорами, то відсутні підстави й для нарахування процентів, застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
Також посилається на те, що апеляційним судом було стягнуто явно завищений розмір пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів". Суд не навів конкретних сум, від яких він визначав її розмір, а також не встановив об`єм реальних збитків позивача.
При цьому, заявник посилається на постанови Верховного Суду: від 05 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц; від 02 жовтня 2019 року у справі № 201/18575/17; від 29 січня 2020 року у справі № 757/53464/18, в яких розмір пені було визначено судами у значно нижчому розмірі.
Посилається на те, що суд першої інстанції стягнув з банку 10 510 грн судового збору, у той час, як максимальна ставка судового збору для позивача, на час пред`явлення позову, складала 9 605 грн.
Також, вказує, що судами не враховано норм Податкового кодексу України, а саме те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з банку, зазначена без відрахування податків та зборів, що може ускладнити виконання судового рішення.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Лупейка О. В., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо трьох депозитних договорів від 03 грудня 2004 року: № 0s01756519, № 0s01756521, № 0s01756524, на загальну суму у розмірі 820 000 доларів США, оскільки у них було вказано, що вони оформлюються вже після внесення вказаних коштів до банку. Вважає, що ненадання окремих доказів про внесення коштів, не може бути підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог, оскільки, як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/1896/14ц, оформлення документів після підписання депозитних договорів є зоною відповідальності банку, а їх не оформлення не свідчить про недійсність чи неукладеність відповідних правочинів.
Крім того, вважає, що суд апеляційної інстанції помилково на підставі частини третьої статті 551 ЦК України зменшив розмір пені, передбачений частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", який з урахуванням строку позовної давності в один рік складав 614 781 412 грн, до розміру 68 052 525 грн.
Вказує, що незважаючи на судову практику Верховного Суду, відповідно до якої сума пені зменшується до розміру, співмірного з розміром заборгованості, у даному випадку не було підстав для зменшення пені, враховуючи тривалість порушення банком прав ОСОБА_1 більш ніж на 15 років. Зазначає, що під час судового розгляду ним наводилися розрахунки його збитків, а саме, у разі, якщо б банк виконав вчасно свої зобов`язання та він весь час переукладав би нові депозитні договори, його заробіток міг бути значно вищий, ніж розмір пені, яку стягнув апеляційний суд. Крім того, зменшуючи розмір пені, суд апеляційної інстанції не врахував негативних наслідків для його здоров`я, у зв`язку з тривалим порушенням його прав.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У жовтні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лупейко О. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", в якому вказує, що доводи банку, є безпідставними, спростовуються встановленими судами обставинами та долученими стороною позивача доказами. Вважає, що ними належно доведено факт укладення депозитних договорів та внесення грошових коштів до банку, що було правильно оцінено судами попередніх інстанцій. Посилання банку на зменшення розміру пені вважає необґрунтованими, оскільки суд її й так зменшив майже в десять разів. А визначена судом сума пені не покриває усіх збитків ОСОБА_1, які йому завдані внаслідок протиправних дій банку. Тому, просить залишити касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" без задоволення.
У жовтні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк"подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лупейка О. В., в якому вказує, що його доводи, є безпідставними, при цьому приводить аналогічні доводи, які наводилися ним у касаційній скарзі. Тому, просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лупейка О. В., без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
13 серпня 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про зупинення виконання судового рішення задоволено.
Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лупейка О. В.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року касаційне провадження у справі зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) щодо подібних правовідносин.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2021 року поновлено касаційне провадження у справі та відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Лупейка О. В., про скасування зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2021 року касаційне провадження у справі зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) щодо подібних правовідносин.