Постанова
Іменем України
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 541/483/21
провадження № 61-5620св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Миргородська міська рада Полтавської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга миргородська державна нотаріальна контора,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2022 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миргородської міської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга миргородська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами в порядку спадкування за законом.
На обґрунтування позову посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 . Спадщину після смерті ОСОБА_3 ніхто із спадкоємців не прийняв.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2020 року у справі № 541/2582/19 їй було визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Подавши до Другої миргородської державної нотаріальної контори відповідну заяву про прийняття спадщини, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно.
У зв`язку з наведеним просила суд визнати за нею право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 серпня 2021 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спадкодавець ОСОБА_3 у встановленому законом порядку набув право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, тому відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) це право є об`єктом спадкування.
Оскільки відсутність правовстановлюючого документа, що підтверджує право спадкодавця ОСОБА_3 на право власності на спірне спадкове майно, перешкоджає ОСОБА_1 оформити право на спадщину у позасудовому порядку, а також враховуючи визнання позову відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Додатковим рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 січня 2022 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 серпня 2021 року.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2022 року рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 серпня 2021 року та додаткове рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 січня 2022 року скасовано.
Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами в порядку спадкування за законом, не звернув увагу на те, що Миргородська міська рада Полтавської області є неналежним відповідачем у справі, оскільки прав позивачки не порушувала. Поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що постановою Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2020 року у справі № 541/2582/19 залишено без змін рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 березня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1, оскільки вона не довела належність спадкового майна спадкодавцю ОСОБА_3 .
Суд апеляційної інстанції зазначив, що у цій справі має місце спір щодо спадкового майна за адресою: АДРЕСА_1, який виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Проте ОСОБА_2 до участі у справі не була залучена.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Миргородська міська рада Полтавської області є неналежним відповідачем у справі.
ОСОБА_2 не є спадкоємцям після смерті ОСОБА_3, не приймала після нього спадщини та не цікавилася спірним будинком.
Суд апеляційної інстанції не врахував доказів, наданих до відзиву на апеляційну скаргу, які мають важливе значення для правильного вирішення справи по суті, зокрема не врахував, що ОСОБА_2 не надала доказів того, що ОСОБА_4 на момент смерті була власником спірного будинку та що ОСОБА_5 є спадкоємцем ОСОБА_4 . Відсутні докази того, що ОСОБА_5 вступив в управління спірним майном. Тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішенням суду першої інстанції порушенні права та інтереси ОСОБА_2 яка є спадкоємцем ОСОБА_5 .
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування висновків, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"; недослідження зібраних у справі доказів, встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У жовтні 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Акрітов К. К., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що спірний будинок належав ОСОБА_3, спадкоємцем якого є позивачка. Посилання позивачки на те, що ОСОБА_5 не був власником спірного будинку спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною ОСОБА_1
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 25 квітня 2018 року серії НОМЕР_1 (а. с. 8).
Позивачка ОСОБА_1 є рідною дочкою померлого, що підтверджується копією свідоцтва про народження та копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, свідоцтвом про одруження (а. с. 10, 11? 30).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до якої входять права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2020 року у справі № 541/2582/19 ОСОБА_1 продовжено строк для прийняття спадщини (27-28).
З метою отримання свідоцтва про право на спадщину на відповідне спадкове майно позивач ОСОБА_1 звернулася до Другої миргородської державної нотаріальної контори, проте отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії з підстав відсутності правовстановлюючого документа на спадкове майно (а. с. 25).
Суд першої інстанції встановив, що за життя спадкодавець право власності на спріний будинок не зареєстрував, що підтверджується відомостями ДКП "Миргородтехінвенртазиція".
Згідно з копією з технічного паспорту, що будівництво спірного будинку завершилось 1965 року (а. с. 15).
Відповідно до відомостей погосподарської книги спадкодавець, обліковувалася як голова домогосподарства на АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1270 ЦК України).
Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, тобто згідно визначеної законом черговості спадкоємців.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу права на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Разом з тим, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця (див. постанову Верховного Суду від 10 січня 2022 року у справі № 577/2233/20 (провадження № 61-2722св21)).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).