Постанова
Іменем України
23 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 607/3690/21
провадження № 61-10435св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Позов мотивований тим, що між нею та відповідачем 08 квітня 2010 року укладено шлюб, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 серпня 2012 року.
У шлюбі у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
06 березня 2014 року позивач одружилася з ОСОБА_4 та змінила прізвище на " ОСОБА_5". У цьому шлюбі у неї народилося двоє дітей.
Син ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та своєю новою сім`єю. Вітчим любить ОСОБА_6, виховує його як рідного сина, має намір його усиновити.
Відповідач проживає окремо та батьківських обов`язків не виконує. Після розірвання шлюбу не контактував з дитиною, не проявляв інтересу до його життя, фізичного та духовного розвитку, навчання, матеріально не забезпечує.
Всі питання щодо виховання вирішуються матір`ю без участі та підтримки з боку відповідача.
Позивач просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 12 травня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 безвідповідально ставиться до питання виховання та матеріального забезпечення малолітнього сина ОСОБА_3 . Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Відповідач уникає зустрічей із дитиною. Виховання дитини фактично покладено на матір ОСОБА_1, яка забезпечує усі необхідні потреби малолітньої дитини.Судом встановлено, що відповідач жодним чином не намагається виконувати батьківські обов`язки відносно власного сина. Суд першої інстанції зробив висновок, що позбавлення батьківських прав відповідача не зашкодить інтересам дитини, її подальшому вихованню та утриманню. При вирішенні спору суд також врахував висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 та зазначив, що такий висновок безпосередньо відповідає встановленим в судовому засіданні обставинами справи та не суперечить інтересам малолітньої дитини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 12 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківський прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Суд апеляційної інстанції зробив висновок про недоведеність того, що відповідач свідомо, внаслідок винної поведінки ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, що шкодить інтересам дитини. Передбачені законом підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відсутні. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто, природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи позивачем не доведена.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком органу опіки і піклування Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, оскільки він є недостатньо обґрунтованим і таким, що суперечить інтересам дитини. В даному висновку не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Зокрема, є незрозумілим на підставі чого орган опіки і піклування зробив такий висновок, яка робота ним проведена щодо врегулювання цього питання чи встановлені фактичні обставини ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Такий висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року, рішення Бродівського районного суду від 12 травня 2022 року залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином дослідив всі докази, з`ясував обставини та ухвалив правильне рішення в інтересах дитини. Відповідач за період розгляду справи в суді першої інстанції жодного разу не виявив бажання побачити сина, не телефонував йому, матеріально не допомагав. За період розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач теж до сина не навідувався. Жодних перешкод у побаченні з дитиною, а також участі батька у вихованні малолітнього сина зі сторони позивача не вчинялося. Суд першої інстанції дотримувався вимог статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині прав заявника на повагу до сімейного життя.
Позивач зазначила, що суд апеляційної інстанції не дослідив матеріали справи в повному обсязі, не оглянув долучені докази, не взяв до уваги свідчення сторін, а особливо - висновок Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18, від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, від 02 листопада 2022 року у справі № 679/1606/19.
В оскарженій постанові суд апеляційної інстанції не врахував інтереси дитини, що є найважливішим чинником при розгляді такої категорії справ. Матеріали справи містять належні та достатні докази винної поведінки відповідача, як батька дитини, які свідчать про його умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків стосовно сина, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Проте апеляційний суд належним чином не врахував наведене, не дослідив зібрані у справі докази, дійшовши помилкового висновку про скасування рішення місцевого суду. Суд першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів, зробив вірний висновок, що відповідач нехтує потребами свого сина, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов`язків. Відповідач не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування нею, не спростував, що свідомо нехтував обов`язками батька щодо сина.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 607/3690/21, витребувано справу з суду першої інстанції.
У січні 2023 року матеріали цивільної справи № 607/3690/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року повернуто без розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 14 грудня 2022 року 08 жовтня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18, від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, від 02 листопада 2022 року у справі № 679/1606/19 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).